Хтось давно сформулював: те, наскільки прекрасний осінній дощ, залежить від того, по який бік вікна ви перебуваєте. Зі сланцевим газом виходить приблизно те саме: жителі України, котрі населяють райони, далекі від місць потенційного видобутку сланцевого газу, переважно оцінюють перспективу його видобутку позитивно, а от ті, чиї інтереси цей видобуток зачіпає безпосередньо, часто мають іншу думку з цього питання. Як це часто трапляється, в цій ситуації не все не так однозначно, як здається представникам того чи того табору.
Колись українських паливних ресурсів вистачало на половину республік СРСР, ще й на експорт залишалося. Але відтоді обсяг видобутку газу дуже скоротився, тому Україні доводиться його імпортувати. Здавалось би, навіщо, залежачи від ціни, яку тобі запропонують, купувати у когось те, чим можеш забезпечити себе сам? Поступово ця думка багато доходить до «партії та уряду», і поступово видобуток природного газу зростає, хоча фахівці і стверджують, що він дуже невисокий як для такого потенціалу. Як видно з інфографіки, найбільші його поклади – у Харківській області. Тому логічно, що нарощувати темпи видобутку будуть тут.
Але на Харківщині триває боротьба місцевого населення проти видобутку газу (точніше, проти геологорозвідувальних робіт у цьому напрямку). Відомий журналіст і блогер Денис Казанський вважає, що її підбурюють провокатори: «Українські компанії з кожним роком нарощують видобуток, і це зі зрозумілих причин викликає роздратування у сусідньої країни. Тому підбивають на протести місцеве населення – залякують селян страшними екологічними наслідками видобутку, розповідають ті ж самі страшилки, які в 2013 році в Донецькій області розганяли представники “Українського вибору” і КПУ. Людей закликають перекривати траси, виходити на мітинги, перешкоджати геологорозвідувальних робіт, лякають їх “Правим сектором”. Тактика ця не нова – все це відбувалося на Донеччині напередодні війни, восени 2013 року. Перекривали дорогу тоді під Слов’янськом, а організовував цю акцію місцевий комуніст Хмельовий – активний учасник ДНР у 2014-му».
Справді, лякати «Правим сектором» у 2018 році – це вже якось зовсім несолідно: хто на це ще може купитися? (Окремим пунктом слід згадати, що «Правий сектор – Харків» уже не той: місцеві жителі відзначають, що цей рух узагалі почало хитати після виходу Яроша, і дедалі частіше його представники грають роль корисних ідіотів у всіляких проросійських сил. Та й не лише «Правий сектор», а й багато інших начебто праворадикальних організацій.) Однак у селі Лизогубівка на Харківщині є люди, які бояться «Правого сектору». Його жителі з початку літа активно влаштовують акції непокори, перекриваючи трасу і пікетуючи сільраду.
«Я вже раніше писав, що все це набагато серйозніше, ніж здається, і ігнорувати такі процеси не можна, – говорить Денис Казанський. – Державі потрібно працювати з людьми, роз’яснювати їм, чому необхідно видобувати природний газ, показувати на прикладі інших районів Полтавської, Сумської та Харківської областей, що нічого страшного в свердловинах немає, ніхто через них не помер, і родючі поля не перетворилися на пустелі. Організатори всіх цих протестів користуються браком інформації та технічною безграмотністю населення. Не варто поступатися їм ініціативою. Навпаки, слід пояснювати, що це за люди і які цілі вони переслідують. Ну і СБУ слід бути напоготові, адже зрозуміло, звідки ростуть ноги цих протестів».
