Навесні 2020 року українські річки так і не стали повноводними, колодязі пересихають, а у деяких сховищах води залишилося на лічені дні.
Натомість Києву та іншим північним містам, де пилові бурі бачили лише по телевізору, радять бути готовими і до такого синоптичного явища, як пиловий шторм – те, що відбулося 16 квітня, може повторитися.
Що ж відбувається з водою в Україні та чому пересихають водосховища у містах і колодязі в селах – в аналізі від BBC News Україна.
Зима так і не настала
“Унікальність 2020 року полягає в тому, що осінь 2019-го була сухою, а метеорологічна зима з традиційними морозами, снігом і промерзанням ґрунту вперше за період спостережень (120 років) так і не настала, а значить, були відсутні умови для формування водопілля”, – пояснює BBC News Україна в.о. голови Держагентства з водних ресурсів Михайло Хорєв.
Водопілля – це весняна повінь на річках після танення снігу.
Без зими в цьому році не було і водопілля навесні.
Як наслідок, каже Михайло Хорєв, вже у квітні водність річок така, як зазвичай буває влітку, коли водопілля сходить.
Сухі не лише річки, а й болота та ліси.
“Проблема критична. В цьому році у болотах, які раніше були непрохідними, зовсім немає води. Так само сухі заболочені ліси”, – каже аналітик об’єднання “Екологія. Право. Людина” Петро Тєстов.
“Проблеми з лісовими пожежами – це тільки початок. Влітку будуть горіти торф’яники. А ще найближчим часом нас чекає масове всихання не тільки соснових лісів, але й, наприклад, вільхових чи березових – для яких через посуху різко змінились лісорослинні умови”, – додає він.
Вологи не вистачає як у верхніх шарах ґрунту (до 5 см), так і глибше – до 1 метру (так званий “кореневовмісний шар”).
В Інституті агроекології та природокористування НААН кажуть, що вже у квітні води мало по всій Україні, окрім Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Але і на Західній Україні є тенденція до посухи.
Найгірша ж ситуація на Одещині та Миколаївщині, де “сформувались критичні запаси вологи в метровому шарі ґрунту”.
Маловоддя
Літом на багатьох річках у Держводоагентстві очікують маловоддя – “гідрологічну посуху”.
Наприклад, у басейні Дніпра за весну випала половина кліматичної норми опадів і вода у всіх річках впала – за понад століття спостережень гіршою була ситуація лише у аномально сухому 1925 році.
Не набагато краще у басейнах інших річок, зокрема Дністра – у Дністровському водосховищі в квітні очікується лише половина норми припливу води.
Якщо маловоддя справді настане, то у Держводоагентстві не виключають запровадження обмежень – перш за все для гідроенергетики та водного транспорту.
Обмеження, утім, будуть тимчасові.
Пріоритет же надаватимуть для використання води у побуті та для зрошування.
Складне літо у Житомирі
Загалом же зараз вже страждають всі водосховища, які живлять міста, – рівень води там спадає щодня.
Наприклад, у Житомирі, на завжди вологому Поліссі, 2020-й рік почався з проблем.
Оптимальний рівень води у водосховищі “Відсічне”, яке живить Житомир, – 4 м. Коли рівень тримається на цій позначці, місто отримує воду цілодобово і з нормальним тиском.
Але зараз рівень – 2,7 м, і щодня спадає на 2 см.
Поки що води місту вистачає, але її запасів у водосховищі вже залишилося не на місяці, а на дні.
“Зараз можемо впевнено говорити, що в нас води у водосховищі “Відсічне” – на місяць і десять днів. Запас в іншому водосховищі “Дениші” – орієнтовно на днів 60-70. Звісно, якщо не буде різкого потепління, тоді вода буде випаровуватись і запаси зменшаться значно швидше”, – каже керівник місцевого водоканалу Андрій Нікітін.
