Наразі неозброєним оком видно, що представники парламентської коаліції докладають максимум зусиль для того, аби не виносити на широкий загал внутрішні конфлікти. А їх насправді — як грибів після рясного дощу. Яскраво це продемонстрували пертурбації під час розгляду питання про створення Анти корупційного суду, коли коментарі керманичів фракцій БПП та “Народного фронту” були подібні приблизно як вовк з персидським кошенятком. Чим обумовлений внутрішній конфлікт і до чого зрештою це може призвести? Про це “Голос-Інфо” розповів відомий політолог Віктор Небоженко.
Вікторе Сергійовичу, останні політичній події, зокрема перипетії навколо прийняття закону про Антикорупційний суд чітко оголили проблеми, які існують у таборі парламентської більшості. Як особисто ви оцінюєте погоду у владному трикутнику”парламент-президент — уряд?”.
Як оцінити погоду…? Якщо мова йде про президента та Верховну Раду, то там повне кохання та змова проти реформ і боротьби з корупцією і серйозних змін у країні. Тобто, дуже добре видно, що депутати тягнуть час і не збираються робити щось таке, щоб допомогло б Україні. А у президента ситуація дещо інша. Йому скоро доведеться йти на вибори і на цьому шляху йому дуже і дуже заважає життєрадісний Гройсман.
До речі, про Володимира Борисовича, який жодним чином не має відношення до Антикорупційного суду, але, тим менше заявив, що подасть у відставку у разі не створення цієї інституції. Що це за гра прем’єра, яка її кінцева мета?
Річ у тім, що він чудово розуміє, що на якомусь етапі потрібно бути піти з займаної посади. І цей етап розпочнеться тоді, коли чиновники МВФ почнуть прозоро натякати Україні про необхідність повернення величезних боргів, накопичених з 2008 року. Це перше — він не хоче в цей момент бути на чолі уряду.
Другий момент. Гройсман, як лобіст інтересів “Народного фронту” прекрасно знав, що підтримка створення Антикорупційного суду буде. Власне тому його шантаж виглядає грою на публіку, не більше того.
А як ви загалом оцінюєте політичні амбіції чинного глави уряду: власна фракція в новому парламенті, чи…?
Ну, ви в курсі, що це українська традиція: всі українські прем’єр-міністри вважають, що президенти їм заважають.
І навпаки.
Саме так. Якщо спікери зазвичай задоволені своєю посадою, то глави уряду- ні. Там дещо інші амбіції. В будь-якому разі очевидно, що цинічні правлячі політики раптом згадали про виборця і його бідах. Поряд з нестримною демагогією і брехнею в хід пішли різноманітні піар-акції. Один заявляє, що саме він подарував українцям «безвіз» або особисто добув «Джавелін». Інший вихваляється створенням антикорупційного суду, хоча він особисто витратив два роки і приклав величезні зусилля на те, щоб цього суду не було. Третій пропонує один день всім поголодувати разом з вмираючим в російській в’язниці Олегом Сенцовим. Четвертий судорожно складає списки, чи то «ворогів народу», чи то «друзів влади». Інші політики просто одягли «вишиванки» і стали частіше ходити до церкви під приціли камер. Телевізійні ток-шоу ломляться від політиків, які хочуть «в особливо цинічній формі», ще раз, «по-новому», врятувати Україну.
Цілком очевидно, що всі політики, які хочуть залишитися, за будь- яку ціну при владі і грошах, до березня 2019 року будуть намагатися догодити, лестити, брехати, співпереживати, погрожувати і “нещадно” любити українського виборця. А потім, після закриття дільниць -все почнеться спочатку.
А чим би ви пояснили певний феномен Гройсмана. Я про те, що попри ряд вкрай непопулярних рішень, його рейтинг на відміну від, скажімо Яценюка, не впав нижче плінтусу?
Так, його рейтинг справді не впав, але я гадаю, це пов’язано з тим, що в принципі амбіційний Яценюк взяв на себе усе це “добро”. Зрозуміло, що зробив він це не спеціально, він просто не очікував, що офіційна пропаганда зможе усі негаразди перекласти з президентських на прем’єрські плечі. Але не варто забувати, що ця людина (Гройсман — Ред) піде на вибори і у важкій ситуації опиниться вже Порошенко.
А якими є все-таки політичні амбіції Гройсмана?
Давайте, зараз не будемо гадати. Як-ніяк, людина кілька років тому приїхала з маленького міста…
Чекайте, не така вже Вінниця і маленька насправді.
Так, так, але в Вінниці ніколи не думали, що їх земляк буде кандидатом в премєр-міністри чи в президенти.
А Дніпропетровськ міг думати?
Так. Дніпропетровськ, Львів і Донбас думали зі зрозумілих нам причин.
Гаразд, яким чином тоді скласти цю мозаїку? “Народний фронт” не приховує симпатій до Гроймана і це очевидний факт. На що в такому разі розраховує Яценюк, якого неамбітним політиком не назвеш навіть з натяжкою?
Це саме жорстке питання, яке можна було б задати в ситуації, що склалася. Я переконаний, що в “Народному фронті” вважають, що Гройсман — це лише той човен, який має перевезти їх на інший берег.
Тобто… такий собі локомотив для напів справного потягу?
Так! А потім вони скажуть: “Давай, хлопче, звільняй СV купе і рушай у загальний вагон”. Вони насправді повторюють помилку Порошенка, який брав Гройсмана, думаючи, що той апріорі не в стані добитися якихось серйозних політичних успіхів.
Чи можливий варіант, коли провідні владні та опозиційні сили висунуть кожен свого єдиного кандидата в президенти?
Особисто я не вірю в потужне синхронне плавання як представників опозиції (Опоблок, За життя, тощо), так і проурядових партій.
Чи погоджуєтеся ви з прогнозом, що грядущі (і президентські, і парламентські) вибори будуть найбруднішими за часи незалежності?
Я скажу більше: не переконаний, що переможець виборів зможе спокійно провести інавгурацію.
Це ви на що натякаєте? Що, Надя Савченко з гранатами завітає в парламент чи як?
Звісно ні, але заворушення розпочнуться в будь-якому разі і між президентськими і парламентськими виборами буде найбільш критичний і драматичний період. Це насправді дуже небезпечно.
Чим цей драматичний період може завершитися а) в кращому випадку і б) в гіршому?
В кращому випадку знайдення консенсусу завдяки посередникам (наприклад, коли олігархи і політики зберуться і знайдуть прийнятне для усіх рішення). В гіршому випадку… ну, самі розумієте — Майдани, безлади, перевороти.