Якщо зануритися в соцмережі, то можна переконатися, що багато хто підтримує таку позицію. Один коментатор вважає, що намагання «зберегти газ» переслідує інтереси нашого північного сусіда: «Зберегти зараз, щоб продовжувати і далі тримати вас у газовій, енергетичній залежності від неї в майбутньому! Щоб у незалежній Україні було якомога МЕНШЕ можливостей і шансів для розвитку, щоб довести всьому світу – українці, як нація, ні на що не здатні! Хоча все з точністю до навпаки! Ви згадайте, куди поділися нафта і газ із відомого в недалекому минулому, найбільшого в Східній Європі Щебелінського нафто-газового родовища, що розташовувалося, до речі, в тих же краях! – Москва та Пітер його “зжерли” “на халяву” ще в 40-60-і роки, коли ви дровами топили і не мали ні найменшого уявлення, що таке газова плита або колонка. Тепер вам продають свій, російський, із Сибіру, луплячи при цьому три шкури і тримаючи в повній залежності! Ось саме з цією метою вас і підбивають на мітинги, перекриття доріг та інше, всі ці куми російського Х*йла Великого, та комуняки, які всі 27 років незалежності продовжують працювати виключно на Москву – Кремль і Луб’янку. Прийде Росія – ніхто з вами панькатися, вислуховувати ваші протести не стане! Якщо не допоможуть ОМОНовські кийки – танками придушать, як це вже не раз було в історії, і будуть добувати той же газ, але вже не для вашого, дебілів, блага, а щоб продати його комусь за кордон і покласти грошики на швейцарські рахунки: свої , своїх дітей, онуків, коханок….! Вас же тримали понад 70 років за залізною завісою і всіма силами бажають робити те ж і надалі! Адже Хуйли Всеросійське ленінградське не залишив своїх спроб знищити Україну як державу! Мабуть мало вас дурнів, ваших родичів, друзів … виганяли з власних будинків, поранили, вбивали за останні 4 роки! А згадайте скільки разів відбувалося рівно те ж саме за 400 попередніх років!»
Проте «з іншого боку завжди є інший бік». Мешканці прилеглих територій звертають увагу на інші моменти. «У нас у багатьох селах ведеться розвідка газу і газового конденсату, в деяких місцях і сам видобуток, – прокоментувала Надія Ляхова. – Не впевнена, що всі об’єкти належать “Укргазвидобуванню”. Приватні бурові – також не рідкість. Ні, люди в нас не бунтують, але незадоволення є. Ніхто їх наразі не підбурює. Які претензії? Найголовніша – дороги. Доріг у селах і так немає, хіба що ті, що залишилися з Союзу. Важка техніка (а це важковики ще ті!) робить такі вибоїни, що не те, що легковикам потім не проїхати, а пішки не пройти після дощу. Так, до бюджету певна сума надходить. Ну за один об’єкт десь мільйон. На нього так і відремонтуєш дороги, правда ж? Друге: від розвідки (люди говорять, що ґрунт підривається) пропадає вода в колодязях. Правда це чи ні, перевірити важко. На рівні районів таких служб немає, а викликати фахівців з області чи Києва в людей немає коштів. Газовики ж на контакт із людьми не йдуть. Мають папери – все. Селяни змушені терпіти певні незручності, це правда. Все це накладається на тривогу в очікуванні зими, коли ціна на газ невідома, з субсидіями також багато незрозумілого. Навіть не треба й підігрівати». На це є й інша відповідь: «Усі хочуть отримувати допомогу, субсидії та пенсії з держбюджету, але щоб вишки були у сусідів. Хлопці, хочете дешевий український газ, співпрацюйте з державою. А то як брати, всі села в черзі з простягнутою рукою, а як самим заробляти, відразу пилко, брудно, напряжно, нехай у сусідів добувають».
Утім, ще один привід напружитися – те, що місцеві жителі бояться приходу приватних компаній, котрі належать олігархам. Щоправда, це питання корупції, а не газодобування, але й такий момент слід враховувати.
Можливі й інші незбігання між тим, що є, і тим, що повинно бути. Як на цьому відео.
Отже, добування сланцевого газу в Україні – це добре для українці чи погано? Гідрогеолог Олександр Шепітько пояснює: «Суть усього методу в тому, щоби під тиском накачати якомога більше води в пласт, аби вона потім його розірвала і газ почав виходити на поверхню, а потім уже шукати місця просочування газу, і не треба багато бурити. Займатися добуванням сланцевого газу варто лише за розвитку потужної екологічної галузі, бо наслідки для довкілля страшні. Але з іншого боку, доки країна в такому стані, як є, то витрачаючи безмежні ресурси на закупку газу за кордоном, ми, здобуваючи гроші і більше грошей, іншими галузями псуємо своє середовище не менше, а витрачаємо їх на те, щоб закупити десь. Тобто те саме, але обхідним шляхом… Цей гідророзрив пласту сам по собі не є небезпечним. Проте та вода, яка для цього використовувалась і яка потім розповсюджується під землею, потрапляючи де тільки можна – от вона і становить небезпеку. Справа не стільки в тяжких наслідках для екології, хоч вони дійсно таки будуть, скільки у тому, що Московія робить усе, аби свого газу в нас не було. Я вважаю, що для нас буде менше наслідків, якщо будемо добувати».
Що ж, вибирати з двох зол завжди важко. Хоча, здається, за останні роки ми дедалі сильніше прокачуємо цей скілл…
