За часів СРСР зазвичай у кожному мікрорайоні була одна аптека. Відтоді їхня кількість зросла подекуди в 50 (!) разів. Майже всі вони приватні, отже, раз вони там стоять, значить, окупаються. Тобто споживання ліків зросло в 50 разів – у нас така висока захворюваність? Ми поговорили про це з людиною, котру в МОЗ вважають експертом із так званих «фуфломіцинів» – Євгенієм Гончаром, членом Громадської ради МОЗ України.
– Отже, порівняно з радянським часом у нас значно зросла кількість аптек. Чи означає це, що ми почали більше хворіти?
– Хоча я не фахівець саме з аптек, але не думаю, що це сильно корелює з рівнем захворюваності. Якщо ми порівняємо дані по захворюваності в Радянській Україні із сучасними, то побачимо, що структура захворюваності змінилася, але це є світовою тенденцією. Головна причина збільшення кількості аптек – це те, що в Україні з’явилася ринкова економіка, зросла доступність лікарських засобів, зріс попит і розширився вибір, також значну роль відіграє величезна кількість реклами лікарських засобів.
– Але ж цей вибір розширився значною мірою за рахунок так званих «фуфломіцинів». Інтернетом гуляє думка, що, зайшовши до будь-якої аптеки, можна залишити 1 % її асортименту (зеленку, перекис водню – щось таке, що точно подіє), а решту сміливо викинути. Яка частка жарту в цьому жарті?
– Це близько до реальності насправді… «Фуфломіцин» – не академічний термін, у науковій літературі він не зустрічається. Навіть не знаю, хто його перший ввів. Дехто говорить, що це був доктор Комаровський. Зупинімось на визначенні, що «фуфломіцин» – це лікарський засіб, який не має належним чином доведеної ефективності та безпечності, не зареєстрований у розвинутих країнах світу (ЄС, США) і відсутній у міжнародних стандартах надання медичної допомоги.
Велика частина лікарських засобів, які купуються пацієнтами, належить саме до цієї категорії. Люди в інших країнах обходяться без «фуфломіцинів» і живуть майже на 10 років довше без таких «інновацій». За попередніми даними дослідження, яке буде скоро опубліковано, приблизно 1/5 від ринку аптечних продажів у грошовому вимірі – це «фуфломіцини». Причини їх поширеності – по-перше, є таке явище, як самолікування, по-друге, лікарі також часто призначають «фуфломіцини», ну і взагалі вони ж зареєстровані та дозволені до застосування в Україні. В той час, коли в інших країнах їх вважають неефективними та/або небезпечними.
– Що ж робити, коли лікар призначив тобі «фуфломіцин»?
– Узагалі-то за власне здоров’я відповідальний пацієнт, а не лікар. Пацієнт несе всю повноту відповідальності, особливо коли він дієздатний, лікар лише допомагає йому зробити правильний вибір. Про це слід пам’ятати завжди. Наприклад, у нас часто призначають гомеопатію, яка взагалі не претендує на клінічну ефективність. До сумнівних препаратів я би відніс фітотерапію – звичайно, з великої частини лікарських рослин виготовляють ефективні лікарські засоби, але здебільшого такі рослинні лікарські засоби не мають доведеної ефективності, тому що невідомий їхній вміст, стабільність, не вивчені властивості тисяч компонентів. Існують приклади, коли поширені лікарські трави спряли розвитку онкологічних захворювань, наприклад, рослина хвилівник. Ще в Україні та країнах СНД поширена група різноманітних «протекторів»: нейропротектори, кардіопротектори, гепатопротектори тощо. Ці препарати відсутні в міжнародних стандартах надання медичної допомоги, ніде в світі ними не користуються, але в Україні вони надзвичайно поширені.
– Яка ж причина такої популярності фуфломіцинів?
– Взагалі «фуфломіцини» – це вітчизняне маркетингове ноу-хау. Наприклад, беремо якусь речовину, називаємо її «протектором» і починаємо доводити лікарям та пацієнтам, що вона захищає якийсь важливий орган. І ви знаєте, що дуже часто через когнітивні викривлення люди починають вірити в ефективність таких пустушок. Наприклад, існують захворювання, які з часом проходять самі по собі або ж симптоми з часом значно послаблюються, наприклад, ГРВІ. Але в якийсь момент часу пацієнт приймає «фуфломіцин», а потім йому стає краще, що він хибно пов’язує з дією «фуфломіціну», хоча насправді – це природний перебіг захворювання, організм самостійно подужав вірус. Лікарі також схильні до хибних висновків, які потім застосовують у своїй клінічній практиці.
