За перші два місяці президентства Володимира Зеленського голова його офісу Андрій Богдан став одним з найвідоміших та найвпливовіших політиків країни.
Рідко коли відрядження чи навіть відпочинок президента обходиться без компанії пана Богдана – чи це купання на пляжі в Одесі, обід у ресторані у вихідний, похід на футбол, чи робоча розмова з директором “Південмашу”.
На відео зі спілкуванням з останнім помітно, що директор та чиновники розповідають робочі деталі не президенту, а голові його офісу.
Президент Володимир Зеленський та голова його офісу стали майже нерозривним політичним дуетом. І у своїх публічних профілях на Facebook вони цього не приховують, а прес-служба президента навіть публікувалавідео їхнього купання.Пропустити Facebook допис , автор: Офіс Президента України
Кінець Facebook допису , автор: Офіс Президента України
Сам Андрій Богдан в інтерв’ю журналістам розповідав, що є другом Володимира Зеленського і саме він був одним з людей, хто переконував актора балотуватись у президенти.
Ще один лідер команди пана Зеленського Дмитро Разумков також називав Богдана “давнім товаришем” президента.
Андрій Богдан багато років працював на різних урядових посадах при Віктору Ющенку та при Віктору Януковичу.
Як юрист він співпрацював з Ігорем Коломойським, через що після перемоги на виборах західні партнери навіть не радили Зеленському призначати керівником своєї адміністрації соратника скандального олігарха.
Під час виборчої кампанії Зеленського Богдан займався юридичним напрямком і був одним з найближчих соратників кандидата.
В історії України було багато голів адміністрацій, які ставали справжніми “сірими кардиналами” чи топ-політиками країни і своїм впливом могли затіняти самого президента.
Ми зібрали історії найвідоміших та найвпливовіших керівників президентських адміністрацій.
Табачник – Кучма
Першим легендарним керівником адміністрації президента в історії України став Дмитро Табачник.
Пан Табачник був керівником виборчої кампанії Леоніда Кучми в 1994 році і згодом очолив його адміністрацію.
Про великий вплив Табачника на Кучму у перші роки президентства відкрито говорили політики тих часів.
“Кучма працює президентом в адміністрації Табачника”, – жартували тоді журналісти.
Проте таку ситуацію пан Кучма толерував кілька років і врешті звільнив Табачника в грудні 1996-го.
Як згадував колишній голова РНБО Володимир Горбулін у мемуарах, приводом стало безпідставне отримання Табачником військового звання полковника.
“Найбільше зараз цю ситуацію порівнюють з Дмитром Табачником часів першої каденції Леоніда Кучми. Але це – і небезпека”, – вважає політолог Володимир Фесенко.
Пан Фесенко згадує: як тільки президент Кучма впевнився у силах, то звільнив Дмитра Табачника.
“Проте публічно Табачник, наскільки пам’ятаю, собі такого не дозволяв”, – додав Фесенко, порівнюючи ситуацію зі статусом і поведінкою Богдана.
Політолог Михайло Погребинський, який добре знає стиль роботи пана Кучми, нагадує, що попри імідж Табачника та Медведчука, вони ніколи не перебирали на себе функції президента.
“За Кучми говорили про великий вплив і Табачника, і Медведчука. Але всі рішення ухвалював Кучма, він нікому не дозволяв нав’язати свою волю. Кучма точно був володарем ситуації”, – наполягає пан Погребинський.
Кучма – Медведчук
Одним з найвідоміших голів адміністрації Леоніда Кучми в 2002-2005 роках був Віктор Медведчук.
Тодішня опозиція максимально демонізувала як самого Медведчука, так і його вплив на президента. Тоді його називали не інакше, як “сірим кардиналом” Леоніда Кучми. А ще – ініціатором максимального впливу АП на всі українські медіа.
Пан Медведчук налагодив дуже тісну співпрацю з Володимиром Путіним і навіть став його кумом. Зв’язки з керівником Росії називали однією з найсильніших позицій Медведчука в адміністрації Леоніда Кучми.
