В Росії понад дві тисячі українців засуджені або перебувають під слідством, і лише 70 осіб Україна називає “політичними в’язнями Кремля”. Але кого саме і за якими критеріями українська сторона включає у цей список?
Український кінорежисер Олег Сенцов вже 100 днів голодує в російській в’язниці, вимагаючи від Володимира Путіна звільнити всіх незаконно ув’язнених українців. Він є найвідомішим українським політв’язнем в Росії, проте, далеко не єдиним. Загалом до переліку українських політичних в’язнів, що утримуються в РФ, зараховують близько 70 осіб.
Точної цифри “політичних в’язнів” немає
За даними державного секретаря міністерства закордонних справ України (МЗС) Андрія Зайця, на території Росії зараз перебувають під слідством чи засуджені 2,3 тисячі українців. Здебільшого їх затримали в РФ за перевезення наркотиків. Водночас є інша категорія засуджених у Росії українців. Київ називає цих людей “політичними в’язнями Кремля”. У списку переслідуваних у Росії за політичними мотивами українців міститься близько 70 прізвищ. Нещодавно Україна подавала в Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) новий міждержавний позов щодо порушення прав українських політв’язнів, яких незаконно утримує Росія. У позові детально описані справи 71 українця, які перебувають в російських в’язницях.
“Велика частина цих людей перебувають в окупованому Криму і більше 20 людей – безпосередньо в Росії. Вони засуджені здебільшого за екстремізм чи тероризм. Точної цифри немає. Там увесь час обшуки, затримання, і російська влада не завжди повідомляє про арешти українців, хоча за нормами міжнародного права повинна це робити”, – розповіла речниця МЗС України Мар’яна Беца.
Хто потрапляє у список?
Точного визначення та критеріїв, хто саме вважається Україною політичним в’язнем, немає, оскільки відсутнє будь-яке законодавство щодо цього. Списки “політичних в’язнів” складають правозахисні організації, які працюють в країні. Вони у цьому послуговуються міжнародними документами. “Є резолюція ПАРЄ про політичних в’язнів, яка визначає певні критерії, хто з засуджених осіб є політичними в’язнями, є кілька рішень Європейського суду з прав людини, який визначає, що є переслідуванням осіб за політичними мотивами, виходячи з принципів, які не дозволені Конвенцією з прав людини. Є громадська консолідована позиція правозахисних організацій, які користуються цими документами”, – каже юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Дарина Свиридова.
За її словами, у список “політичних в’язнів” потрапляють громадяни України, які у зв’язку зі збройним конфліктом з РФ переслідуються на території Росії чи окупованих територіях саме через їхні проукраїнські погляди чи відкриту громадську правозахисну діяльність. Окрім цього, до цього списку потрапили українці, які не є політично активними, але були затримані російськими правоохоронцями за сфабрикованими кримінальними провадженнями з метою створення з українців “ідеологічних ворогів Росії”. У цих людей під тортурами “вибивають” свідчення про шпигунство чи терористичні дії. Також, “політичними в’язнями” називають українців, яких в РФ переслідують за якоюсь однією визначеною ознакою, зокрема віросповіданням чи приналежністю до окремих організацій, зокрема Меджлісу, “Правого сектору”, ” Хізб ут-Тахрір” тощо.
Такі справи проти українців ретельно збирають правозахисні організації, зокрема Кримська правозахисна група, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Громадська організація “Восток SOS”, Медійна ініціатива за права людини, Amnesty International в Україні тощо. “Ми шукаємо інформацію з відкритих джерел про затриманих в Росії, до нас безпосередньо звертаються родичі. Ми збираємо всі факти затримання, катування, утримання, потім їх документуємо, вивчаємо та передаємо в міжнародні судові інстанції та державним органи України: МЗС, правоохоронним органам, мін’юсту, міністерству окупованих територій, які можуть надати підтримку”, – розповіла Дарина Свиридова.
Бракує закону
Правозахисники наголошують на тому, що їхні списки “політичних в’язнів” дещо відрізняються від офіційних списків МЗС України. “Вони (МЗС, – Ред.) проти того, аби включати туди імена людей, щодо яких є кримінальні справи в Україні. Вони вважають, що це дискредитує увесь список. Ми ж наполягаємо, що там мають бути всі, кого переслідують за політичними мотивами”, – сказала правозахисниця, керівниця Медійної ініціативи за права людини Марія Томак. Вона додає, що неважливо, чи є проти таких осіб кримінальні справи в Україні, головним для визначення є те, чи є політичний мотив переслідування. На це в МЗС зауважили, що ув’язнених в Росії українців, щодо яких є кримінальні справи в Україні, одиниці, і МЗС, перед тим, як включити їх у список політичних в’язнів, ретельно перевіряє їхні справи разом з правоохоронними структурами та радиться з правозахисниками. Всі учасники цього процесу визнають, що їм бракує українського законодавства, де б були чітко виписані критерії визначення, хто з затриманих та засуджених в Росії і Криму є політичними в’язнями. Нині у Верховній Раді України зареєстровано чотири законопроекти про це, зокрема один розроблений міністерством тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Однак, жоден із законопроектів, на думку правозахисників, не є ідеальним.
Тож вони розробили власний законопроект, побудований на практиці міжнародного гуманітарного права, який збираються восени зареєструвати у Верховній Раді через народних депутатів. “Ми прописали там вичерпний перелік критеріїв, які саме особи можуть вважатися такими, що переслідуються з політичних мотивів. Там врахована практика Європейського суду з прав людини, і ми робимо поправку на українські реалії, зокрема умови гібридної війни”, – зазначає Марія Томак.
Вона пояснює, що “політичними” будуть визнані не тільки “в’язні сумління”, які сидять в російських в’язницях через свої переконання, а й українці, які опинилися “в непотрібному місці у непотрібний час”. Томак наводить приклад Сергія Литвинова, сільського жителя Луганської області з розумовими вадами розвитку, який просто проживав неподалік кордону з Росією. У 2014 році його затримали російські правоохоронці і звинуватили у вбивствах кількох десятків мирних жителів Луганщини, які він нібито вчинив, перебуваючи в складі добровольчого батальйону “Дніпро-1”. Однак, коли захист довів, що “жертв” Литвинова ніколи не існувало, то слідчий комітет РФ звинувачення зняв. Одразу після цього українця звинуватили у крадіжці та засудили до 8,6 років ув’язнення. Досі він перебуває в російські в’язниці.
З надією на звільнення
Допоки статус “політичного в’язня” не дає засудженим в Росії українцям жодних переваг. Натомість, після ухвалення закону правозахисники обіцяють, що включена до такого списку людина зможе отримати державну компенсацію витрат на адвоката в Росії, а родини ув’язнених зможуть розраховувати на допомогу. А родичі засуджених в Росії українців сподіваються, що потрапляння у список “політичних в’язнів” дасть шанс на якнайшвидше звільнення їхніх близьких.
