Соціологи переконані: результат нинішніх виборів багато в чому пов’язаний з активністю так званого протестного електорату. Якому і нинішній президент не до вподоби, і його суперник не викликає довіри. Але оскільки визначатися все одно доводиться, виборець обирає того, хто ще не встиг йому дошкулити.
Ще 10 років тому з цим не було жодних проблем. У виборчих бюлетенях, окрім прізвищ кандидатів, стояла графа «не підтримую жодного кандидата». І для багатьох українців вона була досить популярною. Так, на президентських виборах 1999 року (Леонід Кучма проти Петра Симоненка), 970 тисяч українців не підтримали жодного кандидата. У «третьому» турі виборів 2004 року не підтримали ані Віктора Ющенка, ані Віктора Януковича 2,34% виборців (майже 700 тисяч осіб). А коли у другому турі зійшлися Януковича та Юлія Тимошенко на виборах 2010 року, галочку «проти всіх» поставило 4,36% (1 113 055 осіб).
Схожа ситуація була і на парламентських виборах. У 1998 році проти всіх проголосувало 5,25% виборців (1 млн 400 тисяч людей), а в одномандатних округах – майже 2 мільйони. Такий же результат для мажоритарників українці показали і на виборах 2002 року. А от за партійними списками «противсіхів» було лише 635 тисяч осіб. У 2006 році жодну партію не підтримало 1,77% (майже 450 тисяч осіб), у 2007 році – 2,73% (637 185 українців).
Цією технологією на виборах 2010 року навіть скористався один з кандидатів – івано-франківський підприємець Василь Гуменюк, який змінив прізвище і став Василь Противсіх. Жарти-жартами, але на тих виборах він навіть отримав 0,16%, а це – понад 40 тисяч людей.
До речі, саме тоді – у 2010 році – графа «проти всіх» останнього разу була присутньою у виборчих бюлетенях. Потім політики вирішили, що ця графа непотрібна: жодних юридичних наслідків вона не має, і фактично люди, котрі ставлять галочку напроти пункту «не підтримую жодного кандидата», знімають з себе відповідальність за вибір інших. І такий варіант робив цілком можливим обрання нового президента (народних депутатів, депутатів місцевих рад), «більшістю від меншості». Іншими словами, скільки б голосів не було віддано за “жодного кандидата (партію)”, вибори все одно визнавались дійсними, а переможцем ставав той, хто набрав найбільше голосів. Ще один вагомий привід скасувати цю графу – у більшості європейських країн її немає.
Щоправда, перед цими виборами були спроби повернути цю графу до виборчих бюлетенів. Наприкінці січня народний депутат Сергій Тарута (котрий теж балотувався у президенти) вніс до ВР законопроект № 9492 “Про внесення змін до деяких законів України щодо волевиявлення виборців”. На думку ініціаторів документу, це дозволило б людям «повною мірою реалізувати своє право на волевиявлення». Тобто, виборець не буде змушений голосувати за менше зло, а зможе продемонструвати своє ставлення до того чи іншого кандидата.
Щоправда, ця ініціатива так і залишилася нереалізованою. Тому, на думку соціологів, весь протестний електорат перейшов до Володимира Зеленського, забезпечивши йому високий рівень підтримки у першому турі, і, дуже вірогідно, дозволивши посісти найвищу посаду у державі.
Як зазначив генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель, якби ця графа була присутньою у виборчих бюлетенях під час нинішньої президентської кампанії, то вона могла б отримати високий показник у першому турі – до 5%.
«Точних даних немає, але, за повідомленням наших спостерігачів, ми бачили велику кількість фактів, коли виборці рвали виборчі бюлетені, робили образливі написи, псуючи їх. І якби була графа «проти всіх», вона могла б подолати умовний 3-5% бар’єр. З огляду на високий результат Зеленського, політики можуть пропонувати повернути графу «проти всіх». Але я не бачу жодної доцільності її повернення. У виборців був досить широкий вибір – 39 кандидатів. Цим кандидатам варто зробити роботу над помилками і зрозуміти, що Зеленський переміг не стільки через успіхи своєї команди, скільки через ту кампанію, яку проводили вони самі», – вважає Кошель.
Що ж робити тим, хто все-таки не підтримує жодного кандидата? Є щонайменше три варіанти – не ідеальних, але таких, які реалізують прагнення виборця показати кандидатам ставлення до них. Перший – найгірший – просто не прийти на вибори. За це ніхто нікого не покарає, але в такому разі голос просто пропаде, або, що найгірше, буде використаний для фальсифікацій на користь іншого кандидата. Навіть у ЦВК зазначають: виборці, що не приходять на дільниці, значно спрощують можливість для різного роду маніпуляцій.
Другий варіант – зіпсувати бюлетень, тоді він, з одного боку, вважатиметься недійсним, з іншого – ним вже не можна буде скористатися для фальсифікацій. Варіантів, як саме зіпсувати – маса. Найбільш популярний – поставити галочки в обох віконцях. До речі, у соцмережах запустили кампанію для довірливих виборців Володимира Зеленського: мовляв, якщо хочеш підтримати свого кандидата, постав напроти його прізвища у бюлетені плюс, а напроти прізвища Порошенка – мінус. Звісно, це жарт, адже такий бюлетень вважатиметься недійсним.
Нарешті, третій шлях – голосувати не «за», а «проти». Іншими словами, визначитися, який кандидат не подобається більше і проголосувати за його опонента. Схоже, на цих виборах саме цей спосіб буде найбільш популярним для більшості українців.
