Здається, немає нічого важливішого за довіру в стосунках, насамперед у стосунках професійних. Але існує чимало галузей, в яких вміння брехати є важливою фаховою навичкою.
Маю у дечому зізнатися: я брешу. Багато.
Я брешу, щоби розпочати розмову і щоби припинити її, щоби пощадити чиїсь почуття або свої власні, щоби спростити соціальне та професійне життя у мільйон способів.
Ми знаємо, що люди з якими працюємо, часом брешуть. У них не завжди все чудово, і вони не завжди в захваті від роботи і далеко не завжди щиро радіють, коли підвищили колегу, а не їх самих.
А ви вмієте брехати?
Але іноді вміння брехати є важливою фаховою навичкою.
Нові дослідження свідчать, що гнучке ставлення до брехні в деяких галузях є ознакою професіоналізму.
Звичайно, брехня на робочому місці – це погано, вона шкодить атмосфері довіри та колективній роботі.
Але, є певні винятки. Це, приміром, стосується професій, орієнтованих не на клієнтів, а на продажі.
У маркетингу орієнтація на клієнта означає задоволення його потреб. У таких професіях чесність є дуже важливою.
Тоді як орієнтація на продаж – в торгівлі або інвестиційно-банківській галузі – це досягнення власних цілей продавця. Саме в цій сфері брехуни можуть домогтися високих результатів.
А хто не бреше?
Брехня – це еволюційна стратегія виживання. “Природа сповнена брехунів”, – пише філософ Девід Лівінгстон Сміт на початку своєї книжки “Чому ми брешемо: еволюційні корені брехні і підсвідомість”.
Віруси обманюють імунну систему господаря, хамелеони ховаються від хижаків за допомогою камуфляжу. І люди не є винятком, зокрема й в робочому середовищі.
HR-менеджери знають, що всі без винятку кандидати на посаду перебільшують свою кваліфікацію.
Брехня є невіддільною частиною певних професій, як-от приватний детектив або шпигун. Дехто вважає дипломатію синонімом брехні.
Корпорації брешуть, коли приховують, в якій країні вони розташовані, через упереджене ставлення клієнтів до певних регіонів.
Та й взагалі визначити брехню в певних професіях непросто. Весь обслуговуючий персонал зобов’язаний приховувати свої емоції.
Ви хотіли б, щоб стюардеса чесно оголосила, що ця турбулентність є небезпечною? Бармен зізнався б, що зневажає вас, а психотерапевт – що йому абсолютно байдуже до ваших проблем?
Певні професії вимагають постійно виявляти прихильність або турботу, які частково є штучними (і це може спричинювати стрес). Для таких посад краще підходять люди, які вміють контролювати свої емоції.
Вміння не показувати свої справжні емоції – це раціональна поведінка.
Солодка брехня
“Мої дослідження свідчать, що багато людей вважають брехню на благо цілком припустимою і навіть корисною”, – зазначає Емма Левін.
Більшість людей не прагнуть отримати чесний відгук від колег про свою роботу, якщо вони не здатні покращити результат. Онкохворі цінують хибну надію набагато більше, ніж їхні лікарі це усвідомлюють.
Це – біла брехня, вона не переслідує корисливої мети, а навпаки є виявом доброти і турботи.
Ставлення до брехні також великою мірою обумовлене культурою. У суспільствах, в яких колективні інтереси є важливішими за власні, брешуть частіше, щоби зберегти обличчя або на благо групи.
“З іншого боку, вміння мислити нестандартно, важливе для креативних професій, часто означає і доволі вільне тлумачення правил”, – коментує психолог Майкл Гельфанд.
Як показують деякі дослідження, креативність і нечесність часто пов’язані, оскільки люди, які працюють у творчих сферах, легко раціоналізують свої брехню.
