На відзначення 5-ї річниці початку Євромайдану/Революції Гідності в концертному залі Українського дому відбувся концерт. Концертна програма «Шлях гідності» (диригент – Вікторія Жадько) за участю солістів Національної опери, Національної академічної заслуженої хорової капели «Думка» та Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру містила дві частини Симфонії №3 Бориса Лятошинського, а також знамениту «Оду до радості» Людвіга ван Бетховена, яка є мелодією офіційного гімну Європейського Союзу.
На концерті були присутні представники організаторів: директор Музею Революції гідності Ігор Пошивайло, голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, директор Національного музею голодомору Олеся Стасюк, режисер дійства Сергій Проскурня.
Відкрив концерт колись «голос Майдану», а нині міністр культури Євген Нищук, нагадавши, як у часи Майдану «ми сюди ходили грітися». Він підкреслив: дуже важливо, щоб спорідненість із часів Майдану залишала високий градус пам’яті, постійної відповідальності, взаємодопомоги, бажання іти разом у дуже важливих речах. «Для того, щоб ті цінності, за які загинули герої Небесної сотні і гинуть тисячі найкращих воїнів на сході України, не те що були непорушними, а робили з нас ще міцнішу і велику державу, – сказав міністр. – П’ять років – це велике випробування. Я пам’ятаю, коли у 2005 році реваншистські сили прагнули хотіли нівеляції Помаранчевої революції та розчарування суспільства. І пригадайте 2014-15– 16-ий, коли ми тільки і чули: “все намарно, все пропало”. Повірте, ні я, ні хтось із вас не літає в космосі – ми знаємо, як простій людині в Україні нелегко. Але разом із тим сьогодні, говорячи про п’яту річницю початку подій Майдану, ми маємо усвідомити , що ми ніколи не маємо допустити собі в думці розчарування. Бо воно породжує монстра. Воно породжує реванш. А ми не маємо допустити реваншу».
Також слово мав письменник Сергій Пантюк, який прочитав два незакінчені вірші, «тому що не закінчилась революція – вона продовжується в наших серцях, і ми маємо тепер перемагати себе: не гризтися , не влаштовувати нікому не потрібних розбірок, а бути єдиними, як завжди. Бо на карті – Україна, а Україна – понад усе!»
На сьогоднішньому концерті фактично відбулося дві прем’єри. «Симфонія №3 Бориса Лятошинського, який символізує історичний шлях України, зазнала репресій у 1951 році, і лише один раз за життя (на прем’єрі) Лятошинський це почув, – говорить режисер програми Сергій Проскурня. – А сьогодні пролунало дві частини цього твору у першому, авторському варіанті – до того, як комуністи примусили його переписати цю музику».
Виконання Симфонії №3 супроводжувалося відео на заднику сцени – на тлі мапи Украхни змінювали один одного портрети історичних постатей в історії України, починаючи з Аскольда і Діра й закінчуючи Стусом. «Ми показали далеко не всі портрети видатних українців, які символізують оцей шлях гідності, які і є втіленням гідності – за життя свого і після життя, які, власне, є прикладом для всіх українців», – говорить Сергій Проскурня.
Другою прем’єрою було виконання «Оди радості» з текстом українською мовою, що виконувався на Євромайдані 28 листопада 2013 року. Тоді роздрукували п’ять тисяч текстів, і молодь та старші учасники Революції гідності виконували цей твій Бетховена. Подивившись відеозапис флешмобу, слухачі мали можливість почути «Оду радості» у професійному виконанні. Цього разу відеоряд, який супроводжувалася гра оркестру, містив фотографії часів Революції гідності. «Бетховен – символ Євромайдану, його перших днів, – пояснює Сергій Проскурня. – І ми навмисно підбирали такі світлини, щоб іще не було того драматизму – без вогню, без крові, щоб усе-таки в цей день згадати цей романтизм, цю ейфорію, яка у нас тоді у всіх була».
