Тиждень, що минає був насичений політичними подіями різного калібру, якості, стратегічного і тактичного значення для країни. Роль і вагу найбільш знакових новин останніх днів “Голос-Інфо” обговорив з позафракційним парламентарем Віктором Чумаком.
– Пане Вікторе, яке у вас склалося загальне враження від скандальної історії з “убивством” журналіста Аркадія Бабченка?
– Що особисто мене шокувало в усій цій історії? По-перше, особа “вбитого”, який не є дуже великим розслідувачем. По-друге, коли відбулася прес-конференція керівників силових структур, мене насторожило те, що вона готувалася не для того, щоб розкрити якійсь російські спецслужби, оскільки жодна з них так і не була названа. Логічно, що якщо ти називаєш відомство, то ти чітко знаєш, хто саме це зробив. Тим більше, якщо врахувати той факт, що вся ця оперативна гра тривала не менше місяця. І потім… коли вони почали розповідати, що там ціла мережа жертв мала бути. Дивно, що керівник цієї так званої спецоперації першою обирає жертвою людину, яка має російське громадянство.
Усі ці факти спонукали мене до думки, що все це може бути імітацією.
– Ви є заступником голови Комітету з питань протидії та запобігання корупції. У вас не виникла думка заслухати у зв’язку з резонансом, який викликала ця історія заслухати на комітеті силовиків?
– А навіщо мені силовики? В мене виникла інша думка, але зараз я про це з вагомих причин сказати не можу. Почуєте про це вже на наступному тижні. А силовики… це наразі інструмент Петра Порошенка. Навіщо в такому разі слухати ложку, вилку, ножик? Немає жодного сенсу. Треба слухати хазяїна.
– В момент проведення цієї спецоперації в Україні з офіційним візитом перебував президент Німеччини, який висловлював публічні співчуття родині “загиблого” журналіста. Також з критичними заявами виступили ряд авторитетних журналістських організацій. Яким чином після всього цього буде виглядати наше обличчя в дзеркалі міжнародного співтовариства?
– Розумієте, насправді цього обличчя вже давно немає. Його немає після офшорних скандалів, після обіцянок скасувати закон про декларування для громадянських активістів і так далі… Тобто, обличчя давно немає! Всі дуже добре розуміють, хто в Україні є при владі. Всі дуже добре розуміють, що Петро Олексійович Порошенко — це звичайнісінький олігарх, який добрався до президентського крісла і нічого не хоче міняти в олігархічному консенсусі країни.
Так склалося, що ми сьогодні стали на шляху досить серйозної російської агресії по відношенню до західного світу. Це — агресія не до конкретних держав, а до цінностей, світоглядів і вона може змінити самі основи західного світу.
На жаль, так сталося, що під час такої глобальної схватки українська владна верхівка не впоралася зі своїм історичним завданням.
– А яким чином тепер буде діяти Захід? Сіятиме все через сито, гадаючи, що у нас фейк, а що істина?
– Та вони вже давним-давно все сіють через сито, оскільки все чудово про нас зрозуміли. Ось, наприклад. З’їздив Луценко в США на якусь конференцію по одноразовій гостьовій візі, і що? З ним ж ніхто з керівництва Сполучених Штатів не провів жодної зустрічі. Це- вирок нашій владі.
– Слухайте, а можливо наше суспільство вже надто втомилося від цих сенсаційних новин? Дивіться, новина про дорого проплачену зустріч президента Порошенка з Трампом. Реакція — тиша. Підняття тарифів на послуги ЖКГ — тиша. Цей ряд можна продовжувати без кінця і краю насправді.
– Відверто скажу: коли переповниться суспільна чаша терпіння, я не знаю. І, переконаний, ніхто не знає. Згадаймо Майдан. Народна чаша терпіння переповнилася після побиття студентів. Все виникло спонтанно…
Очевидно, що суспільство буде активним під час виборів. Якщо результати будуть грубо фальсифікувати… точно буде якийсь протестний вибух. Я не знаю напевно, в якій саме формі це проявиться, але гадаю, що це точно не буде весело і безкровно.
Штрих до портрету.
Віктор Чумак. Народився 5 червня 1958 року у Хмельницькому. ЗакінчивХмельницьке вище артилерійське командне училище(1977–1981) і юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність «Правознавство». Вивчав курси права ЄС та прикордонного менеджменту в Академії прикордонної поліції Німеччини.
Кандидат юридичних наук, доцент. Дисертація «Законодавче регулювання основ дисциплінарної відповідальності військовослужбовців: науково-теоретичний та прикладний аспекти».
«Юрист року» – 1999-2000 р.р. Всеукраїнський конкурс на найкраще професійне досягнення. Автор 37 наукових праць.
До 2010 року – директор Департаменту політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень.
У1992—2004роках працював на керівних посадах у Державній прикордонній службі України, у1981—1992 роках— на командних посадах у Збройних Силах СРСР.
З 2010 року — директор Українського інстититу публічної політики.
12 грудня 2012 року став народним депутатом України 7-го скликання, балотуючись і будучи обраним від партії Віталія Кличка “УДАР” по одномандатному столичному округу №214.
27 листопада 2014 року обраний народним депутатом ВР восьмого скликання за списками БПП по тому ж таки 214 округу міста Києва.
11 грудня 2015 року уряд призначив Віктора Чумака членом Національного агентства з питань запобігання корупції.
Лави пропрезидентської фракції БПП покинув 4 лютого 2016 року за власним бажанням.
У 2017-му обраний лідером спілки “Громадянський рух “Хвиля”.
– Дещо відійду від теми. Скажіть, навіщо ви заявили про намір приймати участь у грядущих президентських виборах, знаючи, що ви їх апріорі не виграєте?
– Хто вам таке сказав? Я впевнений, що я їх виграю.
– Ну… ви великий оптиміст, м’яко кажучи. До речі, а як вам шорт-лист кандидатів в президенти?
– Про це поки що говорити зарано. Шорт-лист можна буде оцінювати тоді, коли ми побачимо виборчий бюлетень. А це все…гра уяви та політтехнологів, не більше того.
– Чи достатньо зусиль докладає офіційний Києв задля звільнення бранців Кремля?
– Мені складно відповісти на це запитання, оскільки я не є учасником даного процесу, але очевидно, що скільки б зусиль не докладала українська сторона, все залежить лише від волі Путіна, який використовує наших військовополонених як інструмент гібридної агресії і тиску.
– Днями виповнилося чотири роки перебування Петра Порошенка на вищій державній посаді. Однією з його ключових обіцянок було завершення війни на Донбасі за лічені години. Що скажете з цього приводу?
– В чому є величезний прокол держави? У нас досі немає стратегії перемоги. Причому, я б не сказав, що це має бути стратегія перемоги лише у війні. Це має бути стратегія перемоги над бідністю, над гуманітарними та економічними викликами. Словом, це має бути комплексна переможна стратегія держави, яка опинилася в дуже скрутному становищі. Величезна наша проблема, що діюча влада не бачить глобальних викликів.
– І насамкінець, якою є ваша персональна оцінка рішення парламенту про створення Вищого антикорупційного суду. Це якось змінить градус корупційної погоди в країні?
– Закон про антикорупційний суд: краще ніж було, гірше ніж хотілося. Всі вимоги, щодо підсудності, складу суду та порядку роботи внесені.Теоретично право блокування недобросовісного кандидата є. Але і є можливість його подолання.
