“Це єдина пляшка у світі – я починаю тремтіти, коли беру її”, – каже професор Джим Сміт, який тримає в руках горілку Atomik.
Її виготовили з зерна і води з Чорнобильської зони. Вчені твердять, що це перший споживчий продукт із зони відчуження.
Проєкт почався з вирощування зернових на місцевій фермі.
Окрім професора Сміта з Портсмутського університету, до ідеї доєдналися й інші дослідники, які впродовж багатьох років працювали в зоні ЧАЕС, вивчаючи, як вона відновлюється після катастрофи 1986 року.
Вони сподіваються продавати горілку, а отримані кошти направити на допомогу жителям України, які все ще відчувають на собі наслідки аварії.
Ця горілка радіоактивна?
“Не більш радіоактивна, ніж будь-яка інша горілка”, – каже професор Сміт.
“Ми взяли зерно, яке було трохи забруднене, і воду з Чорнобильської зони, а потім дистилювали її”.
“Ми попросили наших друзів із Саутгемптонського університету, в яких є чудова лабораторія, перевірити, чи зможуть вони знайти якісь ознаки радіоактивності”.
“Вони не змогли знайти нічого – все було нижче рівня, який вони могли зафіксувати”, – додає професор Сміт.
Генадій Лаптєв, український дослідник з Гідрометеорологічного інституту в Києві, також брав участь у проєкті зі створення горілки Atomic.
Ми поговорили з ним під час поїздки до зони відчуження, де вчені проводили чергові дослідження. Пан Лаптєв переконаний, що місцеву землю можна використовувати продуктивно.
“Ми не повинні просто покинути ці території. Ми можемо використовувати цю землю різноманітними способами і виготовляти щось, що буде повністю очищене від радіації”.
Професор Сміт сподівається, що виготовлену горілку вдасться продати, а кошти направити на допомогу громадам, що проживають навколо зони відчуження.
Сміт працював у зоні ЧАЕС з 1990-х років. Він розповідає, що був вражений тим, що економічне становище в Україні стабільно залишалося складним, водночас із тим, як природа в зоні відчуження поступово відновлювалася.
“Там є гарячі точки, але переважно рівень радіоактивного забруднення нижчий, ніж в інших частинах світу, де фіксується відносно великий рівень природної радіоактивності”, – каже пан Сміт.
“Проблема багатьох людей, що проживають неподалік звідси, полягає в тому, що вони не дотримуються правильного харчування, не мають доступу до якісних медичних послуг і не мають роботи”.
“Зараз, коли минуло 30 років, я схиляюся до думки, що головна проблема для цих територій – не радіація, а відсутність економічного розвитку”.
Яка вона на смак?
Завдяки експертам з одного із лондонських коктейль-барів, я спробувала Atomik на смак і порівняла її з домашньою горілкою.
Сем Армейе, працівник бару Bar Swift у Сохо, каже, що в Чорнобильській горілці дуже відчувається присмак зерна.
На питання про те, з яким напоєм він би змішав її для коктейлю, Сем відповідає: “Точно з класичним мартіні, але я б також спробував змішати її з шампанським”.
Наразі в рамках проєкту була виготовлена лише одна пляшка горілки Atomik, але, за словами професора Сміта, до кінця року їх, за планами, буде вже 500. Продавати їх планують туристам, які останнім часом відвідують зону відчуження все частіше.
