В українсько-польського прикордонного регіону чимало економічних переваг. Але незагоєні історичні рани ускладнюють життя людям по обидва боки кордону. Репортаж DW.
Бруківка з великою кількістю вибоїн перед будівлею міськради українського містечка Мостиська потребує термінового ремонту. Дві лавки у крихітному парку навпроти теж непогано було би перефарбувати. Але зробити це немає кому. “Два роки тому, коли ми тільки почали ремонтувати площу перед міськрадою, у нас було чотири бригади по п’ять людей у кожній. Зараз же я не можу знайти робітників”, – скаржиться місцевий міський голова Сергій Сторожук.
За офіційними даними, у місті живуть близько 9000 осіб, насправді ж людей набагато менше – багато хто виїхав на роботу до сусідньої Польщі. Кордон з ЄС розташований усього в 15 кілометрах від Мостиськ. “Знаєте, як кажуть у нас у місті? Якщо так триватиме й далі, у Мостиськах залишаться працювати тільки три людини: голова міськради, його заступник і представник місцевого самоврядування. Всі інші будуть на пенсії”, – зітхає Сергій Сторожук.
Мер Мостиськ Сергій Сторожук нарікає на брак робочих рук
Жити біля кордону вигідно
Утім, у географічного розташування Мостиськ є й переваги: більшість жителів міста мають можливість щодня перетинати кордон із Польщею, щоб заробити щонайменше кілька євро. Поїздка на автобусі до українсько-польського кордону триває близько півгодини. Над крамничками на українському боці, де продають алкоголь і цигарки, красуються вивіски Shop – відчувається наближення Заходу.
Пачка цигарок тут коштує трохи менше одного євро. Але вже за кількасот метрів – на прикордонному ринку в польській Медиці – ціна піднімається удвічі. Особливо сміливі можуть також купити українську горілку сумнівного походження за сміховинно низькою ціною.
Через українсько-польський кордон можна пронести дві півлітрові пляшки горілки і дві пачки цигарок. Для українських “човників”, як називають тих, хто регулярно перетинає кордон, кожна “ходка” приносить прибуток у п’ять-сім євро. На ці гроші “човники” купують продукти харчування на польському боці. “Особливо сир, молоко і деякі сорти ковбаси смакують краще”, – можна почути від людей, які з важкими сумками пішки повертаються до України.
Україна і Польща: спільна логістика, спільна історія
Той, хто їде автомобілем, може прихопити з собою до України набагато більше. Через митницю можна безмитно провезти до 50 кілограмів товарів вартістю не більше 500 євро. Багато хто купує в Польщі продукти, які потім опиняються на українських ринках і в ресторанах Львова. Везуть додому і вживану, але ще робочу побутову техніку, куплену в німецьких фірмах, що займаються переробкою вторинної сировини.
Іза Томашевська
Ті, хто має гроші, часто купують на польському боці велику кількість продуктів або побутової техніки, якщо саме діє акція і ціни знижені. У такому випадку товар доставляють до України частинами, які не треба розмитнювати. Решта якийсь час зберігається на складах торгово-логістичного центру в польському місті Корчова. “Ми зберігаємо не тільки товари. У нашому центрі є дисконтні магазини, а скоро ми відкриємо цех з виробництва рулонів паперових рушників. У ньому напевно будуть працювати і українці”, – будує плани на майбутнє директорка центру Іза Томашевська.
З особливою гордістю вона розповідає про пам’ятні заходи, присвячені авторові українського національного гімну Михайлу Вербицькому, які щороку проходять в Корчовій. Вербицький був священиком у місцевій церкві і похований неподалік від неї. Власники торгово-логістичного центру беруть участь в організації свята. Іза Томашевська називає його “польсько-українською зустріччю людей, які люблять історію”.
Ганна Ваніо щороку з нетерпінням чекає цього свята. Літня жінка живе по інший бік кордону, в українському селі Краковець, і регулярно ходить за продуктами до Польщі. У Ганни українсько-польське коріння. “У мене ніколи не було жодних проблем з поляками. Я рада, що живу біля кордону і можу бувати в Польщі”, – зізнається вона. Єдине, що обурює Ганну – це те, що політики іноді “нацьковують людей одне на одного”.
Українські “човники” на українсько-польському кордоні
Напружені стосунки на ґрунті націоналізму
Жінка з прикрістю розповідає і про те, що групі українських студентів заборонено користуватися парковкою на польському боці кордону. Ідеться про молодих людей, які у 2014 році сфотографувалися на одній із вечірок у польському місті Перемишлі з червоно-чорним прапором Української повстанської армії (УПА). Створена під час Другої світової війни, ця підпільна військова організація відповідальна за масові вбивства цивільного польського населення на Волині у 1943 році, які отримали назву Волинська трагедія.