Інша типова історія, коли пацієнт має якесь хронічне захворювання, наприклад, печінки – і він шукає легкий шлях до одужання. Людині важко зменшити споживання алкоголю або ж уникати шкідливих звичок – і тут на допомогу приходить «гепатопротектор», який начебто має захищати його печінку від алкоголю, який людина сама вживає. Але при цьому ця група лікарських засобів не має застосування в країнах із розвинутою медициною, бо вони не довели свою ефективність.
Можливо, найбільш хрестоматійний приклад – це ферментні препарати, які дійсно ефективні при важких захворюваннях підшлункової залози, але ТВ-реклама переконала українців, що вони можуть допомогти від переїдання. Але ж це маячня, яка не має наукового підтвердження – проте людям допомагає, бо з часом стає дійсно краще після того, як переїв.
– Як відрізнити «фуфломіцин»?
– Якщо виходити з того, що «фуфломіцини» – це лікарські засоби, які не використовуються у розвинутих країнах світу, то спочатку треба дізнатися діючу речовину лікарського засобу – це можна зробити в Державному реєстрі лікарських засобів. Далі можна скористатися пошуком на сайті американської агенції Food and Drug Administration або на сайті European Medicines Agency . Якщо там відсутні дані про лікарський засіб, що ви шукаєте, то такий засіб є серйозним претендентом на потрапляння в категорію «фуфломіцинів». Також ви можете здійснити пошук по міжнародних протоколах на сайті Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги, де можна подивитися, чи хоч у якомусь протоколі згадується цей засіб.
Моя головна порада у тому, щоб цікавитись призначеннями та запитувати у лікаря їх обґрунтованість і вже після його відповіді приймати власне обґрунтоване рішення. Не довіряйте лікарю, що призначає вам сумнівні препарати – оберіть іншого, це зекономить вам і кошти, і здоров’я.
– Шкода, що немає єдиного реєстру фуфломіцинів!
– Його і не може бути. Утім, феномену «фуфломіцинів» узагалі не має бути в Україні, тому що лікарський засіб повинен мати доведену ефективність і безпечність. Але в Україні, на жаль, за десятиліття склалася така ситуація, що є багато лікарських засобів із недоведеною ефективністю та безпечністю, які з не дуже відомих (або, навпаки цілком відомих) причин залишаються зареєстрованими. Треба проводити дослідження обґрунтованості видачі їм реєстраційного посвідчення – якщо його було необґрунтовано видано, то просто знімати їх із реєстрації. До речі, у Сполучених Штатах була така сама проблема у 60-80-их роках, і вони зняли з реєстрації декілька тисяч лікарських засобів. Коли ФРН об’єднувалися з НДР, то також значну частину лікарських засобів із сумнівною ефективністю зняли з реєстрації. На жаль, у нас цього ще не відбулося.
– До речі, тепер лікар виписує призначення не на бланку рецепту, а просто на будь-якому клаптику паперу – зовсім інший рівень відповідальності…
– Згідно наказу МОЗ № 360, лікар має виписувати рецепт виключно на бланку і писати виключно міжнародну запатентовану назву та дозування (є певні винятки, які займають десь 1 % призначень). Якщо лікар цього не робить, то він порушує цей наказ, і це неправильно в принципі. Цей наказ діє з 2005 року, але реальність така, що лікарі у переважній більшості не виконують цього наказу, і це ніхто не перевіряє, ніхто не контролює, всіх усе влаштовує.
– Є думка, що наш підхід до охорони здоров’я в корені хибний, бо там нема нічого власне про здоров’я – лише про боротьбу з хворобами. А зусилля треба докладати в зовсім іншому напрямку – відкривати не аптеки, а тренажерні зали та спортивні майданчики.
– Всі тільки за пропаганду здорового способу життя – фізична активність, здорове харчування та сон, відсутність шкідливих звичок . Але фактом залишається те, що люди все одно хворіють, навіть ті, які завжди вели здоровий спосіб життя. Періодично ми всі хворіємо, всі ходимо в аптеку, до лікаря і потребуємо медичної допомоги.
– Але така величезна кількість аптек свідчить про те, що ми рухаємося кудись не туди?
– Впевнений, що наші витрати у фінансовому вимірі на ліки, які мають сумнівну ефективність або які були призначені недоречно, займають критично велику частку від витрат населення, йдеться про десятки мільярдів гривень. Але у нас вільна економіка, ніхто нікому не забороняє відкрити аптеку: є попит – є пропозиція, проте завдання державного апарату – створити якісну регуляцію, коли будуть захищені права пацієнта.
