У суботу в соборі Святої Софії відбувся Об’єднавчий собор щодо створення єдиної Української православної церкви. В соборі взяли участь ієрархи — представники трьох гілок розділеного українського православ’я (УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ МП), які створиливласне саму церкву, схвалили її статут, а також обрали предстоятеля. Голосування за очільника Єдиної української церкви відбувалося у два тури.Спочатку голосували всі разом – ієрархи, запрошені ними миряни, клірики та монахи, – і з усіх кандидатів визначили трьох головних. Три кандидатури включили у бюлетень і після цього тільки архієреї обрали предстоятеля з-поміж фіналістів.
За результатами голосування переміг митрополит Переяславський і Білоцерківський Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Епіфаній (в миру – Сергій Думенко). Саме він вже шостого січня отримає з рук Константинопольського патріарха Варфоломія довгоочікуваний томос і тоді Українська церква офіційно стане 15-юавтокефальною церквою світу.
Перш ніж зупинитися на особистості Епіфанія та, власне, закулісних перипетіях навколо процедури обрання митрополита Єдиної української церкви, зауважимо, що безпосередньо об’єднавчий собор був позначений глибоким історизмом. Чому? Перше і головне: захід відбувався у Святій Софії, яка є чи не найбільшою святинею українського православ’я, яка зведена ще в XI столітті. Символічності додає ще й той факт, що створення Єдиної української православної церкви відбулося майже день в день із собором 1918 року, коли сто років тому була спроба створити Українську автокефальну церкву.
Собору,який відбувся минулими вихідними передувала перша (після 330-річної перерви) служба в Андріївській церкві, яку відслужили представники Вселенського патріархату. Тут же — в Андріївському храмі згодом буде ставропігія (представництво) Константинопольської церкви.
У суботньому Соборі брали участь «куратор» українського питання у Вселенському патріархаті митрополит Галльській Еммануїл, а також два екзархи патріарха Варфоломія в Україні – Даниїл (США) та Іларіон (Канада).
А тепер, власне, про новообраного митрополита ЄУПЦ. Отже, 39-річний Епіфаній (вмиру – Сергій Думенко) до обрання, як ми зазначили вище, був митрополитом Переяславським і Білоцерківським УПЦ КП. Його називають правою рукою патріарха Філарета, який, майже на фінішній прямій (офіційна причина — поважний вік) зійшов з дистанції іне став балотуватися на посаду голови Єдиної української православної церкви.
Митрополит Епіфаній – постійний член Священного синоду, член Вищої церковної ради і голова Синодального управління у справах духовної освіти УПЦ КП, намісник Свято-Михайлівського Видубицького монастиря Києва.
Епіфанійродом з Буковини. Вивчав філософію в Афінах і богослов’я у Києві, отримавступінь доктора богослов’я. Він розпочав кар’єру в Рівненській області, дезаймався церковною журналістикою: в 2003-2005 роках був редактором інтернет-проекту «Рівне Православне» і членом редколегії церковно-релігійної газети «Духовна нива». Після цього завідував кафедрою філології в Київській духовній академії.
З 2008 року Епіфаній став секретарем патріарха УПЦ-КП Філарета. З цього моменту і починається його стрімкий кар’єрний ріст: в березні 2008-го він стає намісником Видубицького монастиря, а згодом був призначений керуючим справами Київської патріархії.
21 жовтня 2009 року Священним синодом УПЦ КП обраний єпископом Вишгородський, вікарієм Київської єпархії.
У 2009 році Філарет присвячує Епіфанія в єпископи Вишгородські.
Рішенням Священного Синоду УПЦ КП від 27 липня 2010 року призначений ректором Київської православної богословської академії та керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією.
17 березня 2011 рішенням Священного Синоду призначений головою Редакційного комітету.
17 листопада 2011-го Епіфанію присвоєно вчене звання професора Київської православної богословської академії. У науковому доробку митрополита Епіфанія більше 50-ти наукових публікацій, в тому числі кількох монографій в області православного богослов’я.
РішеннямАрхієрейського Собору УПЦ КП від 28 червня 2013-го Епіфаній зведений в сан митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського і призначений Патріаршимнамісником з правами єпархіального архієрея.
13 грудня поточного року відбувся Архієрейський собор УПЦ КП, на якому близько 30-ти з приблизно сорока присутніх архієреїв підтримали кандидатуру Епіфанія напост митрополита ЄУПЦ.
Митрополит Епіфаній є активним церковним і громадським діячем, бере участь у багатьох наукових і просвітницьких заходах, своїм служінням зробив значний особистий внесок у розвиток вітчизняної духовної освіти та науки, розвиток і зміцнення української держави. Крім багатьох церковних нагород, Епіфаній удостоєний державних орденів «За заслуги» II і III ступенів, нагород уряду, міністерста оборони, внутрішніх справ, командування Сухопутних військ ЗС України.
