Перша відпустка без батьків – це своєрідний обряд ініціації. Це шанс розправити крила, загоріти, цілуватися з ким заманеться і взагалі робити те, що хочеться, подалі від допитливих поглядів.
Але незалежно від того, відпочиваєте ви з друзями чи коханими, у таких поїздках можуть трапитися підводні камені. Наприклад, коли ваші плани на безтурботні розваги розбиває п’яна сварка з найкращим другом. Або коли вас кидає дівчина, з якою ви разом живете у готельному номері.
Статистика каже, що відпустка – потенційно небезпечний період для стосунків. Дослідження YouGov свідчить, що практично кожен десятий британець зраджував свого партнера під час відпустки.
І такі неприємності трапляються не лише з “простими смертними” – одного разу Тейлор Свіфт помітили, коли вона похмуро сиділа одна на човні після ймовірного розриву із Гаррі Стайлзом під час їхньої подорожі на Кариби.
У новому реаліті-шоу “Відпустка розбитих сердець” від BBC Three ми почули історії кількох молодих людей, які поїхали у відпустку та сильно обпеклися – і не від того, що провели занадто багато часу на пляжі.
“Я покинула його у літаку”
Меган, 26 років, Глазго
“Між нами все скінчено!”
Можливо, це стало результатом нападу клаустрофобії від довгого польоту, а може, я просто не могла змиритися з думкою про те, щоб провести ще хоча б секунду зі своїм ревнивим хлопцем. Але я просто прокричала йому, що наші стосунки закінчилися.
За кілька місяців до нашого “романтичного” відпочинку на грецькому курорті, я вступила до університету, завела нових друзів, і наші життєві шляхи почали поступово розходитися. Ми обоє знали, що це відбувається, але до того моменту були не готові це прийняти.
Напруження, нарешті, досягло кульмінації під час польоту. Ми почали гризтися щодо моїх нових одногрупників. Він зізнався, що є один хлопець, якому, на його думку, я подобалась, і сказав, що йому було важко із цим змиритися.
Виглядало так, ніби він мене у чомусь звинувачує. Мене переповнював гнів і переживання, і я випалила, що наші стосунки не склалися. Після цього ми майже не говорили. Натомість ми втупилися у свої девайси, намагаючись забути про присутність одне одного.
Але якимось чином нам все-таки треба було пережити двотижневий спільний відпочинок. Персонал нашого готелю подумав, що у нас медовий місяць, і, коли ми зайшли до кімнати, в якій було одне двоспальне ліжко, ми побачили торт із написом “Вітаємо!” і пляшку ігристого вина.
Протягом дня нам було досить легко уникати одне одного. Я здебільшого засмагала біля басейну, тоді як він сидів у номері, використовуючи на повну готельний Wi-Fi. Я також подружилась із деякими барменами з нашого готелю і проводила вечори з ними, щоб ми обоє могли мати власний простір.
Більшу частину ночі ми спали спиною до спини у двоспальному ліжку – настільки далеко, наскільки це можливо і, звісно, в піжамах. Проте одного вечора ми обоє заливали своє горе окремо одне від одного і зустрілися по дорозі до номера. Ми почали розмовляти, потім плакали, а потім мали “прощальний секс”. Але після того інциденту він ліг спати на диван, і ми ніколи більше про це не говорили.
Коли ми повернулися до Британії, я відвезла його речі йому на роботу, і відтоді ми не спілкувалися. До Греції після того я також більше не їздила.
“Я плакала перед слонами”
Сара, 23 роки, Девон
Я просиділа у сльозах під дощем у зоопарку у Відні понад годину, спостерігаючи за слонами. У голові була лише одна думка: “Я хочу додому”.
Я поїхала туди на свій 21-й день народження пару років тому із хлопцем, з яким зустрічалась більше двох років. Протягом кількох тижнів перед поїздкою ми пару разів сварилися, але нічого надзвичайного не сталося. Я й гадки не мала, що його ставлення до наших стосунків змінилося.
Я дуже втомилася після перельоту – я працювала у барі, і напередодні ввечері у мене була пізня зміна, тому, діставшись до готелю, я одразу ж завалилась у ліжко.
