В Україні спростили процедуру звільнення держслужбовців. З’ясовуємо, до чого призведе нинішня реформа держслужби – до згортання чи нового імпульсу.
“Уряд розпочинає перезавантаження влади!” – такою заявою на офіційній сторінці у Facebook розпочав робочий день 25 вересня прем’єр-міністр України Олексій Гончарук.
Час “відсиджуватися” минув
Він повідомив, що президент Володимир Зеленський підписав закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади”, що спрощує процедуру вступу на державну службу та звільнення держслужбовців. “Час тих, хто звик “відсиджуватися” на роботі замість того, щоб працювати, вичерпано!… Нарешті ми зможемо ефективно управляти державними органами – бачити реальні результати тих, хто дійсно працює”, – зазначив у своєму дописі Гончарук.
Відразу після цього на черговому засіданні Кабінет міністрів звільнив понад 20 держслужбовців категорії “А”, зокрема главу та заступників Нацполіції, керівників держслужб архітектурно-будівельної інспекції, служби геології та надр, архівної служби, голову “Укртрансбезпеки”, “Укравтодору”, очільників агентств з питань державної служби, резерву, з питань електронного урядування та лісових ресурсів. Звільнили і держсекретарів окремих міністерств.
Олексій Гончарук
Більшість цих людей раніше була призначена на посади за результатами конкурсів, які запровадили в Україні у 2015 році, в ході реформи держслужби та ухвалення закону “Про державну службу”. “Ми запроваджуємо контрактну державну службу. Контракт має стати головною мотивацією працювати на результат: робота виконана – спокійно працюєш, відсутній результат – вільний”, – зазначив Олексій Гончарук.
Глава українського уряду пояснив, що ухвалений нещодавно парламентом і підписаний президентом закон про перезавантаження влади прибирає бюрократичні бар’єри, що сповільнювали ухвалення кадрових рішень за неефективної роботи держслужбовців. Адже, за словами Гончарука, раніше таких працівників не могли звільнити роками через “пекельну бюрократію”. Поза тим прем’єр-міністр пообіцяв змінити структуру оплати праці держслужбовців за схемою “більше продуктивності – вища премія”, а також закликав молодь приходити на держслужбу. “У владні кабінети – амбітну молодь!” – пафосно підсумував Олексій Гончарук.
Держслужба чи прислужництво?
Однак експертів непокоїть такий швидкий руйнівний підхід до того, що клопітливо намагалися реформувати протягом останніх чотирьох років. На переконання заступника голови правління Центру політико-правових реформ Віктора Тимощука, такі радикальні зміни реформи держслужби можуть призвести до того, що на держслужбу призначатимуть за критеріями не професійної підготовки, а лояльності, зокрема, до представників Кабміну. Адже конкурси на найвищі посади державної служби тепер нівелюються. Якщо раніше переможця конкурсу на державну посаду визначала незалежна конкурсна комісія, то тепер вона має лише запропонувати суб’єкту призначення до п’яти претендентів, з яких він сам обиратиме собі підлеглого.
“Якщо є п’ятеро людей на вибір керівнику чи міністру, то це не конкурс. Адже якщо ви хочете, аби прийшов до вас той, кого ви хочете, то він точно пройде, бо конкурсного відбору, рейтингу як такого немає. Нікому не треба пояснювати, чому пройшов ваш брат, а не найкращий претендент”, – пояснює Віктор Тимощук. Він наголошує, що у законі закладена міна уповільненої дії, коли працівник не захищений від звільнення, а навпаки – цим безальтернативним звільненням йому ще й погрожують.
На думку експерта, це може призвести до масового звільнення тих, хто не згоден з думкою “шефа”. “Відчуття беззахисності не мотивує працювати на результат. Тепер службовець повинен заглядати в рота керівнику, аби його не звільнили. Це не держслужба, а прислужництво”, – каже Тимощук. Він вказує, що раніше під час реорганізації державних органів чи скороченні держслужбовцю пропонувалася альтернативна вакантна посада в іншому держоргані, аби він не опинився на вулиці. Натомість тепер швидке звільнення є пріоритетом. “Держслужбовці в більшості своїй кваліфіковані добропорядні люди. Держава інвестувала в їхній розвиток, в те, щоб вони були компетентними, натомість ми викидаємо цей ресурс просто на вулицю”, – наголошує експерт.
Професіоналізм під питанням. Надія на контракт
Якщо більшість держслужбовців звільнять, чи зможуть швидко набрати професійно підготовлених? На це запитання провідний експерт групи реформування публічної адміністрації Реанімаційного пакету реформ Ігор Коліушко відповідає так: “Сумніваюсь. З досвіду проведення конкурсів на посади категорії “А”, тобто у вищий корпус держслужби, кожен третій конкурс останній рік закінчувася безрезультатно. Всі, хто на нього приходив, або не здавали тести, або не могли розв’язати ситуаційне завдання”. Коліушко констатує, що у законі про перезавантаження влади більшість вимог до претендентів пом’якшені, однак як саме це вплине на результат їхньої роботи і чи виграє від цього суспільство, поки складно спрогнозувати.
Експерт з реформи державного управління Сергій Сорока вважає, що логіка змін у нової владної команди зрозуміла, оскільки такої потрібної та очікуваної реформи державного управління у 2015 році так і не відбулося. Люди, структура та процеси, які мали змінитися в ході цієї реформи так і не змінилися, тому уряд Гончарука шукає нові підходи, аби зробити цю державну машину більш ефективною. Таким рушійним елементом може стати робота держслужбовців за контрактом. “Це дуже прогресивна норма. Раніше, якщо тебе взяли на роботу держслужбовцем – це довічний контракт з державою. Але є проєкти, які мають тимчасовий характер, а людина не вміє їх реалізувати – і її не можливо було звільнити та найняти нову на ці проекти”, – вважає Сергій Сорока. Він переконаний, що на таких контрактах держслужбовці можуть навіть працювати дистанційно, значно економлячи бюджетні кошти на утримання держапарату.
За інформацією Національного агентства України з питань державної служби, нині в країні ранг державного службовця мають 240 тисяч осіб. За прогнозами першого заступника голови фракції “Слуга народу” у парламенті Олександра Корнієнка, за контрактом можуть бути найняті сім відсотків державних службовців.