Президент Порошенко, спікер Парубій, міністри та депутати з різних, як коаліційних, так і опозиційних фракцій (виключення — Опозиційний блок, представники якого не зраджують собі і залишаються прихильниками УПЦ МП) назвали Собор історичною подією. З цим складно не погодитися, але було б перебільшенням констатувати, що Собор став цілком і повністю об’єднавчим, оскільки найбільша релігійна концесія України – УПЦ МП так і залишилася сама по собі. Від неї на собор прийшли тільки двоє людей, хоча запрошення від Вселенського патріарха Варфоломія отримали понад 60 ієрархів. Офіційно вони не коментують причини своєї відсутності на заході, втім offrecord називають кілька ключових причин.
По-перше, публічне невизнання (про що заявив митрополит УПЦ МП Онуфрій) Собору. По-друге, неприхований тиск на священників УПЦ МП з боку Служби безпеки України, співробітники якої незадовго до собору викликали представників цієї конфесії на допити та проводили обшуки в їх помешканнях. Подейкують, що за задумом це малоб спонукати “неслухняних” священників всупереч позиції свого керівництва таки відвідати собор, але зрештою це призвело до зворотнього ефекту.
Доречі, Вселенський патріархат, не зважаючи на “всеохоплюючу”назву, наразі має лише 3200 парафії. З появою дочірньої Православної церкви в Україні, Варфоломій отримає в підпорядкування 10-13 тисяч діючих в нашій країні храмів.
Головною інтригою суботнього Собору була фігура нового митрополита. Експерти та священники різних конфесій найбільш прохідною називали креатуру Петра Порошенка— митрополита Вінницького і Барського Симеона (в миру — Володимир Шостацький). Він — колишній єпископ УПЦ МП, який вирішив приєднатися до новоствореної Єдиноїправославної церкви України. Джерела “Голос-Інфо” в президентській адміністрації стверджують, що глава держави в буквальному сенсі спав і бачив саме Симеона на чолі нової церкви. Причин безліч, ключових — дві. Причина перша: Симеон є земляком Порошенка і має з ним давні теплі відносини. Простіше кажучи, в разі обрання його б стовідсотково можна було б називати людиною Петра Олексійовича. Причина друга: призначивши представника УПЦ МП (нехай уже зприставкою “екс”), вище керівництво держави, і небезпідставно, могло б говорити про повне злиття воєдино українського православ’я.
Але план зірвався. Чому? Достеменно невідомо. За чутками, вирішальну роль тут зіграв Філарет, який, хоча і не висував свою кандидатуру, проте явно не бажав втрачати контроль над новоствореною церковною структурою. Саме він забезпечив стовідсоткову явку представників УПЦ КП на собор (70% від всіх учасників), тому їх голос був вирішальним.
Врезультаті протеже президента Симеон отримав на 20 голосів менше. Але біля розбитого корита він не залишився: Симеон став постійним членом Синоду новоствореної церкви. Як і двоє інших, -митрополит УАПЦ Макарій і Філарет. Решта дев’ять членів синоду будуть переобиратися щороку.
Між тим, називати Філарета, якому у наступному році виповниться 90, переможцем в цій церковній кадровій “грі” було б перебільшенням, адже створення єдиної помісної української церкви — це мрія усього його життя. І ось, за крок до здійснення мрії, йому довелося відступити… Крім того, після обрання Епіфанія митрополитом Єдиної української православної церкви (ЄУПЦ) Філарет втратив рангі глави церкви, і чинного патріарха – йому зберегли лише звання «почесного патріарха».
На Банковій тим часом відкидають усі звинувачення щодо нібито надмірної уваги з боку влади до питання автокефалії. Тим не менше, чимало священників такий впливв неформальному спілкуванні підтверджують.
Хай там як, але наразі маємо те, що маємо: незабаром новий предстоятель поїде до Вселенського патріархату і в храмі Святого Георгія на Фанарі відслужить разом службу з Константинопольським патріархом Варфоломієм та отримає з його рук томос про автокефалію. Це має статися шостого січня — у день Богоявлення. На цій події планує бути і президент Петро Порошенко. Після цього, власне, нова Церква стане помісною і канонічною й на рівних увійде в лоно автокефальних православних церков світу.
В неділю, 16 грудня Епіфаній провів першу літургію у статусі митрополита ЄУПЦ в Михайлівському золотоверхому соборі у Києві. По закінченні літургії в ході імпровізованого брифінгу, попередньо зауваживши, що двері Єдиної церкви відкриті для всіх, новообраний предстоятель резюмував: “Ми любимо тих, хто нас ненавидить, тому що ми християни”. Що ж, досить сильні слова і не менш сильний сигнал до представників УПЦ МП, які підтримують ідею єдиної помісної церкви, але з різних причин побоюються заявити про свою позицію у повний голос.
