Чого варто очікувати у новій Верховній Раді від новоствореної партії “Слуга народу”?
Одночасно із “ботанічним” з’їздом, який пройшов у Києві у неділю, 9 червня, пропрезидентська політсила “Слуга народу”, що дістала свою назву від однойменного серіалу із Володимиром Зеленським у головній ролі, оприлюднила і свою передвиборчу програму. Довкола змісту цього документа зберігалася чимала інтрига: які ідеї політсила, котрій свіжі соцопитування пророкують перемогу на виборах, і яка заявляє про амбіції самостійно сформувати майбутній уряд, відстоюватиме у наступному складі українського парламенту? Чого чекати у царині “соціалки”, в економіці, у гуманітарній сфері? Яка буде тарифна політика та які ще “коти” заховані у цьому програмному “мішку”?
4 сторінки, 16 рубрик
Відповіді на ці запитання новостворена політсила виклала на 4 сторінках тексту, розділивши їх на 16 рубрик. Уже кілька днів їх з інтересом вивчають і виборці, і політичні експерти. На перший погляд, результат вийшов доволі строкатим: “Слуга народу” декларує наміри скасувати недоторканність депутатів, нищівно боротись з корупцією, посилити пряму демократію через референдуми, створити механізм “народного вето” на нові закони, провести всеукраїнський перепис населення (перший за майже 20 років), позбавити олігархів впливу на редакційну політику ЗМІ і багато іншого. Згадано і про реформу силових структур, в тому числі і Служби безпеки України, яку пропонують позбавити важелів тиску на бізнес. В економічній сфері задекларований намір можливості одноразової легалізації капіталів некримінального походження за пільговою ставкою, заявлено про монетизацію пільг.
Велику увагу приділено інноваційній складовій, так званій “державі у смартфоні”, про що раніше уже говорив президент України Володимир Зеленський. Партія обіцяє запроваджувати систему обов’язкового медичного страхування, а в освіті – базову зарплату педагогам прагнуть вивести на рівень трьох мінімальних зарплат. Закріплено і намір зупинити варварську вирубку лісів за допомогою електронного маркування дерев.
Що стосується зовнішньої політики, то про набуття повноправного членства у євроатлантичних структурах напряму не згадано, натомість ідеться про “розширення співпраці з ЄС і НАТО”, а також запуск програми “комерційної дипломатії” для просування українських товарів на світові ринки. Є пункт про посилення зв’язків із діаспорою.
Новаторські підходи, розмиті формулювання
Київські політичні оглядачі, які на прохання DW детально проаналізували передвиборчий маніфест “Слуги народу”, позитивно відзначили деякі новаторські підходи, зокрема, у сферах охорони довкілля та державного аудиту. А от у решті позицій виявили чимало суперечностей, які хоч-не-хоч наводять на думку про те, що автори програми, вочевидь, просто намагалися сподобатися якнайширшому електорату. “Загальне враження – є цікаві пункти, але не надано інструментів їх втілення, і зроблено це навмисно. Програма виписана у формі маніфесту, рясно оздоблена мемовими конструкціями для того, щоб вона запам’ятовувалася і привертала увагу, але при цьому там би не передбачалося того, “як”, – каже київський політолог Олег Саакян і додає, що документ, вочевидь, розробляли на базі соціологічних досліджень, відповідно до суспільних очікувань і за принципом “за все хороше, проти всього поганого”. “У результаті – неоднозначність у формулюванні пунктів і великий маневр”, – резюмує політолог.
Голова Комітету виборців України Олексій Кошель схильний списувати суперечності та недомовки на типову проблему зародження і становлення нової політичної сили, мовляв “молодо-зелено”. “Як правило, виборчі програми формують з огляду на запити громадян. Є запит на боротьбу з корупцією, на оновлення влади. Натомість повністю ігноруються питання, де може бути двояке тлумачення”, – зауважує він.
Голова Комітету виборців України Олексій Кошель
Окремо насторожує голову КВУ пункт про відкликання депутатів, які втратили довіру виборців, що може означати підтримку партією імперативного мандату. “Це негативна практика, яка свого часу отримала нищівну критику з боку Венеціанської комісії, і яка діє в обмеженій кількості країн”, – зауважує Кошель.
А що залишилось “за кадром”?
Та особливо критично виборцям радять придивитися до того, що залишилося, так би мовити, “за кадром”. А такого чимало: питання ринку землі, стратегія дій щодо Донбасу та Криму (у програмі згадана лише інформаційна реінтеграція тамтешніх мешканців), стимулювання повернення мільйонів українських заробітчан. Цей список можна було б продовжити. До слова, а що буде з легалізацією легких наркотиків? Про це там теж ні слова, хоча щонайменше цього логічно було б очікувати від партії, представники якої заявляли про відданість лібертаріанським ідеям, наріжний камінь яких – максимальна свобода особистості. “Ця програма – ліберальна еклектика. Окремі пункти мають ліберальну основу, але точно не лібертаріанську, і вкраплені у неї соціальні, капіталістичні і праві ідеї”, – критикує Олег Саакян.
Щодо ідеологічної складової, яка наробила такого галасу, то другий номер у списку партії, представник президента у Верховній Раді Руслан Стефанчук у розмові з DW наполіг, що партія таки формує “українську ліберальну ідеологію, базовану на загальних принципах лібертаріанства – “Менше держави в житті людини – більше людини у житті держави!”.
До того ж, у таборі президента Зеленського запевняють, що усі задекларовані ними наміри підкріплені цілком конкретними механізмами втілення, і ще знайдуть своє відображення у відповідних законопроектах. Розпливчатість формулювань Стефанчук пояснює технічними причинами. “Та ж програма, яка подається до ЦВК і затверджується партією, обмежена сімома тисячами знаками. А є програма на майже 40 сторінок тексту, де передбачено все необхідне”, – каже він.
Загалом же, опитані DW оглядачі вважають, що опублікований у ЗМІ програмний маніфест “Слуги народу” – десь амбітний, десь аморфний, подекуди інновативний, але без гострих кутів та тем, що потенційно розколюють суспільство, – це спроба вдруге використати стратегію, уже випробувану Зе-командою на квітневих президентських виборах. Тоді вона виявилася надзвичайно успішною. “І ця програма теж націлена на людей, які злі на минулу владу, ображені на старий український “політикум” і Верховну Раду, на людей, які хочуть політичних змін”, – коментує Олег Саакян.
У свою чергу голова Комітету виборців України Олексій Кошель прогнозує, що оскільки більшість пунктів виписані дуже загально, то і виконання програми може становити “50 відсотків і навіть більше”. Водночас він закликає виборців не забувати, що весь документ – лише “набір виборчих гасел, а не реальних механізмів”.
