Екс- віце-прем’єр та міністр економіки, голова спостережної ради Української державної інноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий в інтерв’ю “Голос-Інфо” розповів про цінову і тарифну політику влади, а також валютні “качелі”.
Наразі можна говорити про умовне літнє затишшя, але експерти прогнозують, що вже восени розпочнеться виборча лихоманка. Що ви думаєте з цього приводу.
Річ у тім, що народ ненавидить таку владу, ненавидить грошових мішків, які користуються державними механізмами для власного збагачення. Тому боротьба буде досить жорсткою, особливо з боку олігархів, які будуть намагатися будь якою ціною продовжити своє панування…
Це буде зрештою народний вибір чи все ж таки олігархічний?
Ніколи не буває ідеального, народного вибору, який відповідав би фаховим критеріям. Дуже складно, щоб вся маса, вся демократія впевнилася, що це саме це та — порядна людина, яка думатиме про державу, а не про те, як набити власні кишені. Як правило, пересічні люди в більшості своїй не люблять дуже зарозумних і так далі. Власне тому в демократичних країнах не кращі люди стають президентами чи керівниками урядів. Одна надія, що моральні чинники будуть більш-менш пристойними.
Чи бачите ви особисто в кандидатському шорт-листі когось, хто мав би такі моральні якості?
Ні, не бачу і справа йде до все більш гірших кандидатів. В перші роки незалежності інтелігенція та більшість громадян були більш освіченими, менш цинічними і шукали ідеалів, будучи мрійниками. Тепер же цього немає. Зараз все прагматично і емоційно. Ситуація дедалі погіршується і люди при виборі не керуються найкращими критеріями.
Ми традиційно сваримо будь-яку владу, але ж бачили очі, що купували, тобто можна сказати і про нашу провину у тому, що ми живемо так як живемо.
Ну, купують… так можна сказати лише умовно. Це все не більше як торгівля з людьми.
Дивіться, ви говорите про прагматику, але прагматика, це, приміром, ФРГ, інші країни, де люди роблять сухий усвідомлений вибір.
У нас все буде розвиватися наступним чином. Ми не знаємо, хто стане новим президентом, але якщо його дії призведуть до ще більшого розвалу економіки, країни, суспільства і так далі, то його просто зметуть. Розпочнуться революційні дії. Крім того, якщо він буде керувати нахабно, так як керують зараз, то фінансовий колапс зупинить заводи і в самих цих олігархів будуть величезні втрати. Тобто поганий президент означає подальший розвал країни.
В одне питання вкладаю три, але вони взаємопов’язані. Що у нас відбувається з цінами, тарифною політикою і банківською сферою?
Якщо говорити про тарифи, то тут пряме абсолютне зловживання монопольним становищем за підтримки корупційної влади. Монополісти вимагають збільшення цін і так завжди було і буде. Їм потрібно протистояти і в першу чергу держава має бути “третейським суддею”між інтересами споживачів і виробників. А в нашому випадку держава просто лягла. Це маріонетки, які стеляться під монополістів. Тому власне тут все очевидно. Все це незаконно як з юридичної, так і з економічної точки зору. Це зловживання становищем.
На ринку завжди хтось сперечається, але якщо виганяють усіх і залишається хтось один, то люди або будуть купувати менше, або взагалі не будуть купувати. Але в ситуації природних монополій це неможливо, бо це призведе до вибуху на ринку.
Така тарифна політика викривляє бюджет, інвестиції, розподіл прибутків, тому далі все буде лише погіршуватися.
Чи може тарифна політика, яка наразі проводиться урядом, призвести до кризи не платежів?
Ви абсолютно правильно ставите питання. Коли надто високі ціни, ринок повністю руйнується, бо в покупця немає грошей як в нашому випадку. Він каже: я готовий сплачувати за надані послуги, але не маю коштів.
В результаті ми можемо прийти до того стану як в 90-ті роки, коли газ, воду, електроенергію відпускали в борг і люди і люди 2-3 роки не сплачували за ці послуги.
З тарифами зрозуміло, а що з коливанням гривні, які прогнози?
