У вас вхідний відеодзвінок… від японських вугрів.
Працівники токійського океанаріума Sumida, який закритий з 1 березня через пандемію коронавірусу, починають турбуватися про своїх садових вугрів.
Чутливі маленькі істоти звикли бачити сотні облич, що заглядають у їхні акваріуми.
Тепер в океанаріумі порожньо, і вони почали пірнати в пісок щоразу, коли повз них проходять доглядальники.
Це ускладнює перевірку стану їхнього здоров’я.
В океанаріумі кажуть, що вугрі починають забувати про існування людей, і саме тому вони звернулися до громадськості з трохи незвичним проханням.
“Чи не могли б ви показати своє обличчя нашим садовим вуграм, не виходячи з дому?”
Так, вони просять людей приєднатися до підводного відеочату та нагадати вуграм, що люди – насправді товариські.
“Істоти в океанаріумі не бачать людей, крім доглядальників, і вони почали забувати про людей”, – йдеться у повідомленні океанаріуму в Twitter.
“Зокрема, садові вугри занурюються у пісок та ховаються щоразу, коли повз них проходять охоронці”.
Вугри особливо чутливі – і адміністрація океанаріуму прагне знову познайомити 300 своїх вугрів із людьми, щоб вони могли проводити важливі перевірки їхнього здоров’я.
Вони розмістили п’ять планшетів екранами до акваріумів з вуграми, за допомогою яких планують 3-5 травня провести “фестиваль облич”.
На жаль, якщо ви любите не лише вугрів, але й смартфони з системою Android, долучитися до фестивалю у вас не вийде – океанаріум пропонує “поспілкуватися” з вуграми лише за допомогою додатку FaceTime від Apple.
Факти про садових вугрів
Садовими вуграми називають риб з підродини Heterocongrinae. Таку назву вони отримали через те, що їхні колонії нагадують підводний сад.
Вони живуть у піщаних норах, які вони викопують хвостами і покривають слизом, захищаючи таким чином від руйнування. Коли розпочинається шлюбний сезон, самці й самиці пересувають свої нори ближче одне до одного.
Вони живуть колоніями по кілька сотень, і у кожного вугра є своя нора – при цьому найбільший самець зазвичай живе у центрі колонії, повідомляє Океанаріум Джорджії.
Зазвичай ми бачимо лише чверть їхнього тіла – решта залишається в норі. Вони рідко виходять з них повністю – навіть заради парування.
Можна сказати, що вони мають вроджену схильність до самоізоляції.
