Танцювати танго ветеран АТО Олексій Гаврись почав ще 7 років тому. За два роки він пройшов шлях від учня до викладача у власній школі танго “Abrazo total”. Поки Олексій був в АТО, школою займалась його дружина Ольга. У розмові Олексій Гаврись пояснив, хто може займатись танго і чому танго може бути найкращою реабілітацією для ветеранів
Початок
Я перекладач за освітою, до АТО довгий час працював страховим агентом. Я ніколи не думав, що буду займатись танцями. До 19 січня 2011 року. Фактично цей день — це як мій другий День народження, адже саме тоді я познайомився з танго. Цікаво, що все сталось абсолютно випадково.
Один мій друг давно збирався на танго і вирішив взяти мене за компанію. Коли я вже приїхав на заняття, товариш мені пише: “Я не зможу”. А я на зло йому вирішив зостатись. Займались ми на Лук’янівці. Приміщення було дуже вбоге, з тріщинами, але нас це не зупинило, і так я став вивчати танго.
Наступні 8 місяців я не пропустив жодного заняття, а вже за два роки зрозумів, що хочу займатись танго професійно. Вже восени 2013 року ми з дружиною Ольгою створили власну школу танго “Aliento del Tango”. Однак майже відразу після відкриття школи почався Майдан і люди перестали відвідувати заняття, а ще через півроку я пішов добровольцем в армію.
Я чекав повістки, але вона так і не приходила. Тому вирішив іти добровольцем. Спершу повідомили, що моя військова спеціальність — перекладач — не підходить. Взяли лише на третій раз. Мені подзвонили, сказали, що вже завтра 12 батальйон територіальної оборони відправляють на передову в Луганську область, і чи хочу я з ними поїхати. Мене умови влаштовували, і так я опинився в АТО.
Війна – не перешкода
Спершу моя частина розташовувалась у селі Дмитрівка неподалік від Щастя. Наша задача полягала в утриманні позиції і супроводженні артилерійських установок, у захисті нашої артилерії. Моє перше завдання — супроводжувати артилерійські установки “Ураган”.
Однак там ми були недовго — табір повністю знищили чотирма залпами установки “Смерч”. Найімовірніше, стріляли з території Росії.
Після цього мою частину перевели у Співаківку біля Старобільська. Тут ми мали дещо більше вільного часу, тому я вирішив організувати школу танго для хлопців, щоб вони могли відпочити від війни.
Виникли труднощі з пошуком приміщення. У Старобільську був будинок культури, але люди там боялись збиратись, оскільки в разі атаки його могли обстріляти. Зал знайшли подалі від лінії фронту. Однак виникла ще одна перешкода, про яку спершу навіть і не думав. Для танго потрібні дівчата. Проте місцеві жительки йти на танці боялись, а хлопці ж не будуть танцювати один з одним. Тому звернулись по допомогу до місцевого медучилища, і вони запропонували студенткам ходити до нас на танці. Дівчата прийшли.
Школа танго у Старобільську проіснувала майже 2 місяці. Потім я захворів, а коли повернувся, моя військова частина уже покинула Старобільськ. Мені досі дзвонять зі Старобільська, чи не плануємо ми навчати танго.
Друге народження
Ще коли я був на фронті, то завжди знав, чим хочу займатись після повернення. А саме розвивати свою школу танго. Тому відразу після демобілізації у вересні 2015 року я відновив заняття у своїй школі.
Зараз вона називається “Abrazo Total”. У перекладі з іспанської це означає “суцільні обійми”. Можна сказати, що у цій назві — філософія танго. У багатьох людей є психологічні блоки, багато хто боїться обійняти іншого. Танго допомагає позбутись цих внутрішніх бар”єрів і стати вільним.
Відновити школу було не складно. Крім того, поки я був на фронті, нею займалась моя дружина Ольга. Люди дізнаються про школу через Facebook. Активно також допомагає і “сарафанне радіо”.
Мені інколи здається, що танго — це навіть краща реабілітація для бійців, ніж психолог. Тому навчання для ветеранів у моїй школі безкоштовне. На заняття приходить в середньому 5 ветеранів. Однак не всі вони, на жаль, залишаються навчатися далі.
Заняття у школі ми проводимо двічі на тиждень — у вівторок і в четвер. Є дві групи: для початківців і для більш високого рівня. Одне заняття в школі коштує 100 грн, але можна придбати місячний абонемент на 8 занять за 750 грн. Заняття проводимо в актовому залі Таврійського національного університету на Печерську. Ми розглядали кілька варіантів, однак цей виявився найкращим через місце розташування.
При цьому танго можуть займатись усі — немає обмежень щодо віку та фізичної підготовки. Найчастіше у школу приходять саме працівники офісів, яким треба порухатись. Це юристи, економісти. Останнім часом стало багато і програмістів.
Також у п’ятницю відбуваються мілонги — вечори танго. На них можуть приходити усі бажаючі потанцювати танго — від початківців до професіоналів.
Однак так склалось, що на танго зараз дівчат приходить більше, ніж чоловіків. Взагалі жінки активніше ходять у різні гуртки, в тому числі й на танці. Тому є певний гендерний дисбаланс.
У танго чоловік веде. Для того, щоб вести жінку, треба хоча б рік танцювати. Однак мало хто витримує так довго. Чоловіки приходять кілька разів, але потім кидають заняття.
Що далі?
У майбутньому планую і далі розвивати свою школу танго. Всього у Києві зараз лише 10 шкіл аргентинського танго. Це дуже небагато для такого міста.
Хотілось би розширюватись, однак поки ще недостатньо кваліфікованих викладачів. Для цього треба кілька років вчитись, а бажано також пройти навчання в Аргентині.
Сам я в Аргентині побував вперше минулого року. Протягом місяця навчався танго у майстрів танцю. Цього року теж планую відвідати Буенос-Айрес. Проте цього разу вже не сам, а зі своїми учнями.
За матеріалами Delo.UA
