Верховна Рада після майже чотирьох років розгляду схвалила новий Виборчий кодекс, який регулюватиме проведення усіх виборів України пише ВВС Україна.
Законопроєкт підтримали 230 депутатів.
Перед розглядом законопроєкту парламент намагався повернутись до розгляду правок до нього, і голосів вистачило лише на 17 раз.
Складнощі в прийнятті законопроєкту пов’язані й з тим, що значна частина депутатів, а головне мажоритарників з усіх фракцій, або не прийшли у Раду в розпал виборчої кампанії, або ж просто покинули парламент під час голосування за виборчий кодекс.
Частина з них, як Борислав Розенблат, пішли з зали, коли за кодекс не вистачало всього три голоси, передає кореспондент BBC News Україна.
Спікер Андрій Парубій неодноразово закликав голосувати депутатів найбільшої фракції БПП, яка голосувала не надто дисципліновано. Він напряму звертався до представників групи УДАРу в БПП, які не підтримували кодекс.
Але ніби випадково під час кожного голосування декілька депутатів виходили в кулуари, аби поговорити по телефону.
Після п’ятнадцяти невдалих голосувань спікер особисто пішов до сесійної зали, де переконував депутатів підтримати законопроєкт, і у 17 голосуванні повернення до правок підтримали 227 депутатів.
Кодекс почне діяти тільки з 1 грудня 2023 року і стосуватиметься тільки наступних чергових виборів у жовтні 2024 року. У разі дочасних виборів Ради вони відбудуться за старим законом.
Проєкт кодексу зареєстрували в парламенті ще в жовтні 2015 року, а його схвалення передбачала коаліційна угода БПП, “Народного фронту”, “Самопомочі”, “Батьківщини” та “Радикальної партії”.
Восени 2017 року на фоні протестів на чолі з Міхеілом Саакашвілі його схвалили в першому читанні, а в останні два місяці Верховна Рада розглядала понад чотири тисячі поправок до проєкту для остаточного голосування.
Вбити закриті списки та мажоритарку
Як вказують автори кодексу – Андрій Парубій, Олександр Черненко та Олександр Ємець – головні новації стосуються виборчої системи до Верховної Ради.
Головною метою ухвалення виборчого кодексу його прихильники називали боротьбу з політичною корупцією на виборах до Верховної Ради, чому мала сприяти пропорційна система з відкритими списками.
Ідеологи ухвалення, зокрема і спікер Ради Андрій Парубій, вказували, що ця система прибере корупційну складову як закритих партійних списків, так і мажоритарки.
Наразі вибори до Верховної Ради відбуваються за змішаною системою. Половину депутатів обирають за закритими партійними списками, де прохідні місця визначає партійне керівництво. Часто за прохідне місце у списку, як вказують експерти, кандидати сплачують гроші.
Інша половина обирається за мажоритарними округами. Експерти вказують, що на округах долю виборів часто вирішують гроші та прямий або непрямий підкуп виборців кандидатом.
Пропорційна партійна система з відкритими списками покликана нівелювати усі ці ризики.
Багатьох мажоритарників, які й зараз балотуються, голосувати за документ спонукало саме перенесення початку дії кодексу вже на наступні, а не нинішні дочасні вибори.
Загалом Виборчий кодекс поєднує в собі п’ять документів – закони про вибори президента, народних депутатів, місцеві вибори, про ЦВК та державний реєстр виборців.
Відкриті списки: як це працюватиме
Головна ідея, закладена у виборчому кодексі, полягає у тому, що самі виборці будуть визначати, хто з партійного списку пройде до Верховної Ради.
Система дещо незвична і складна, це визнають і самі автори.
На початку виборчої кампанії партії звично проводитимуть з’їзди та формуватимуть загальнодержавний виборчий список кандидатів.
Проте на цьому схожість зі старою системою закінчується.
Усіх своїх кандидатів партія одразу ж розбиває на 27 регіональних списків.
Україна на парламентських виборах ділитиметься на 27 регіонів – переважно виборчий регіон збігається з областями, але Київ та Дніпропетровська область ділитимуться на два.