На парковці досі висить фотографія студентів із написом “В’їзд заборонено”. Угорі майорить польський прапор. “Деякі українці вважають, що цей регіон має належати їм. Я хочу показати, що тут – Польща”, – пояснює свою позицію власник ділянки Тадеуш Якубовський. До українських автовласників, які користуються його автостоянкою, він ставиться підкреслено грубо і звертається до них на “ти”. Зі співвітчизниками поводиться набагато ввічливіше.
Україна і Польща – боротьба зі стереотипами
15 кілометрами західніше, у польському Перемишлі, представниця Об’єднання українців у Польщі Тетяна Наконечна робить усе можливе для налагодження добросусідських взаємин між жителями сусідніх країн. Українка за походженням, Тетяна виросла в Перемишлі, потім кілька років жила у Канаді, а 2013 року повернулася до рідного міста.
Тетяна Наконечна із Об’єднання українців у Польщі
“Одразу після мого повернення мене вжахнула історична реконструкція Волинської трагедії”, – пригадує Тетяна Наконечна “інсценізацію” перед публікою винищення українцями польського села на Волині. Це антиукраїнське підбурювання не минулося безслідно: через три роки під час релігійно-патріотичного маршу за участі польських націоналістів відбулися напади на українців.
На думку Тетяни Наконечної, атмосфера у взаєминах між поляками і українцями і досі залишається напруженою. За її словами, повідомлення про українсько-польські конфлікти завжди спершу з’являються на російських інтернет-сайтах. “Це може бути сигналом того, що тут не обійшлося без впливу Росії. Я впевнена, що Росія зацікавлена у розпалюванні конфлікту”, – стверджує Тетяна.
Напруження між українцями й поляками знову і знову ставало темою місцевих або національних передвиборчих кампаній у Польщі. Однак перед виборами до Європарламенту, які мають відбутися у неділю, 26 травня, ця тема не виринала. На східному прикордонні Польщі вибори до парламенту ЄС здаються доволі віддаленими: про це говорять радше у Варшаві й по телевізору. На поодиноких передвиборчих плакатах зображені переважно кандидати від провладної партії “Право і справедливість” (ПіС) – Прикарпатське воєводство вважається оплотом національно-консервативної політичної сили. Однак і в цьому регіоні поширена думка, що політики у Брюсселі все одно не мають жодного впливу на щодення життя людей, а вибори до польського парламенту, які мають відбутися восени, набагато важливіші.
Тетяна вболіває за порозуміння між українцями і поляками. Вона побоюється, що антиукраїнські настрої в Польщі посиляться, якщо до Європарламенту, а пізніше і до Сейму в Варшаві, потраплять багато націоналістичних польських політиків. За допомогою Об’єднання українців у Польщі вона намагається боротися із упередженнями. В одній із брошур, виданій організацією, ідеться про те, що серед поляків багато відкритих і толерантних людей, що далеко не всі українці – націоналісти, і що основний спосіб заробітку українських жінок – це зовсім не секс-послуги.
Українці в Польщі: “Нам подобається життя тут“
Друзі Тетяни, Олег і Наталя Корпан, живуть у Перемишлі вже 12 років. “Коли ми сюди приїхали, не було жодних конфліктів, – згадує Олег. – Ми досить швидко вивчили польську мову і почуваємося як удома”. Проблеми між поляками і українцями спричинені тими, хто сидить нагорі, вважає чоловік: “Можливо, дехто хоче таким чином заробити собі бали”.
Олег Корпан за професією лікар, його дружина Наталя – вчителька математики. Польський ринок праці дуже потребує таких висококваліфікованих фахівців, як подружжя Корпан. Економіка Польщі зараз на підйомі, але після вступу країни до ЄС у 2004 році з неї виїхали близько двох мільйонів жителів. І часто саме українці заповнюють ніші, які утворилися на тутешньому ринку праці, – на сьогоднішній день у Польщі працює понад мільйон громадян України.
Наталя і Олег заробляють в Перемишлі набагато більше, ніж їхні друзі в Україні. “Коли чуєш про напружені стосунки між українцями і поляками, іноді подумуєш про те, щоб повернутися додому. Але ми цього не хочемо. Нам подобається життя тут”, – говорить Наталя. Та й молоко тут смачніше, ніж в Україні, сміється вона.
