Ринок психологічних послуг переповнений пропозиціями. Здається, достатньо послухати блогерів-психологів, зробити медитацію з езотериками, поїхати на Балі — і проблема зникне. Тільки все не так просто.
Психологія стала ближчою, але набула рис синдрому “пораненого цілителя”.
Не всі розуміють, чим відрізняється професійна психотерапія, короткострокові психологічні консультації, навчання в цій сфері та звичайна група за інтересами.
Мами в декреті, мандрівниці у пошуках своєї внутрішньої богині, одинокі хлопці-пікапери можуть вас підтримати на якомусь етапі, але ніколи не нададуть психотерапевтичну допомогу.
Отже, як зорієнтуватися, хто перед вами – гуру, самозванець чи дійсно професіонал?
По-перше, у психотерапевта має бути диплом психолога та сертифікат, що підтверджує метод, у якому він працює.
Спільноти, що готують таких спеціалістів – а це юнгіанський аналіз, гештальт-терапія, психоаналіз, когнітивно-поведінкова терапія та інші – вимагають проходження не менше 60 годин особистої та групової терапії.
Дипломи “психолога”, “соціального працівника”, “викладача психології” дають право тільки консультувати або викладати психологічні науки.
По-друге, я впевнена, що для такого спеціаліста психотерапія – це не хобі, а основний вид заробітку. Лише коли ми віддаємося своїй роботі, ми можемо відточувати свої професійні уміння.
Якими мають бути стосунки з терапевтом?
У 90% випадків ми обираємо психолога підсвідомо. Але ці орієнтири допоможуть вам заощадити гроші та час, а також зберегти здорову психіку.
- Психотерапевтичні стосунки. Саме контрактна угода між двома дорослими людьми, що визначає етичні, фінансові та часові аспекти взаємодії, а також відповідальність за їхнє порушення, робить стосунки безпечними та ефективними. Тому терапія не може бути безкоштовною.
- Реальні стосунки — це стосунки двох людей у парі. На професійному рівні ці стосунки асиметричні, на людському – симетричні. Терапевт — це не нейтральний об’єкт, не порожній екран, не супермен, не священник і не чарівник. Він може відчувати тепло, холод, втому, голод, цікавість, нудьгу, розслабленість, роздратування тощо. Саме людські якості терапевта роблять величезний внесок у терапію. Терапевт стає важливим дзеркалом, особливо якщо у клієнта не було “гарного дзеркала” у дитинстві.
- Терапія має бути спрямована на розвиток. А саме йдеться про “перенесення із сьогодення на майбутнє”. Це навчання новим навичкам, активізації ресурсів, перенесення інсайту сесії у повсякденне життя. Терапевт у цих стосунках – не хороший батько і мудра любляча мати, а швидше гід і вчитель у розкритті творчого потенціалу клієнта.
- Глибинний контакт. У стосунках між клієнтом і психотерапевтом якості кожного з них взаємно підсилюють і збагачують один одного. Обидва присутні у моменті “тут і зараз”, обидва у контакті зі своїми внутрішніми вчителями та один з одним. Це контакт за межами ролей. Це глибинний контакт від серця до серця.
- Стосунки перенесення – контрперенесення. На цих стосунках необхідно зупинитися детальніше, оскільки саме в цій частині відбувається магія зцілення.
Перенесення — це загалом несвідомий процес перенесення емоцій, які колись людина відчувала до однієї людини на іншу. Цей феномен проявляється несподівано і може викликати стан неврозу.
Такі емоційні патерни найчастіше переносяться з батьків, але нерідко джерелом трансферу виступають брати та сестри, бабусі та дідусі, вчителі, лікарі, а також інші важливі для клієнта люди.
Саме тому трансфер є найважливішим інструментом у психотерапії, бо таким чином терапевт одержує доступ до цінних, витіснених переживань, і одночасно з цим — владу над клієнтом.
Контрперенесення — це ті почуття, які виникають у психотерапевта у зв’язку з перенесенням на нього клієнтом своїх переживань. Саме правильна інтерпретація контрперенесення допомагає психотерапевту зберігати стосунки в рамках терапії.