В кожному регіоні партія виставляє свій регіональний виборчий список, і саме за нього будуть голосувати виборці.
Кандидати в регіональному списку одночасно змагатимуться і з іншими партіями, і зі своїми колегами у списку. Адже буде голосування і за партійний список, і за конкретну людину з нього.
Який бюлетень і як голосувати
Виборчий бюлетень буде однаковий у всій Україні і не залежатиме від кількості партій чи кандидатів.
Там буде всього дві порожні графи – одна для номера партії, а нижче – номер кандидата від цієї партії.
Кожна партія загалом по Україні та кожен кандидат у регіональному списку матиме свій номер.
У кабінці для голосування буде інформація і щодо номерів партій, і щодо кандидатів.
Виборець в одному рядку має вписати номер партії, яку підтримує. А в другому – номер кандидата з її регіонального списку.
Вписувати цифру будуть за трафаретом, як індекс на конверті, щоб усі цифри були однакові і щодо них не виникало спорів.
Дільничні виборчі комісії спочатку рахуватимуть результати партій і розкладати бюлетені в окремі стопки.
Наступник крок – комісії розподілять їх на підстопки – за кожного кандидата з регіонального списку.
Хто стане депутатом
Далі розподіляти мандати за спеціальними формулами буде Центральна виборча комісія.
Найперше, вони порахують, яка партія подолала 5% виборчий бар’єр у загальнонаціональному окрузі, додавши усі голоси за партії в регіонах.
Далі рахується виборча квота – ціна одного мандату у перерахунку на голоси виборців. Для цього загальну кількість голосів, подану за прохідні партії, ділять на 450 депутатів.
За середньої явки, аналогічній минулим парламентським виборам, ціна мандату може складати близько 25 тисяч голосів.
Маючи цю цифру, ЦВК визначить, хто став депутатами у регіональних списках.
Братимуть загальну кількість поданих за партію в регіоні голосів і ділитимуть на ціну голосу.
До прикладу, якщо партія набрала в регіоні сто тисяч голосів, то матиме 4 мандати в цьому регіоні.
Переможці в середині регіонального списку вже залежать від того, за кого конкретно проголосував виборець. Тобто, якщо десятий номер у списку отримав найбільше голосів, то саме він стане депутатом.
А що лідери партій?
Лідери партій, як і прості кандидати, включаються до якогось регіонального списку і змагаються за голоси виборців.
Проте вони все ж таки матимуть преференцію.
Річ у тім, що при розподілі мандатів у регіонах і діленні поданих за партії голосів на ціну мандату виникатимуть невеликі залишки. Якщо 105 тисяч голосів поділити на 25 тисяч ціни мандату, то виникне залишок у 5 тисяч голосів.
Ці залишки ділитимуть у своєрідний спосіб, і партії отримають так звані “компенсаційні мандати”.
Як вказують автори кодексу, таких мандатів мало бути від двох до п’яти. Їх отримали б лідери загальнодержавного виборчого списку.
У такий спосіб обличчя партії, які працювали на виборах по всій країні, але не допрацювали у своєму регіоні й не пройшли, все ж таки зможуть потрапити до Верховної Ради.
Проте в останній момент до кодексу внесли правку, що квота для верхівки всеукраїнського списку становитиме 10 мандатів.
“Насправді – це комп’ютерна формула, за якою все легко і швидко вираховується, що називається у два кліки”, – оцінив складність підрахунків доповідач проєкту Олександр Черненко. Він переконує, що ЦВК з цим завданням має впоратись.
Подібну систему також запровадять на місцевих виборах, але виключно на рівні обласних, районних рад та рад великих міст. Великими містами вважатимуть обласні центри та міста, в яких понад 90 тисяч виборців (таких міст зараз близько 70, вказують розробники).
На нижчих рівнях місцевих виборів збережеться мажоритарна система, але округи складатимуть так, щоб на кожен округ припадали по кілька депутатів і переможців на округах було більше одного. Так депутати зменшать протистояння між лідерами перегонів в округах.
