Проект Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 5670-д має довгу й насичену історію. Результати голосування є у відкритому доступі, і можна побачити, який нелегкий шлях до прийняття – загалом із голосуванням за кожну поправку кількість голосувань за цей законопроект сягнула 1084. Останнє голосування принесло багато сюрпризів – наприклад, несподівану відсутність у залі Сергія Лещенка, хоча зовсім нещодавно він там був, а також 4 депутати «Відродження» і 7 «Волі народу», які голосували «за». (І зовсім не здивував «Опозиційний блок», який у повному складі проголосував «проти», як і Антон Кіссе й Василь Гуляєв із «Відродження», а також 5 безфракційних – Євген Мураєв, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко, Сергій Дунаєв та Юлій Іоффе.)
Однак після довгоочікуваного прийняття виявилося, що це далеко не кінець. Спочатку Вадим Новинський та Олександр Вілкул у той же день зареєстрували проект постанови про скасування новоприйнятого закону.
А ГО «Інститут правової політики та соціального захисту імені Ірини Бережної», очільницею якого є мати загиблої регіоналки Олена Бережна (до слова, у базі «Миротворця» її також можна знайти), звернувся до Окружного адмінсуду Києва з позовом до Голови ВРУ Андрія Парубія. Позивач просив суд заборонити Голові ВРУ та будь-кому з окремих народних депутатів та працівників Апарату ВРУ вчиняти будь-які дії, спрямовані на підписання відповідного закону, направлення його на підпис Президентові та подальше офіційне опублікування. Щоправда, суд вирішив, «що заявником не було доведено очевидної протиправності дій спікера парламенту в зв’язку ненаданням жодного доказу на підтвердження такої обставини». Ще одним аргументом для суду стало Також під час розгляду даної заяви, судом було встановлено, що народними депутатами, згідно з «Регламентом Верховної Ради України», ініційована процедура скасування відповідного рішення парламенту.
Сам Андрій Парубій кваліфікував дії «якогось самоназваного інституту» як цинічну спробу проросійського реваншу. Парубій відзначив, що останнім часом таких спроб стає все більше. «Але зараз проросійська п’ята колона вчинила замах на закон, який українці чекали століттями, закон історичної справедливості – Закон про функціонування української мови як державної, – вважає він. – Запевняю, я як Голова Верховної Ради України і громадянин України Андрій Парубій не дозволю зірвати підписання Закон про функціонування української мови. За будь яких умов наступного тижня Закон буде підписаний і набуде чинності».
Однак навіть у разі, якщо все пройде так гладко, як це анонсує Парубій, це аж ніяк не означатиме перемогу сил світла. Деякі побічні ефекти від його прийняття вже проявилися. Наприклад, передбачуваною виявилася реакція Угорщини. Спочатку угорський уряд пригрозив у разі прийняття цього закону подовжити блокування самітів між Україною та НАТО. США вустами свого Спеціального представника в Україні Курта Волкера розкритикувало таку позицію: на конференції, нещодавно організованій консервативним Дунайським інститутом, Волкер заявив, що «питання мов національних меншин є важливим і має вирішуватися між Угорщиною та Україною, Угорщина не повинна блокувати саміти України та НАТО». На що лідер закарпатської угорської культурної асоціації (KMKSZ) Ласло Брензович парирував проханням «не плутати вестернізм з українським націоналізмом, що пригнічує меншини», тому очікувати деескалації цього конфлікту не випадає. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив: «Закон, який порушує права угорської громади в сусідній країні, відображає ідеали президента Петра Порошенка, який проводив антиугорську політику». Великі надії Угорщина покладає на новообраного Президента України Володимира Зеленського. А ось останній поки що не висловив готовності сказати з цього приводу щось конкретне, обмежившись обтічною заявою: «Після того, як я стану Президентом, відбудеться ретельний аналіз цього закону, щоб переконатися в дотриманні конституційних прав і інтересів усіх громадян України».