Мій хлопець розбудив мене близько опівдня, і ми пішли кудись пообідати. Навіть тоді я ні про що не здогадувалась. Ми сіли у кафе, і він просто взяв і сказав, що наші стосунки його більше не задовольняють і він хоче їх розірвати.
Я була так шокована, що ледь не вдавилася бургером. Я такого зовсім не чекала, особливо враховуючи, що ми щойно приземлилися у чужій країні і збиралися провести там п’ять днів. Щойно ми повернулися до готелю, я почала плакати, і у нас сталась жахлива сварка.
Ми пережили першу ніч, розсунувши ліжка. Наступного ранку я вийшла з готелю і пішла блукати містом. Якимось чином я опинилась у зоопарку, сподіваючись, що тварини допоможуть мені відволіктися, а, можливо, навіть трохи піднімуть настрій. Це не спрацювало, але принаймні я змогла спокійно виплакатися.
Більшу частину поїздки я досліджувала місто, у яке я закохалася, але щовечора мене лякало повернення до готелю.
За кілька тижнів після повернення додому мій колишній хлопець надіслав мені повідомлення із вибаченнями за те, як він повівся зі мною під час відпустки. Я нічого йому не відповіла.
“Місто кохання стало містом розчарування”
Майкл, 24 роки, Лондон
Це був наш перший спільний відпочинок. Ми з хлопцем були разом не дуже довго, лише кілька місяців, але він був першою людиною, з якою я зустрічався. Мені було 18, і ми були шалено закохані. Щоб відзначити той факт, що у мене, нарешті, справжні СТОСУНКИ, я забронював, на мою думку, найромантичнішу можливу поїздку: вихідні у Парижі.
Однак проблеми почали з’являтися, коли ми ще навіть не виїхали з Британії. Виявилося, що у нас були дуже різні характери. Він був повністю розслаблений, а я – дуже напружений. Ми сперечалися про все: від того, скільки речей брати – мені потрібен був додатковий одяг, про всяк випадок, знаєте, якби на мене, наприклад, нагадив голуб, – до того, як рано треба виїхати на вокзал – я був готовий встати о 4 ранку, аби бути там щонайменше за три години до потяга.
Подорож пройшла гладко, головним чином тому, що він хропів усю дорогу. Я розважався тим, що їв випічку та роздивлявся краєвиди. Але щойно ми приїхали до Міста кохання, наші стосунки швидко пішли під укіс. Він хотів ходити по знаменитих музеях, а мене цікавили сучасні художні галереї та круті нічні клуби. І чомусь я був не здатен – або не хотів – йти на компроміси.
Навіть після того, як він пережив ніч ударного французького електро у душному підвалі, я все ж відмовився від його прохання піднятися на Ейфелеву вежу. Щоправда, я боюсь висоти, але я вдавав, що не хочу йти головним чином тому, що мені не хочется стояти у годинних чергах разом з іншими туристами. Озираючись назад, – і я це повністю визнаю, – я поводився як мерзотник, і він мені так і сказав, накричавши на мене перед збентеженими перехожими. Звичайно, я теж почав на нього кричати, і в результаті ми розбіглися у різні боки. Він повернувся до черги, а я пішов до сусіднього бістро, щоб охолонути.
Під кінець цих доволі жалюгідних вихідних, а ми більше сварилися, ніж займалися сексом, я задумався, чи не збирається він мене покинути. Ми ледве розмовляли, за винятком постійного бурчання, і останню вечерю провели, роздивляючись їжу на тарілках, аби лише не дивитися один одному у вічі.
Однак це не був кінець. Коли ми сіли у потяг додому, я вирішив проковтнути свою гордість і вибачитися за свою поведінку. На щастя, він прийняв мої вибачення, і ми обоє розплакалися. На емоціях я сказав, що люблю його, і він відповів взаємністю. Ми провели мандрівку додому обійнявшись, і навіть посміялись із деяких моментів наших вихідних.