У часи Медведчука панібратських публічних стосунків бути не могло. До того ж в адміністрації була певна система стримувань та противаг, яку у тому числі забезпечував тодішній перший помічник президента Кучми Сергій Льовочкін.
Схожу позицію першого помічника президента зараз займає давній друг і бізнес-партнер Володимира Зеленського Сергій Шефір. Його називали серед претендентів на посаду голови адміністрації Зеленського.
Ющенко – Балога
Найвідомішим та найвпливовішим керівником секретаріату президента Віктора Ющенка був Віктор Балога – з 2006 по 2009 роки.
Його вплив на президента був настільки великим, що журналісти переповідали історію з одного з прийомів, коли сам Ющенка сказав легендарну фразу – “Балога – це я”.
Пан Балога був давнім соратником Ющенка й багато років працював губернатором Закарпаття і навіть керівником МНС.
Їхні стосунки також були досить близькими, а Віктор Балога ішов з Ющенком “у вогонь і у воду”. Як-от пірнав з президентом на Водохреще у крижану воду, що так полюбляв робити Віктор Ющенко.
В 2009 році, коли вже було зрозуміло, що жодних шансів переобратись Віктор Ющенко не має, пана Балогу змінила давня соратниця Віра Ульянченко.
Вона забезпечила теплу ванну для Ющенка в останній рік президентства. Пані Ульянченко так довго і на стількох різних посадах працювала з Ющенком, що її між собою в команді президента іноді називала “Мама Віра”.
Янукович – Льовочкін
Майже весь час президентства Віктора Януковича головою його адміністрації був Сергій Льовочкін.
Пан Льовочкін, попри весь свій політичний досвід та вміння, був лише представником однієї з груп в оточенні Віктора Януковича, а тому публічно чи непублічно показувати свій вплив на президента не міг.
На момент обрання Янукович був дуже досвідченим важковаговиком, а за вплив на нього з його власною родиною змагались групи Фірташа-Льовочкіна, команда Андрія Клюєва та соратники пана Ахметова.
Тому Льовочкіна експерти радять назвати саме главою адміністрації, а не “сірим кардиналом” Януковича.
Певну відкритість та відвертість у спілкуванні з Януковичем, як допускає пан Фесенко, ще до обрання президентом міг собі дозволити хіба що Рінат Ахметов.
Порошенко – Ложкін
В адміністрації Петра Порошенка його давній бізнес-партнер Борис Ложкін також не міг претендувати на величезний вплив і настільки публічну дружбу, як пан Богдан.
“Порошенко сам ухвалював рішення”, – вважає пан Погребинський.
Обізнані у політичній кухні команди Порошенка не втомлюються повторювати, що Петро Олексійович сам вникав в усі справи і намагався все контролювати. Що часто йому і шкодило.
Та й спільні події за участі Порошенка і Ложкіна виглядали коректно і в межах звичного протоколу. Ще менш публічно близьким до президента був голова АП Порошенка Ігор Райнін.
“Навіть найвідоміші голови АП намагались не висовуватись так сильно. Якщо вони і були “сірими кардиналами”, то точно не білими, як зараз виглядає”, – вважає пан Погребинський, який добре пам’ятає всіх українських лідерів.
Він вказує, що їхній стиль поведінки, коли голова офісу президента може по-дружньому перебити президента – “незвична річ для старої системи і поведінки голови адміністрації”.
Володимир Фесенко визнає, що дружні стосунки відбиваються на поведінці Зеленського і Богдана на публічних заходах.
“Зеленський – не політик, і в нього ще немає досвіду і розуміння, що так не варто поводити себе на публіці”, – додає пан Фесенко.
Експерти попереджають, що на такий формат стосунків президента і голови ОП будуть звертати все більше уваги й через це з’являтиметься все більше незадоволених. У тому числі – й у команді самого Володимира Зеленського.
