Чого чекати українцям у наступному році? Відповідь на це запитання спробуємо знайти в ухваленому наприкінці листопада Законі «Про Державний бюджет України на 2019 рік». «Голос-Інфо» вже писав про цей бюджет, тепер проаналізуємо його трішки в іншому ракурсі. Тим більше що тепер це наша «реальність, дана у відчуттях» – закон уже підписали і спікер ВР Андрій Парубій, і сам Президент.
Текст рясніє цифрами, котрі багато говорять експертам, але основні прогнозні макропоказники, закладені в проекті бюджету КМУ, виглядають так:
– ВВП + 3 %;
– інфляція – 7,4 %;
– дефіцит – 2,2 %;
– курс долара – 29,4 грн;
– мінімальна зарплата – 4173 грн (+ 12,08 %).
Україна – соціальна держава. «Ні війні»?
Хоч би як це дивно звучало, але, поглянувши на видатки держбюджету, такий висновок проситься відразу. На Міністерство охорони здоров’я виділять майже стільки ж, скільки на армію. Водночас бюджет Міністерства освіти і науки перевищує армійський майже в 1,1 рази, а Міністерство соціальної політики матиме в розпорядженні майже в 1,8 разів більше коштів, ніж військові. Трохи дивна постановка питання як для воюючої країни. Якщо у 2013 році витрати на потреби Міноборони становили $ 1,9 млрд, то на 2019 рікпередбачено 102 млрд грн – це близько $ 3,6 млрд. 66 % цієї суми буде витрачено на персонал (переважно на зарплати військовим), 17 % – на озброєння та військову техніку, 13 % – на експлуатаційні витрати (на кшталт палива, запчастин тощо), 4 % витратять на будівництво військових б’єктів та житла. Незважаючи на очевидний прорив, у цій сфері нам є куди рости – військовий бюджет мирної Польщі, котру можна співставити за кількістю населення з Україною, становитиме $ 11,4 млрд на наступний рік. Вишенька на тортику: половину бюджету Міноборони матиме ненависний для багатьох «Укравтодор».
З пріоритетами теж цікаво: Центральна Виборча Комісія отримає приблизно стільки ж, скільки Національна Академія Наук.
Україна – поліцейська держава?
Витрати на МВС в 2019 році складуть 83 млрд грн – це лише на п’яту частину менше за бюджет оборонного відомства. Цікаво порівняти цю суму з видатками на внутрішній порядок у нашої сусідки – Білорусі, котру ми вважаємо поліцейською державою. Отже, в Білорусі приблизно в 4 рази менше населення, а бюджет білоруського МВС на наступний рік становить близько $ 400 млн. Якби Білорусь мала таку ж кількість населення, як Україна, на потреби поліції пішло б $ 1,6 млрд, в той час як у нас – $ 2,9 млрд.
Бочка дьогтю
40 % державного бюджету піде на обслуговування та погашення внутрішнього й зовнішнього боргу. Експерт зекономіки та фінансів ГО «Публічний аудит» Дмитро Ляшок нагадує, що за зовнішніми позиками Україна повинна до 2022 р. виплатити $ 22 млрд (за прямим та гарантованим боргом), що буде створювати величезний попит на валюту на внутрішньому ринку, особливо в разі можливих труднощів із подальшою реструктуризацією боргів. Через зміну фінансової кон’юнктури на міжнародних ринках Україна почала відчувати проблеми з рефінансуванням – західні банки стали закривати кредитні ліміти і виводити капітал в інші юрисдикції, а міжнародні кредитори не поспішають видавати довгі дешеві займи. «Прогноз дефіциту поточного рахунку, за даними НБУ, в 2018 році складе $ 7,7 млрд (6,4 %ВВП), а в наступному році дефіцит повинен вирости до $ 11,9 млрд (9 % ВВП), що викличе істотний тиск на національну валюту у зв’язку з істотним збільшенням виведення валюти», – прогнозує експерт.
Передбачається, що експорт зросте на 8,3 % і становитиме $ 63 млрд, імпорт – на 9,1 % і складе $ 74,8 млрд. Автори закону заклали в бюджет долар по 29,4 грн, інфляцію на рівні 7,4 % і доволі оптимістичні темпи зростання ВВП – 3 % . Однак, враховуючи низку чинників: динаміку цін на енергоносії, дефіцит енергоресурсівв Україні, посилення конкуренції на внутрішньому ринку через зростання імпортуз ЄС, зовнішні борги, кредитну спроможність банківського сектору, політику Нацбанку, посилення трудової міграції, фахівці Головного науково-експертного управління (ГНЕУ) схиляються до скромнішого прогнозу приросту ВВП – усього 1,1% . На додачу в наступному році відбудуться подвійні вибори (президентські та парламентські). Не забуваймо і про нестабільність через війну з Росією – на наступний день після введення воєнного стану в деяких обмінниках долар продавали по 34 грн.