Ця поїздка навчила мене, що для того, аби налагодити стосунки, я маю навчитися йти на компроміси та приймати те, що не завжди все буде так, як мені хочеться. І що чинити занадто великий тиск на романтичні стосунки – майже гарантія того, що вони підуть не так. На щастя, ми пережили нашу відпустку в Римі наступного літа без бажання один одного вбити. І зустрічалися ще чотири роки.
“Мій курортний роман зруйнував мою дружбу”
Лара, 29 років, Манчестер
Нещодавно помер мій тато, і мені було важко із цим змиритися. Я почала приходити на роботу з похмілля або навіть і на підпитку, і терпець мого начальника починав уриватися. Після чергової істерики у туалеті, я повернулась до робочого столу і почала шукати квитки до Таїланду. Мені потрібно було кудись поїхати.
Там якраз відпочивала моя хороша подруга. Вона вже кілька тижнів постила в Instagram заманливі фотографії, і ми розпливчасто говорили про те, щоб там зустрітися. Я була незаміжня і отримала спадщину від тата, з якою не знала, що робити. Я написала їй електронного листа, доки ще не встигла передумати, і за два тижні вже стояла в аеропорту, намагаючись заспокоїти нерви перед польотом кухлем пива.
Коли я приземлилась у Бангкоку, будь-які побоювання, пов’язані з поїздкою на самоті, випарувалися. Мені подобалось місто – шум, спека, вулична їжа, поїздки на рикші. Навіть той факт, що переходити дорогу там – ніби грати у гігантську, моторошну гру “хто перший злякається”.
До того часу, як я поїхала на південь, де мала зустрітися із подругою, я почувалась краще, ніж протягом багатьох останніх місяців. Я приїхала до мальовничого селища на пляжі, яке ми обрали місцем зустрічі, але подруги ніде не було видно.
Я зайшла до інтернет-кафе перевірити електронну пошту. На мене чекало повідомлення. Їй було дуже, дуже шкода, але вона зустріла неймовірну групу туристів і вирушила з ними займатися йогою. Вона пообіцяла приїхати не пізніше, ніж завтра. Я пообіцяла собі зберігати спокій, поселилась у гостелі і сіла на пляжі з книгою.
Подруга з’явилася наступного дня у компанії шести любителів йоги. Всі вони були у шароварах, із килимками для йоги і, здавалося, могли сидіти лише в позі лотоса. Коли я згадала, що мені вдалося знайти єдиний коктейльний бар у селищі, усі вони поглянули на мене з осудом. “Випивка погано впливає на чакри”, – сказала одна жінка, піджавши губи.
Я поглянула на подругу, сподіваючись, що вона підтримає мене, але її погляд був прикутий до хлопця з краю групи. Йому було вочевидь спекотно. “У мене в сумці є трохи пива, якщо хтось хоче”, – сказав він, дивлячись просто на мене. Моє серце на мить зупинилось. Я кивнула, а він змовницько посміхнувся до мене. Моя подруга спохмурніла.
Того вечора, поки всі вони приймали різні дивні пози на пляжі, ми з ним сиділи у барі. Він був французом з Марселя, і його акцент був найсексуальнішим з усього, що мені доводилось чути. Я щойно замовила коктейль, коли підійшла моя подруга, вочевидь незадоволена.
“Можна тебе на пару слів?” – прошипіла вона, схопивши мене за руку і відводячи подалі. “Слухай, він мені подобається. Він навчає мене йоги, а я йому показую, як стояти на серфі. Я самотня вже бозна скільки. Мені це потрібно”.
“Гаразд, – повільно сказала я. – Я розумію, я піду”. Частина мене хотіла протестувати, що мені останнім часом теж було не солодко, але її сталевий погляд змусив мене промовчати.
Наступного дня, поки вона займалась йогою, я натрапила на нього на пляжі, і ми знову почали розмовляти. Він взяв в оренду мопед і запропонував мені покататися, відкидаючи темне волосся з обличчя. Я не зчулася, як погодилась, нервово озираючись через плече. Ми проїхали по селищу, а потім у джунглі, мої руки міцно тримали його за талію.
На заході сонця він припаркував мопед на скелі і витяг із рюкзака пляшку вина, штопор і два кокосових млинці. Це було магічно.
“Чи може бути щось більш французьке?” – спитала я перед тим, як він мене поцілував.
