Національний банк та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за підтримки Світового банку вдосконалять механізми врегулювання неплатоспроможності банків.
Про це повідомляє прес-служба НБУ, передає Економічна правда.
“Такий крок зроблено задля гармонізації вітчизняного законодавства із нормами євродиректив, зокрема Директиви 2014/59/ЄС про відновлення платоспроможності та врегулювання неплатоспроможності банків (Bank Recovery and Resolution, BRRD), що є зобов’язанням України згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС. Реалізація директиви BRRD передбачає концептуальне вдосконалення підходу до відновлення діяльності та врегулювання неплатоспроможності банків в Україні, що потребуватиме законодавчих змін“, – йдеться в повідомленні.
Робоча група у складі представників Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) та Світового банку запропонувала ключові заходи для поліпшення поточного законодавства та приведення нормативної бази у відповідність до директиви BRRD, які викладені у записці з основними рекомендаціями.
Цей документ висвітлює основні аспекти майбутнього механізму відновлення діяльності та врегулювання неплатоспроможності банків, запровадження якого, в першу чергу, дозволить посилити фінансову стабільність та зменшити потенційну потребу в державній підтримці банківського сектору.
“Протягом банківської кризи 2014-2016 років успішні операції з відновлення платоспроможності банків були рідкісними. Цей процес був унеможливлений через відсутність у регулятора необхідних повноважень з раннього втручання та занадто пізніх тригерів визнання банків “проблемними” і “неплатоспроможними”. Саме тому потрібно вдосконалити режим відновлення діяльності та врегулювання неплатоспроможності банків з метою кращої готовності до потенційних фінансових викликів та створення потужніших державних механізмів антикризового управління“, – сказала перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова.
Так, одним із заходів передбачається впровадження механізму перспективного планування відновлення та врегулювання банків.
Зокрема від банків вимагатиметься розробка планів відновлення діяльності (recovery plan) протягом відповідного перехідного періоду зі встановленням спрощених вимог до таких планів для невеликих банків.
При цьому, ФГВФО розроблятиме плани врегулювання неплатоспроможності (resolution plan).
Запровадження перспективного планування, механізму раннього втручання дозволить забезпечити справжню відновлюваність банків, обмежити використання коштів платників податків під час врегулювання неплатоспроможності банків та відповідно попередити несприятливий вплив на фінансову стабільність в цілому.
Окрім того, пропонується запровадити механізм раннього виявлення проблем у банках і забезпечити можливість негайного вжиття відновлювальних заходів.
Зміни в законодавчій базі наділять НБУ повноваженнями вживати заходів раніше – на стадії, коли банк виконує нормативи, але його кількісні та якісні показники вказують на погіршення або ймовірне погіршення фінансового стану.
Такими заходами можуть стати вимога про часткове чи повне відсторонення або заміну керівництва банку, внесення змін до організаційної структури банку чи стратегії його діяльності тощо.
Поточні стадії “проблемного банку” та “тимчасової адміністрації” пропонується об’єднати в новий етап під час застосування Національним банком заходів раннього реагування.
Це дасть НБУ змогу вживати заходів у той час, коли банк ще не став неплатоспроможним.
Передбачається, що негайне вжиття заходів з урегулювання надасть ФГВФО більше можливостей для розгляду альтернативних по відношенню до ліквідації банків підходів.
Зокрема, пропонується удосконалити інструментарій врегулювання неплатоспроможності. Оновлена законодавча база має передбачати можливість здійснення врегулювання неплатоспроможності банку, поки він ще функціонує, та забезпечення виконання ним критично важливих функцій.
З часом механізм врегулювання має здійснюватися без залучення державних коштів – наприклад, шляхом обов’язкового списання та конверсії інструментів капіталу або шляхом операції “бейл-ін” – конверсії в капітал банку його зобов’язань, зокрема, перед інституційними кредиторами банку за міжбанківськими позиками та перед держателями боргових інструментів.
Водночас такий інструмент, як перехідний банк, міг би використовуватись, в окремих випадках, протягом нетривалого періоду, коли ймовірність знаходження покупця є високою.