Утім, оскільки сам Зеленський попри наявність юридичного диплома навряд чи аналізуватиме цей – чи якийсь інший – закон, є сенс відразу дивитися на те, що порадять йому люди, котрі складають те саме «у Зеленського», яке робить заяви від імені новообраного. Юрій Романенко, співзасновник Українського інституту майбутнього, свого часу записав відео, де, використовуючи чимало маніпуляцій і пересмикувань, доводив, що не можна приймати цей закон. Саме відео не видається таким цікавим, як деякі коментарі, які Романенко ще не встиг видалити, борючись за одностайність серед коментаторів.
Яскраво з цього приводу висловився і ще один палкий симпатик Зеленського – Вадим Карасьов на прізвисько «Бородавочник», політолог, політтехнолог і аналітик, директор приватного підприємства «Інститут глобальних стратегій», один із лідерів партії «Єдиний центр». Насамперед Карасьов боїться, що з набуттям чинності закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» російськомовні громадяни України почуватимуться скривдженими й перетворяться на 15-мільйонну меншину, і такій великій меншині Росія неодмінно захоче допомогти, зокрема паспортами. (До слова, населення окупованих територій уже почало ремствувати з приводу того, що паспорти з двоголовим орлом, які їм щедро почали роздавати з 25 квітня за спрощеною процедурою після відповідного указу Путіна, виявилися специфічними – і мають здебільшого позначку про «обмежені можливості», і дійсний лише на території Ростовської області.)
«Україна ніколи не будувалася за мовним принципом, – говорить Вадим Карасьов. – Інші країни будувалися, але в інших країнах мова справді є основою єдності, а в інших країнах основою єдності є інші форми й методи, наприклад, демократичні інститути, громадянство правове і політичне, право, територія». Карасьов вважає, що ми запізніла нація, тому так, як у моноетнічної Польщі, не вийде – ми пропустили той час, коли можна було силоміць захоплювати землі й насаджувати своє. Крім того, Бородавочник нагадав, що «деякі держави об’єднувалися на мовному питанні, а деякі розпадалися». Політолог, політтехнолог і аналітик боїться, що країна розділиться на мовні анклави, і говорить, що не треба будити лихо, доки лихо тихо. Нагадує приклад Ірландії, котра має державною мову англійську, що аж ніяк не міняє ставлення ірландців до Великої Британії. Вважає, що цей закон стане лінгвістичною стіною між нами та тими, хто проживає в ОРДЛО і Криму і не сприяє поверненню цих територій під контроль України, а навпаки, відштовхне населення цих територій. (Таку ж думку ще раніше висловлював Руслан Бортнік – колишній помічник депутата Вадима Колесніченка і як мінімум співавтор (хоча є версія, що він і є справжнім автором) одіозного закону Ківалова-Колесніченка, скасованого Конституційним Судом. На що йому нагадали, як його закон КК «об’єднав» суспільство.)
Окрім іншого, Вадим Карасьов вважає закон про мову помстою Зеленському. Відео для охочих наведемо повністю.
Якщо відкинути кремлівські та прокремлівські лякалки, то серед реальних загроз, котрі містить прийняття зазначеного закону, є ймовірність, що користувачі переходитимуть на російські сайти, не знайшовши версії зручною для себе мовою, і це сприятиме посиленню впливу російської пропаганди. Проте навряд чи йтиметься про більшість – усе-таки те, що обрали не Бойка, а Зеленського, є серйозним маркером рівня відвертої російськоорієнтованості українського суспільства.
Що ж, лише один крок відділяє нас від набуття чинності закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». І треба бути готовими до можливих наслідків цього кроку. Звичайно, «п’ята колона» активізується. Звичайно, реакція інших країн не буде однозначно схвальною. Та й його впровадження вимагатиме великих змін усталених речей. Але навряд чи завтра наші народні обранці дадуть задній хід – ресурси підкупити/залякати у «руки Кремля» вже не ті.
P.S. Дуже цікаво, що робитиме завтра Сергій Лещенко. Невже спробує знову зникнути з сесійної зали під час голосування? Утім, відповідь на це запитання ми дізнаємося вже дуже скоро.
