Виробники какао переживають скрутні часи. Дедалі частіше виникають побоювання, що у найближчі десятиліття шоколад зникне. Що відбувається на шоколадних ринках і чи дійсно нам варто хвилюватися, пояснює економіст із бізнес-школи Гренобля.
У 2050 році шоколаду не стане? Останнім часом дедалі частіше лунають прогнози глобальної шоколадної кризи. Вартість шоколаду на світовому ринку продовжує бити рекорди. За припущеннями, до 2025 року вона збільшиться вдвічі від рівня 2015-го. Споживання шоколаду зумовлене не лише його смаковими властивостями, але й доведеними перевагами для здоров’я. Він уповільнює старіння, має антиоксидантний ефект, полегшує стрес і регулює артеріальний тиск. Найбільша кількість шокохоликів мешкає у Західній Європі та Північній Америці – тут з’їдають понад половину всього виробленого в світі шоколаду. Найбільші ласуни – швейцарці, в 2017 році споживання шоколаду в країні дорівнювало понад 8 кг на душу населення за рік.
Нові шоколадні ринки
Хоча лідирують у галузі розвинені західні ринки, у майбутньому вони можуть виникати будь-де в світі. Наприклад, у Китаї та Індії – країнах з населенням понад мільярд людей. Швидка урбанізація, зростання середнього класу і зміна споживчих смаків сприяють посиленню апетиту на шоколад. Споживання шоколаду в Індії в 2016 році досягло 228 тисяч тонн – це на 50% більше, ніж у 2011-му. Шоколад став одним з найулюбленіших солодощів у країні, оскільки індуси вважають його корисним для здоров’я. У Китаї за часів економічних реформ початку 1980-х шоколад вважався рідкісним делікатесом. У споживанні шоколаду, яке складає менше ніж 1 кг на людину за рік, Китай і досі помітно відстає від інших країн.
Ситуація, однак, швидко змінюється, чому сприяє між іншим поява “кавової культури”, яка впливає на спосіб використання і споживання шоколаду. Тепер мільйони забезпечених китайців купують високоякісні делікатеси іноземного виробництва онлайн, змушуючи роздрібних продавців, як-от Alibaba, переосмислювати свої бізнес-моделі.
Під загрозою зникнення
Втім, виробники шоколаду переживають не найкращі часи. Какао, з якого виробляють шоколад, – вибаглива рослина. Вона потребує вологого тропічного клімату та тінистих тропічних лісів, а тому територія, де можна її вирощувати, – обмежена. Основні плантації какао розташовані в Західній Африці, а понад половина всього світового виробництва припадає на Кот-д’Івуар та Гану. Проте глобальне потепління сильно ускладнило вирощування рослини в цьому регіоні, до того ж на багатьох землях культивування какао наразі заборонено.
Інші загрози
Проте деревам какао загрожують не лише кліматичні зміни, два головних вороги – це хвороби і шкідники. Через них виробники какао щороку втрачають від 30% до 40% продукції. У червні цього року уряд Кот-д’Івуару оголосив про необхідність знищити плантацію какао площею 100 тис. га, щоби припинити розповсюдження вірусу.
Перш ніж територію знову можна буде засадити деревами, повинно минути щонайменше п’ять років. Через “природні” ризики та коливання цін виробники какао нерідко переходять на вирощування інших, потенційно вигідніших та менш вередливих рослин, як-от кукурудза, каучук або пальмова олія Третій за величиною у світі виробник какао, Індонезія, стикнулася зі скороченням виробництва какао, яке почалося з 2010 року. Основні причини – погіршення клімату і старіння какао-дерев.
У пошуках нових ринків збуту
Гана, другий найбільший у світі постачальник какао, покладає великі надії на Азію та Китай. Щоби збільшити щорічне виробництво какао, Гана намагається отримати кредит у розмірі 1,5 млрд доларів США від Ексім-банку Китаю. Співпрацю підтримують уряди обох країн, оскільки взаємовигода є очевидною – шоколадний ринок Китаю швидко розвивається. Інші “гарячі” напрямки – це Близький Схід та Африка. Лідерами в споживанні шоколаду в цьому регіоні є Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія. Для споживачів цих ринків шоколад є предметом розкоші, що стимулює попит на преміум-марки. Споживання шоколадних виробів також зростає в Алжирі, але причини дещо інші.
За даними маркетингових досліджень компанії Euromonitor, алжирці вважають шоколад джерелом енергії. Шоколад стає дедалі більш популярним серед молоді, але радше для індивідуального споживання, а не подарунку.
Екологічно стійке виробництво
Найбільші виробники шоколаду беруть активну участь в ініціативах екологічного виробництва, як-от Rainforest Alliance, UTZ та Fairtrade. Американський кондитерський завод Mars Wrigley, за обсягом продажів 2017 року провідний виробник цукерок у світі, виділив 1 млрд дол. на розробку какао-дерева, більш стійкого до спеки. Крім того, в 2009 році Mars стала першою шоколадною компанією, яка пообіцяла, що до 2020 року вироблятиме всю свою продукцію лише з какао, яке було вирощено екологічним способом. Пізніше так само вчинили й її конкуренти Hershey’s, Ferrero та Lindt.
Повністю перейти на екологічне какао планує й компанія Mondelez International. Milka – останній з її брендів, який приєднався до програми Cocoa Life, запущеної в 2012 році з метою підтримати фермерів. Хоча ці ініціативи є великим кроком уперед, виробники зазначають, що їх не достатньо, аби подолати проблему бідності фермерів. Наприклад, у Кот-д’Івуарі фермери, які мають сертифікат стійкого сільського господарства UTZ, отримують лише на 84-134 євро більше на рік, ніж не сертифіковані.
Перешкоди виникають і в процесі отримання сертифікату, для чого фермери повинні бути членами кооперативів. Наразі в Кот-д’Івуарі таких фермерів лише 30%. Інша проблема – забезпечити, щоби на всьому ланцюжку виробництва не використовувалася дитяча робоча, це в принципі неможливо контролювати. Місцеві виробники какао в Африці мають свої власні інтереси, які нещодавно підтримала ініціатива ОПЕК. Вони хочуть впливати на світові ціни на какао, координуючи виробництво та політику збуту між країнами. Це могло би захистити дрібних фермерів, вразливих до цінових коливань на світовому ринку. Хоча розмови про “шоколадний апокаліпсис” можливо трохи перебільшені, ризики є цілком реальними, і ми повинні пам’ятати про них.
Вселяє надію той факт, що всі учасники виробничого процесу роблять свій внесок у вирішення цих проблем. Але чи зможуть вони забезпечити майбутнє шоколадній індустрії, ще належить побачити.
