Поки європейські політики обговорюють ймовірність майбутньої війни з Росією, російські експерти вже готують аналітичні матеріали щодо стратегії та планів майбутнього протистояння з Європою. Зокрема, в профільному журналі МЗС Росії вийшла стаття головного наукового співробітника Інституту Європи РАН Миколи Межевича під назвою “Балтика: гарантії небезпеки”, де пропонується розглядати Балтику “потенційним театром військових дій”, передає OBOZ.UA.
Росія розглядає Балтику як “сіру зону” в разі потенційного конфлікту з Європою
У матеріалі відзначається, що противник (так уже відкрито називає автор статті країни Балтії) формує так звану сіру зону, простір для “асиметричних конфліктів, де одна сторона значно поступається за кількістю та якістю озброєння”. Тут не дуже зручно вести активні бойові дії (наприклад, є ризики ураження великих міст), це є простором підвищеної небезпеки не тільки для власне військових, а й для проксі-конфліктів”. Тому у такій зоні особливу роль відіграють “пропаганда, активна розвідка з переходом до терору операції та використання цивільних об’єктів для військових цілей”.
Навіть за часів СРСР і ОВД військовий успіх на півночі Європи не був гарантований
При цьому російський експерт зізнається, що “пробити дорогу” в Північне море через Балтику військовим шляхом для Росії буде надзвичайно складно. Він згадує плани оперативного розгортання Балтійського флоту СРСР в умовах нейтральних Фінляндії та Швеції, де передбачалась допомога участі флотів НДР та Польщі, яка була союзником СРСР в Організації Варшавського договору. Навіть тоді вирішення завдання виходу на оперативний простір Північного моря було надзвичайно складним, а в нинішніх умовах – тим паче. Фактично все узбережжя Балтики належить країнам НАТО (Фінляндія, Швеція, Німеччина, Данія, Польща, країни Балтії), за винятком невеликих ділянок у Калінінградській та Ленінградській областях Росії. Тому цілком справедливо стверджується, що для РФ “ситуація в країнах Балтії, Німеччині, Польщі та країнах Північної Європи стала незворотною” – шансів на прихід влади проросійських партій у цих країнах майже немає. Крім того, країни регіону Північної Європи активно розвивають співробітництво в галузі безпеки та оборони з Британією та Німеччиною, переслідуючи “стратегічну мету створення військової, політичної та економічної загрози для Росії та Білорусі”.
Ремілітаризація острова Готланд – величезна проблема для російської армії на Балтиці
Також величезне занепокоєння російського аналітика викликає ремілітаризація шведського острова Готланд, який через свою географію займає стратегічне становище в Балтійському морі.
При цьому Межевич намагається погрожувати військовою силою щодо острова, зазначаючи: “Припущення шведів про те, що ми самі не помітимо свій досвід під назвою “острів Зміїний”, щонайменше дивне”. Однак російський аналітик абсолютно забуває, що Готланд має площу майже в 3 тисячі кв. км і населення близько 60 тисяч, на відміну від Зміїного, на якому ледве можна розмістити роту прикордонників. Ще за часів холодної війни Готланд мав військову інфраструктуру, фортифікації та склади для розміщення підрозділів авіації, ППО, РЕБ, берегової артилерії та ракетних установок, гавані та якірні стоянки для підрозділів флоту, а також можливості для базування на острові не менше ніж двох боєздатних бригад, включно з однією танковою.
В умовах повної домінації флотів і авіації країн НАТО будь-які спроби Росії захопити Готланд будуть абсолютно приречені на провал. До російського вторгнення в Україну шведський острів майже не мав військового гарнізону, але агресивна політика Кремля призвела до термінового вступу Швеції в НАТО й ремілітаризації Готланду. При цьому потрібно нагадати російському експерту, що навіть контроль над маленьким українським островом Зміїний було втрачено всередині 2022 року, а спроби повернути його коштували росіянам величезних втрат (декілька гелікоптерів, надводних кораблів і сотні бійців морської піхоти та інших спецпідрозділів).
Підготовка до оборони сухопутних кордонів із Росією має залишатись пріоритетом для Північної Європи
Російський автор ставить під сумнів плани Фінляндії та країн Балтії повністю замінувати кордони з Росією та підготувати там укріплення, вважаючи, що це буде занадто дорого коштувати. Однак із досвіду російсько-української війни можна сказати, що ніхто не жалітиме фінансів і ресурсів на оборону. Далі Межевич намагається глузувати з особливостей ландшафту потенційного театру бойових дій: “як мінувати голий граніт, болота, озера, взагалі-то ніхто не знає”, однак забуває, що мінувати болота немає сенсу – там усе одно не пройде ні військова техніка, ні піхота. Навіть прохід через болота чи озера спеціально навчених диверсійних груп можна зафіксувати за допомогою безпілотників, після чого легко знищити хоч артилерією, хоч дронами чи іншими засобами ураження. Принаймні досвід радянсько-фінської війни 1939-1940 років знову забувають у Росії, адже тоді природні й температурні умови включно із заздалегідь підготовленою лінією “Маннергейма” зіграли визначальну роль у шалених втратах радянської армії.
Але варто віддати належне росіянину: у висновках він не прогнозує легкої війни на півночі Європи, ба більше, навіть приховано попереджає про небезпеку такого сценарію, закликаючи надати перевагу гібридному сценарію протидії. “Географічне становище та комплекс історичних наративів змушують нас і наших супротивників розглядати східну частину Балтійського моря як потенційний театр військових дій, можливо, в класичному, а найімовірніше – в “сіром” форматі”. Тому в разі належної підготовки оборони Північної Європи як у межах альянсу НАТО, так і на рівні окремих країн, Росія зустрінеться з вельми складними обставинами, які зроблять спробу агресії в цьому регіоні вкрай складною і майже приреченою на провал.