Коли ми повернулися до готелю через кілька годин, моя подруга стояла перед моєю кімнатою і чекала на мене, схрестивши руки. Її очі блищали від люті. “Я їду завтра, – сказала вона. – І я не скажу тобі, куди. Я ніколи більше не хочу з тобою розмовляти”.
Розгублена силою її гніву, спершу я спробувала вибачитись і заспокоїти її. “Це був лише поцілунок”, – збрехала я, коли вона гримнула дверима своєї кімнати перед моїм носом. “Я не винна, що подобаюсь йому!” – додала я зухвало.
Наступного ранку її вже не було. Ми з французьким хлопцем деякий час подорожували разом, поки наші маршрути не розійшлися. Він знайшов собі іншу дівчину для флірту, а я попрямувала далі сама, готова до пригод. За кілька днів я відвідав фестиваль слонів і вперше відчула глибокий смуток, що не можу розділити свої емоції з подругою.
Після повернення додому я спробувала з нею помиритися, але наші стосунки вже ніколи не були такими, як раніше. І хоча частина мене досі плекає цю згадку про вечір на скелі, більша частина сумує, що я втратила любов і підтримку своєї подруги тоді, коли мені це було потрібно найбільше.
“Мене відправили додому з відпустки”
Джо, 22 роки, Кардіфф
“Завтра є рейс о 15 годині, лети ним”.
Це були геть не ті слова, які я очікувала почути на четвертий дні подорожі до Італії зі своєю новою найкращою подругою з універу. Однак, коли я тягнулась за рушником після душу, вона увірвалась до кімнати, розмахуючи телефоном, із криком:
“Я прочитала усі ваші повідомлення!”
У моїй звичній повсякденній переписці із хлопцем, з яким я тоді зустрічалась, були й не завжди приємні ремарки щодо поведінки подруги під час нашої подорожі. А також скарги, які вона зараз прочитала, звісно ж, без мого дозволу, поки я була в душі. Сказати, що мені було ніяково – це нічого не сказати.
Ми зустрілися та подружилися під час Тижня знайомств для новачків в університеті. Ми разом досліджували нове для нас місто і знайомились з університетським життям. Але незабаром виявилося, що, можливо, ми не настільки схожі, як нам здавалось спочатку.
Проте це були “дзвіночки”. Під час другого семестру вона почала поводитись трохи дивно, коли у мене з’явився хлопець. Якщо я не приділяла їй достатньо часу, вона ображалась, і це могло тривати кілька днів. Тож коли вона влітку запропонувала поїхати у відпустку до літнього будинку її батьків, мені це здалося шансом налагодити нашу дружбу.
З тієї миті, як ми приземлилися, подруга дуже переймалась нашим зовнішнім виглядом. Починаючи від кількох переодягань за день, коли вона не отримувала достатньо компліментів, до коментарів на кшталт: “Можеш трохи посунути свій шезлонг, щоб мої ноги здавалися довшими, ніж твої?”
У відповідь, я вжила слова “самозакохана” та “безнадійна”, коли писала про неї своєму хлопцеві. Я хворіла і тому була дратівливою і менш обачною зі своїми коментарями, ніж, мабуть, варто було б. Вони справді були нехорошими, і я не мала погано говорити про людину, яку вважала своєю подругою. Але я й подумати не могла, що вона полізе у мій телефон, поки я буду в душі.
Продовжуючи кричати, вона заявила мені, що наступного дня є рейс о 15 годині, і наказала мені ним летіти. Не маючи можливості зв’язатися з мамою, яка поїхала з бабусею у круїз і була в морі без мобільного зв’язку, єдиним членом сім’ї, до кого я могла звернутися по допомогу, був мій брат-підліток. Ми обидвоє були в паніці, але все ж йому вдалося переказати мені достатньо грошей, аби я могла поміняти квиток на літак.
Після безсонної ночі та витрачених 200 фунтів я летіла додому. А офіційним завершенням найгіршої відпустки у моєму житті стало встановлення пароля на телефон.
Хочете посміятись? На другому році навчання у студентському гуртожитку нас поселили у сусідні кімнати…