Це все було зрозуміло ще на початку року, але ж ніхто не хоче слухати. З дефіцитом бюджету на 130 мільярдів гривень та з таким боргом, який на себе взяла держава по “Приватбанку” (120 млрд грн) по іншому на валютному ринку й бути не могло.
А цінові качелі? Ціни ростуть як на дріжджах.
Я вже цих жахів не відчуваю, бо стільки їх пережив… Я просто не можу зрозуміти, як можна так нахабно керувати країною, нагло брехати і діяти всупереч інтересам людей. Це просто остання стадія цинізму.
На жаль, нічого доброго я спрогнозувати не можу, тому що керівництво Нацбанку і уряду зовсім не турбує, що падіння курсу гривні приводить не лише до знецінення наших зарплат, а й до суттєвого зменшення інвестицій в країну.
Не буде нікого зростання, тому що інфляція і девальвація вбивають інвестиції. Ми будемо останньою країною в Європі по всім валовим і доходним показникам. Ніякого інвестування, ніякого розвитку, ніяких структурних змін, які могли б вивести нашу економіку з кризи, не буде. Наш уряд просто засунув кудись язик і мовчки спостерігає за тим, що відбувається в країні. У нас немає парламенту, бо він не контролює Кабінет міністрів. Навпаки — уряд і президент вказують Верховній Раді, що пробити.
Ваше загальне ставлення до формули: вдень торгуємо, вночі воюємо.
Перше і ключове: я б не переводив це в якусь іронічну форму, тому що життя втрачають хлопці 20-25 років. Ось, наприклад, за липень загинуло сім чоловік і тільки одному з них 40, а всі інші молодші. Тобто гарячі серця готові битися, відвойовувати свою правду… а на них дивляться як на якийсь непотріб.
Справа в тому, що наше протистояння з Росією пов’язане з економікою. Вони з першого року війни руйнували нашу грошову систему, нав’язували нам газ з платою в борг і ми на це йшли, формуючи величезну заборгованість держави. А потім вони виходили і казали: ми вам відключимо газ або підвищуйте тарифи, або закуповуйте у нас 50 млрд. кубометрів газу. Нам 10 млрд кубів вистачає (й то це багато), а вони нав’язували 50.
Дуже часто доводиться чути тезу про те, що нам цілком вистачило б блакитного палива власного виробництва. Це справді так?
Мафії непотрібно видобувати газ, їм вигідна формула “купив-продав”, бо в таких умовах більше доходів і менше витрат. Якщо більше видобувати газу, то будуть падати внутрішні ціни. Вони навмисно тримають ціну на граничному рівні і не добувають більше газу, щоб не зменшувати тарифи і ціни.
На вулиці Богдана Хмельницького знаходиться контора (мова йде про НАК “Нафтогаз” – Авт.), де працюють сотні людей, які управляють мільярдами і їх абсолютно не цікавить, скільки газу видобувається. Мафія і корупція на цих схемах живе і процвітає.
Якщо ми й надалі будемо динамічно програвати Росії в цьому напрямку (“газові” відносини) це для нас закінчиться дуже і дуже погано.
До речі, про Росію. Як гадаєте, наскільки б’ють по економіці РФ санкції, які проти них ввели ряд країн?
Звісно, що б’ють. Російська економіка не така супердинамічна і високоприбуткова, якою вона була ще років 5-6 назад. Тоді вони накопичували в себе золоті печери по 500-600 мільярдів доларів в кожен фонд. Коли тоталітарний режим заробляє такі надзвичайні доходи, він завжди переходить у війну, тому що йому немає куди дівати ці величезні суми. А всередині країни цей режим не збирається нікого підтримувати, оскільки середній, дрібний клас є суперниками тоталітарного режиму.
Дехто схиляється до думки, що війна на Сході не припиняється, тому що це вигідно в тому числі нашій владі. Шалені потоки, контрабанда і так далі…
Будь-яка контрабанда приносить надприбутки в порівнянні з вільною торгівлею. Ви подивіться, що коїлося на київських ринках під час Другої світової війни: хліб коштував дорожче ніж обручка з діамантом. Ось вам і відповідь.