Дмитро Ляшок у своєму аналізі звертає увагу на те, що щорічні планові бюджетні показники інфляції не відповідають фактичним (2014: план – 4,3 %, факт – 24,9 %; 2015: план – 13,1 %,факт – 43,3 %; 2016: план – 12 %, факт – 12,4 %; 2017: план – 8,1 %, факт – 13,7%). КМУ щороку розробляє бюджет на підставі даних, які не відповідають макроекономічній ситуації. Раніше Мінфін прогнозував інфляцію за підсумками 2018 року на рівні 7 %. Однак уже сьогодні зрозуміло, що рівень річної інфляції буде набагато вищим. Зростання індексу цін виробників (охоплює всі стадії виробництва: сировину, проміжні стадії, готову продукцію, а також усі сектори) за січень-серпень 2018 року становив + 11,1 % і є передвісником вищих показників споживчої інфляції, таким чином, його зміни є раннім інфляційним індикатором. Ці дані є більш коректним показником зміни цін, ніж рівень споживчої інфляції (показник, яким оперує НБУ), оскільки останній розраховується на підставі зміни цін застарілого споживчого кошика.
Крім того, невідомо, на підставі яких економічних прогнозів Мінфін спрогнозував курс долара, говорить Дмитро Ляшок. «Слід зазначити, що хоч НБУ офіційно і дотримується курсу плаваючого ціноутворення, але на практиці регулятор використовує доступні механізми (інтервенції) для стримування курсу», – нагадує експерт.
Чергове зростання мінімальної зарплати в умовах відсутності реального зростання економіки неодмінно матиме подальші інфляційні наслідки. «Природне зростання зарплат як наслідок зростання економіки, торгового обороту, експорту та добробуту країни – це позитивний процес, але штучне, адміністративне підвищення мінімальної зарплатине має з ним нічого спільного, – наголошує Дмитро Ляшок. – Населення від цього багатшим не стане, а лише зросте і без того високе податкове навантаження на бізнес».
На перше півріччя 2019 року прожитковий мінімум закладено на рівні 1853 грн, що суттєво відрізняється від його реальних показників. Згідно з офіційною інформацією Мінсоцполітики, відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум», фактичний його розмір у цінах липня 2018 року складав 3745 грн. Остаточно вкопати дубовий хрест соціальній державі допомагає введений ООН рівень «абсолютної бідності», котрий для Центральної і Східної Європи складає $ 5 на добу – у 2,2 рази більше, ніж нам радо пропонує товариш Гройсман.
«Варто також взяти до уваги, що “споживчий кошик”, прийнятий у 2016 році в Україні, оновлено зі значними порушеннями законодавства та без будь-якого наближення до реальності (незаконність нині чинного в Україні “споживчого кошика” підтвердив Київський апеляційний адміністративний суд),
– читаємо у звіті ГНЕУ. – А відтак прожитковий мінімум, що сьогодні розраховується на основі цьогокошика (по суті, його вартісна оцінка, базовий соціальний стандарт в країні) є неправомірним».
Слід зазначити, що КМУ обіцяє не піднімати рівень податків, а доходи мають збільшуватися за рахунок економічного зростання. Як випливає з оптимістичного сценарію, зростання ВВП має скласти 3 %, але в умовах нинішньої економічної реальності відсутні базисні фактори, які забезпечать взагалі зростання економіки при макроекономічній і монетарній нестабільності.
Крім того, навіть з урахуванням прогнозованих КМУ макропоказників доходи зведеного бюджету не зможуть вирости на 14 %, оскільки зростання економіки очікується максимум 3%, а інфляційні і девальваційні фактори, які впливають на збільшення бази оподаткування, за прогнозами, складуть 7 %, що в сумі передбачає можливе зростання доходів на 11 %.
Фінансування дефіциту держбюджету 2018 року також є провальним. Надходження від приватизації держмайна планувалися на рівні 21,3 млрд грн (до бюджету на 2019 рік закладено 17,1 млрд грн), з яких фактично надійшло лише 49,9 млн (0,2 %). План за зовнішніми позиками становив 108,2 млрд грн (бюджет 2019 – 143 млрд грн), а за фактом за перше півріччя залучено всього 3,9 млрд грн (3,6 %).
Якщо врахувати, що в іноземних інвесторів на сьогодні, на жаль, немає зацікавленості в українській економіці, а внутрішня економіка виснажена, виконання бюджету можна домогтися виключно за рахунок емісійної політики.
Тому в умовах відсутності фундаментальних факторів, які сприяють розвитку економіки, майбутній фінансовий план країни стане бюджетом виживання, а не розвитку.
Враження від законопроекту
2 січня 2019 р. Закон «Про Державний бюджет України на 2019 рік» набуде чинності, а текст прийнятого закону на сайті Верховної Ради досі не опубліковано – є лишезаконопроект, котрий роглядали депутати, і висновки ГНЕУ. Впадає в очі непрофесіоналізм авторів настільки важливого законопроекту – низка його статей суперечать Конституції та іншим законам, частина з них сформована досить абстрактно, залишаючи можливість «ручного управління», частина не має належного обґрунтування. Складається враження, що деякі статті писалися просто для збільшення обсягу тексту – наприклад, текст закону декларує намір продати частину державних підприємств, дач, санаторіїв тощо, але в додатку відсутній список об’єктів для продажу.
Що ж, поки що підстав для оптимізму в українців небагато. Однак усе одно «каша не їсться така гаряча, як вариться», тому вирішальним чинником буде не те, що заплановано в бюджеті, а те, як це втілюватиметься в життя. Тому запасатися сірниками та сіллю поки що однозначно рано.
Текст: Атанайя Та, Олександр Приходько