Резервне водосховище наповнили зі стратегічних запасів держави на прохання Житомира.
“Зараз “проїдаємо” стратегічний запас. Якби його не було, то ми мали б значно гіршу ситуацію. Ймовірно, місцями можна було б побачити дно водосховища”, – каже Андрій Нікітін.
Вплинути на зменшення рівня води у водосховищі допомогла реконструкція водогонів. Але лише частково.
Якщо ж ситуація не зміниться, то скоро воду у місто подаватимуть за графіком: кілька годин вранці і кілька годин ввечері у найбільш піковий час.
Прогнози у Житомирі роблять невтішні. Навіть якщо нарешті підуть весняні дощі, то це не вирішить проблему.
“Маємо розуміти, що усі опади, які будуть весною-літом, не покращать ситуацію у водосховищі. Якщо, наприклад, дощ буде йти три дні, то три дні вода просто не буде падати. Водосховища та річки поповнюються виключно восени і взимку, з рясними опадами, зі снігом”, – відзначає Андрій Нікітін.
“Будемо переживати справді критичне літо. Ми маємо це зрозуміти та усвідомити”, – резюмує директор житомирського водоканалу.
Сухі колодязі Городниці
Не краща ситуація і у селах та селищах Житомирщини.
У Городниці Новоград-Волинського району пересихають колодязі та місцеві річки.
“Води майже немає вже навесні. Зазвичай весною колодязі більш-менш повні, до літа поступово пересихають. А зараз на початку весни багато сухих”, – розповідає місцева жителька Людмила Дженджера.
Вихід для людей – бити свердловини.
Зазвичай достатньо глибини 20 метрів, але і такі колодязі іноді пересихають.
Якщо ж бити глибше, то з’являється інша проблема – вода жовта, з осадом заліза. Така специфіка місцевості.
Михайло Хорєв каже, що проблема насправді накопичувалася роками.
“Зниження рівнів ґрунтових вод, що відображається у зменшенні води чи взагалі її зникненні у криницях, відбувається останніми роками. У посушливі роки… додатково випаровується вода з підземних водоносних горизонтів через ґрунт”, – пляснює він.
Замулені ставки замість річок
Річка Криваль у Городниці майже повністю пересохла, а більша – Случ – пересихає.
“Случ була повноводна, а зараз міленька, заростає травою і замулюється. Нікудишня річка стає”, – нарікає Людмила Дженджера.
Падіння рівня річки пов’язують не лише з посухою, а й з діяльністю людини: на Случі почали будувати міні-ГЕС.
Наприклад, вже діють дві такі ГЕС вверх за течією від Городниці – у Баранівці та Чижівці.
У планах обговорювалася ще одна міні-ГЕС у Курчиці – попри протести місцевих.
Екологи попереджають, що з такими змінами річка просто перетвориться на каскад замулених ставків.
“Це як контрольний постріл буде для Случі!” – пише городничанин Олексій у місцевій FB-спільноті про нову міні-ГЕС.
“Все своє життя прожив біля цієї річки. Тому болить душа за те, що цю місцеву цінність знищують, річка гине на очах від того, що все сходить з рук та залишається незмінним”, – додає він.
А еколог Петро Тєстов каже, що невеликі українські річки з різних причин мілішають майже скрізь і це – не “феномен-2020”.
“Проблеми з рівнем води почалися раніше. Я регулярно сплавляюсь річками в різних регіонах України, і вже в минулі роки частина маршрутів, які раніше були дуже популярними, ставали непрохідними через низький рівень води”, – каже Петро Тєстов
“Водночас бували випадки сильних злив влітку, що призводило до парадоксів – рівень води, наприклад, у липні був вищим, ніж у квітні, і річки виходили на заплаву влітку!” – відзначає еколог.
Звикаємо до пилових бур
Маловоддя і пересушування ґрунту через дії людини стали причиною і пилової бурі 16 квітня на Київщині. Тоді столиця нагадувала місто з якогось постапокаліптичного фільму-катастрофи.
