Без сумніву, головною подією цього тижня в Україні є затримання керівника організації “Офіцерський корпус” Володимира Рубана з величезним арсеналом зброї та звинувачення його в підготовці терористичних атак на центральні органи влади та керівників держави. Проте, що цілком логічно, один пан Рубан фізично не міг здійснити все те, в чому його звинувачують, відповідно, оскільки затримано тільки його одного, на волі залишилися спільники. Частина імен була названа в ході судового засідання по обранню запобіжного заходу, інша – захована під загальною назвою “та інші”.
Голос-Інфо дослідив зв’язки Володимира Рубана та спробував встановити, хто ще становить величезну суспільну небезпеку і залишається на волі. Але спочатку коротка біографічна довідка.
ДИВНА БІОГРАФІЯ
Народився Володимир Володимирович Рубан 16 серпня 1967 року в родині … Гарбузюків. І до 1989 року мав це цілком автентичне українське прізвище, яке змінив у 1989 році, щоб в 1990 році, коли Радянський Союз вже валився, вступити до лав Комуністичної Партії. Чернігівське вище військово-авіаційне училище льотчиків він закінчив в 1989 році, в запас у званні старшого лейтенанта звільнився в липні 1991 року, тобто – за місяць до розпаду СРСР. З характеристик з військового училища випливає, що вчився курсант Рубан (на той момент – Гарбузюк) посередньо, проте був хорошим «общєственніком», тобто – комсомольцем (відповідні матеріали опублікував сайт «Четверта влада»).
Біографія Рубана від моменту проголошення незалежності України і до початку російської агресії в 2014 році залишається невідомою. З відкритих джерел відомо, що він працював на керівних посадах у комерційних та громадських організаціях: з 1995 року – ЗАТ «Тютюн», з 1997-го – був засновником дитячого журналу «Соняшник». Також відомо, що Рубан, як і його син Данило, закінчив Національну академію державного управління при Президентові України.
В 2014 в Україні та, в принципі, і в цілому світі, Володимир Рубан став відомий як генерал-полковник запасу. Так він представлявся в чисельних інтерв’ю, так про нього писали ЗМІ. Проте, як виявляється, жодних підстав для цього не було, і зрештою СБУ спростувало генеральське звання Рубана.
Біографія Володимира Рубана на видаленому сайті «Офіцерського корпусу» (з кешу).
ОФІЦЕРСЬКИЙ КОРПУС – ПРОРОСІЙСЬКА МАФІЯ?
Найцікавіший період в житті Володимира Рубана почався зі створення ним Громадської Організації «Офіцерський корпус», яка згодом розрослася в рух «Офіцерський корпус» та Політичну партію «Офіцерський корпус». Сайт цієї організації наразі видалений, проте його ще можна знайти у web-архіві. Вивчення цього архіву дозволяє дізнатися кілька цікавих речей, зокрема, що 02 березня 2014 року
«Народна комендатура» Офіцерського корпусу бере під громадську охорону приміщення та територію пам’ятника архітектури – «Київська фортеця» (Арсенальна площа,1), приміщення академії генерального штабу Збройних сил України (Повітрофлотський проспект, 28), приміщення Центрального будинку офіцерів Збройних сил України ( віл. Січневого повстання, 8\1), приміщення військових комісаріатів, а також приміщення злочинного режиму бувшого президента Януковича В.Ф. в м. Києві та України, а також інші приміщення на території Україні про які буде докладено письмово для розміщення особового складу та майна для організації «Народних комендатур» Офіцерського корпусу».
Зрозуміло, що в реальності таких подій не відбулося, проте подібну заяву в той час можна розцінювати як спробу справжнього державного перевороту.
«14» грудня 2013 року опублікували дивний документ, під назвою «Проект договору майданівського народовладдя (від Офіцерського корпусу)», в якому на базі індикаторів сталого розвитку ООН та біблійних заповідей вивели термін «майданер» та його «права». Проте ще 4 грудня 2013 року Офіцерський корпус заявив про домовленість з керівництвом тодішнього МВС про «спільні патрулі з охорони громадського порядку». А до Майдану організація співпрацювала з ГО «Український вибір» Віктора Медведчука та іншими проросійськими організаціями, зокрема, таким, як ДГО “Собору православних сил”. І публічно виступала проти Майдану.
18 лютого 2014 на сторінці організації в Фейсбук було опубліковано заяву від тодішнього генпрокурора Пшонки, з погрозами на адресу майданівців, а вже після перемоги і втечі Януковича риторика знову стала промайданівською. З початком війни з Росією організація робить кілька патріотичних заяв, після чого активно включається у виборчий процес в міську раду м. Київ. На той момент найближчими соратниками Володимира Рубана стають Олександр Пастушенко та Олександр Таран. Останній стверджує, що зараз очолює ГО Офіцерський Корпус, Олександр Пастушенко є «Верховним Хранителем» ВГО «Хран», від якої входить до Громадської ради при Міністерстві Оборони України. В 2015 році до них активно долучається Віталій Баранов, який стає кандидатом від партії на місцевих виборах в м. Київ.
Рік тому поліції викрила, що “Офіцерський корпус” закуповував наркотики в центрі столиці, проте це не вплинуло на існування цієї організації. Криза прийшла звідти, звідки її не чекали – з арсеналом зброї затримали лідера цього угруповування – Володимира Рубана.
ОДНА КОНСЕРВА ВСКРИТА. А ІНШІ?
На сьогодні публічні ролі у кожного з цих людей різні: Володимир Рубан продовжував до останнього грати роль «ефективного переговорника» і попри пряму заборону СБУ їздити «на ту сторону» (останні події показали, що статус переговорника йому був потрібен, щоб виправдовувати свої переміщення через лінію зіткнення), продовжував цю діяльність. 
Олександр Таран «охороняє парк Слави від неонацистів та інших бандерлогів». Олександр Пастушенко – пробує гратися в революцію спільно з різними групами активістів, зокрема – з Національна Асамблея Громадянського Сектору України. Віталій Баранов здійснив скандальну спробу кандидування на посаду Голови Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО, проте осоромився зі спробою використання шпаргалки (що не завадило йому збирати прес-конференції та акції протесту).
Сам Володимир Рубан, схоже, «спалився» остаточно і йому не допоможе ані спеціальна премія “Людина року-2014” – “За мужність и патріотизм”, ані поширений в ЗМІ постановочний сюжет з «затриманням в ДНР». Проте інші – на волі, і щодо них не висунуто жодних підозр, принаймні в судовому рішенні їх прізвища не згадані.
Якщо проаналізувати ролі, які взяв на себе кожен з учасників цієї четвірки, то неважко помітити цікаву деталь: кожен займає свою нішу. Олександр Таран – борець з хунтою та «бандерлогами», Олександр Пастушенко – революціонер та «бандерлог», Віталій Баранов – створив собі репутацію «кіборга» та ледь не став державним чиновником. Кожен на своєму місці і готовий до дій.
Лідера, Володимира Рубана, арештовано. Чи прийде час викрити діяльність інших?
Будемо слідкувати.
