Вчені розгадали таємницю того, як дерево гінкго може жити понад 1000 років.
У дослідженні виявили, що дерево виготовляє захисні хімічні речовини, які захищають його від хвороби та посухи.
І, на відміну від багатьох інших рослин, його гени не запрограмовані на невблаганне старіння після того, коли молодість закінчиться.
Гінкго можна зустріти в парках і садах по всьому світу, водночас воно знаходиться на межі зникнення у дикій природі.
“Секрет полягає у підтримці дійсно здорової системи захисту та існуванні виду, яка не має заздалегідь визначеної програми старіння”, – каже Річард Діксон з Університету Північного Техасу.
“У міру свого старіння дерева гінкго не демонструють ослаблення здатності захищатися від стресів”, – розповів науковець.
Дослідники з США та Китаю вивчали дерева гінкго віком від 15 до 667 років. Вони аналізували клітини, кору, листя та насіння цього виду. Учені виявили, що молоді і старі дерева виробляють захисні хімічні речовини для боротьби зі стресами, які виникають через хвороби чи посуху.
До цих речовин відносяться антиоксиданти, антимікробні препарати та рослинні гормони, що захищають від посухи та інших екологічних подразників. Генетичні дослідження показали, що гени, пов’язані зі старінням, автоматично не “вмикалися” у певний момент часу, як в інших трав’янистих та однорічних рослин.
Таким чином, хоча столітнє дерево може виглядати напівзруйнованим через обмороження чи удар блискавки, усі процеси, необхідні для здорового росту, все ще працюють.
Річард Діксон підозрює, що схожа ситуація буде і в інших дерев-довгожителів, наприклад, гігантській секвої (секвоядендроні), деревина якої “заповнена протимікробними хімічними речовинами”.
Коментуючи дослідження, Марк Гуш, керівник кафедри садівництва та навколишнього середовища в RHS (Королівському садівничому товаристві), сказав, що найстарішому дереві в світі – остистій сосні (Pinus longaeva) – понад 4800 років.
“Крім постійної наявності їжі, світла та води, здатність дожити до такого поважного віку пов’язують з повільним темпом росту, адаптацією клітин та відносним захистом від вторинних впливів, таких як шкідники та хвороби, екстримальні кліматичні умови та катастрофічні фізичні пошкодження”, – сказав він.
