Вчені заявили про те, що легендарний «сонячний камінь» (solstenen) вікінгів дійсно можна використовувати для навігації під час морських подорожей
Про це повідомляє Укрінформ.
Коли вікінги ходили на драккарах в Гренландії наприкінці X століття, компаса у них не було. Магнітний компас в Європі з’явився лише наприкінці XVI століття. Згідно з сагами вікінгів, вони використовували «сонячний камінь», за допомогою якого могли визначити положення Сонця в похмуру і сонячну погоду.
У 1948-му році був знайдений примірник диска Уунартока з тих же легенд. Він у поєднанні з якимось «сонячним каменем», згідно з легендами, був головним навігаційним інструментом.
Вчені, проаналізувавши збережені тексти легенд і знайдений прилад, зрозуміли, що це спеціальний сонячний годинник з позначками, що позначають сторони світу, і різьбою, яка відповідає зміні тіні від гномона сонячного годинника, «прив’язаного» до рівнодення і сонцестояння навесні і влітку. При дотриманні правильного часу і місця використання, тобто на північній широті близько 61° і з травня по вересень похибка приладу була всього лише 4 градуси. Зрозуміло, що вікінги ходили в Гренландію саме влітку.
Ще у 1969 році археолог Т. Рамскоу з Данії припустив, що в якості «сонячного каменю» вікінги використовували кристал, який поляризував світло, що проходить через нього. При проходженні через такий кристал світло розщеплюється на два промені з різною поляризацією. Відповідно, яскравість видимих зображень залежить від поляризації вихідного світла і відрізняється між собою. Вікінги змогли зрозуміти цю закономірність, і плавно змінювали положення кристала, поки обидва видимих зображення не будуть мати однакову яскравість. Метод дуже ефективний навіть в туманну погоду.
На роль solstenen теоретично годилися турмалін, іолит і ісландський шпат. Вчені теоретично віддавали перевагу останньому і опублікували висновки в 2011 році.
У ході нового дослідження вчені використали комп’ютерну модель морської подорожі з порту Берген (Норвегія) в селище Хварф на південному узбережжі Гренландії. Віртуальні кораблі починали свій похід у весняне рівнодення або літнє сонцестояння. Хмарність вибиралася випадковим чином.
Потім програма імітувала використання кристалів кальциту, кордієриту, турмаліну і аквамарину з урахуванням реальних параметрів цих мінералів з певною заздалегідь частотою. Подорож закінчується успішно, якщо корабель, що прибував досить близько до гір узбережжя Гренландії в потрібному місці.
Програма звіряла напрямок кожні три години, і 92% кораблів прибули успішно. Варто відзначити, що якщо напрямок звірялося кожні чотири години, то успішність навігації різко знижувалася.