Секс, влада та образ батьків
Через контрперенесення часом терапевт може завдати шкоди клієнту:
- Сексуальне вторгнення. Заняття сексом з клієнтом або сексуальна надзарядженість терапевтичних стосунків є Едіповою проєкцією. Навіть коли терапевт одягається на сесію занадто сексуально, це порушує ваші кордони.
- Соціальна влада. Багато терапевтів і тренерів мають і підтримують соціальну владу над клієнтом. Це виявляється у тому, що думка терапевта остаточна і не підлягає сумніву, ви не маєте можливості відстояти свою точку зору.
- Атака характеру. Особливістю психопатичних рис характеру є прихована лють, гнів, запальність і приниження. Якщо терапевт відчуває атаку з боку клієнта, він може відреагувати власною гнівною контратакою і прагненням принизити клієнта.
- “Правильний” терапевт. Клієнт на глибокому несвідомому рівні обирає “правильного” терапевта; тобто такого, з яким він зміг би повторити історію своїх стосунків з батьками. Психолог бере на себе роль “доброго батька/матері” для компенсації історії взаємин клієнта. Таким чином він обмежує можливість клієнта досліджувати власний внесок у створення і збереження “хороших та поганих об’єктів” в його щоденному житті. Терапевт повинен залишатися терапевтом, а не заміняти батьків.
- Терапевти-нарциси. Між терапевтами та клієнтами, між тренерами та студентами часто виникають стосунки, що нагадують схему Нарцис-Его. У таких випадках клієнти стають водою, що відбиває Нарциса. Одні потребують інших. Терапевти, схожі на Нарцисів, існують, поки існують схожі на них клієнти.
Вся терапія обертається навколо контртперенесення: йде боротьба між нарцисизмом, пов’язаним з владою терапевта, і одночасним руйнуванням цієї влади.
Наша професія несе небезпеку для власного психічного здоров’я, оскільки психотерапевт працює “собою”.
Тому остерігайтесь терапевтів, у яких немає особистого життя, друзів та хобі. Гідний уваги психотерапевт, який піклується про себе тілесно, духовно та інтелектуально.
А як же красивий образ?
Будьте обережними з соціальною активністю психологів: часто йдеться про штат працівників – копірайтери, PR-менеджери, сценаристи – які просто роблять рекламу. Я мала негативний досвід співпраці з таким “спеціалістом”.
У нього було понад 20 тисяч шанувальників та слава, але у взаємодії з клієнтами в моєму проєкті виявилося, що ця людина просто замовляє переклади текстів англомовних колег і видає ці історії за свої.
Пам’ятайте, психотерапевт не продає ідеальне життя: тіло без зморшок, фінансовий успіх, сім’ю без сварок тощо. Психотерапевт, якщо спростити, продає “зрілість” і “лад з собою”, а як ви збираєтесь заробляти гроші і приділяти час родині – це ваш вибір.
Пригніченим психологам – ні
Ніколи не обирайте спеціаліста у пригніченому стані. Після першої консультації дайте собі час подумати та перевірити кваліфікацію, почитайте відгуки клієнтів.
Прийдіть на першу чи другу сесію з підготовленим удома переліком питань.
Запитайте про особисте життя, цінності, досвід, запитайте з якими запитами останнім часом цей фахівець працює. Якщо є можливість перевірити, чи користується він супервізією, – перевірте, оскільки вона обов’язкова в нашій професії. Запитайте прямо, якщо для вас щось важливо.
Терапевт має бути у чомусь схожим на вас і в ньому обов’язково має бути те, що вас відрізняє. Якщо ви відчуваєте, що ваші стосунки з терапевтом вже вичерпалися і у вашому житті нічого не змінилося, – обов’язково скажіть про це вашому терапевту.
І я підтримую засновника гештальт-терапії Фріца Перлза, який каже, що трьох років психотерапії достатньо, щоб вирішити глибинні внутрішні конфлікти. Надалі терапія може бути підтримувальною для повноти життя.