В Інституті агроекології і природокористування кажуть – такий пиловий шторм в цьому регіоні справді трапився вперше за час спостережень.
Але, схоже, не востаннє.
Тепер до цього доведеться звикати.
“Пилова буря такого масштабу вперше фіксується у зоні Полісся та у західному напрямку. До цього пилові бурі спостерігалися локально у посушливих південних регіонах України у межах локальних вітрових коридорів раз на декілька років,” – відзначають в Інституті.
“Однак тепер можна говорити про прояви процесів опустелювання і у зонах Лісостепу та Полісся. В умовах відсутності опадів ризик повторення такого явища зберігається до травня та ймовірно буде лишатися актуальним у наступні роки”, – додають аналітики.
Сама пилова хмара виникла над полями Бородянського і Макарівського районів на заході Київської області, де пориви вітру змели сухі шари ґрунту – цей процес науково називається “дефляцією”.
Оскільки буря сталася у період посівної, то хмара несла в собі ще й частки добрив і гербіцидів. А це вже небезпека для здоров’я людей і врожаїв на приватних городах та садках, кажуть в Інституті.
Протидіяти пиловим бурям мають полезахисні лісосмуги, частину з яких знищили протягом останніх років, або ж взагалі не засадили.
Посприяло бурі й осушення боліт і порушення водоохоронних зон, коли поле фактично доходить до межі річки без перешкод.
У чому проблема?
Михайло Хорєв каже, що головна причина змін – глобальні зміни клімату.
“Метеорологічні спостереження в Україні показують, що впродовж останніх 20 років зберігається тенденція до підвищення середньомісячної температури повітря та збільшення кількості посушливих місяців”, – відзначає він.
Петро Тєстов погоджується, що впливає клімат, але є й багато локальних чинників – як згадані міні-ГЕС.
“Наприклад, незаконно побудовані ставки на річках та струмках, надмірний водозабір з поверхневих вод для зрошення, розорення водозборів, видобуток торфу”, – каже еколог.
Іноді впливають навіть непродумані роботи з розчистки річок, які мали б, навпаки, покращувати ситуацію.
Наприклад, на річці Сула на Полтавщині “покращення гідрологічного стану”, проведене за бюджетні гроші, призвело до того, що річка на одній з ділянок пересохла.
“Під час сплавів я постійно зустрічаю незаконні греблі, вириті ставки по заплаві, незаконний водозабір – але адекватної реакції від контролюючих органів по жодному випадку не було”, – нарікає еколог.
Що робити?
У Держводоагенстві кажуть, що перш за все треба змінювати підхід до води. Причому всім – і промисловості, і звичайним людям.
“Суспільство поступово починає розуміти, що вода не є необмеженим ресурсом – річки вже не такі повноводні. Агровиробники змінюють підходи у зрошенні, більше уваги до сільськогосподарських культур, що є стійкими до посух”, – каже керівник Держводоагентства.
Але для багатьох вода все ще залишається чимось, що не треба економити.
В Держводоагентстві кажуть, що економити воду досить просто: вчасно закривати кран, користуватися пральною чи посудомийною машиною, коли вона повністю заповнена, вимикати воду, коли чистиш зуби, приймати душ замість ванної.
Зрештою, можна відмовитися і від того, щоб мити машину на берегах річок та озер. Чи просто не засмічувати водойми побутовими відходам.
А Петро Тєстов говорить про те, щоб загалом більше думати про наслідки знищення природи: припинити розорювати луки і перестати видобувати торф, зберігати та відновлювати болота, навести лад з незаконними ставками та водозаборами.
Тим часом, на кінець квітня в Україні прогнозують циклон і дощі, які, нарешті, трохи змочать землю.
“Сподіваємося тільки на дощі, чекаємо “божої води”, – резюмує Людмила Дженджера з Городниці.
