З перших днів війни голова Асоціації національних меншин Запорізької області Науфаль Хамдані займається евакуацією жінок, дітей, а також іноземних громадян і, зокрема, студентів.
Він розповідає:
– У кожного з нас на цій війні є своє місце, своя місія. Я не тільки журналіст чи голова асоціації національних меншин, я – громадянин України. І як громадянин, я обрав свій шлях допомоги людям, роблю те, що вмію – разом з своєю командою займаюся евакуацією біженців з Запоріжжя та з інших українських міст.
Кожна евакуаційна поїздка має два кінцеві пункти – Ужгород і Львів, де на кордонах зі Словаччиною та Польщею, нам з командою вдалося вже організувати евакуацію понад 100 тисяч біженців. .
Для іноземців організовано безпечні евакуаційні коридори. Зокрема формуються групи громадян інших країн для їх перевезень. «Команда наша складається з 34 осіб. У кожному українському місті, через яке пролягає шлях евакуаційних поїздів чи автобусів, колеги дбають про біженців аж до кордону
Якщо ж люди приїжджають на своєму власному транспорті, то на кордонах вони повинні стояти в черзі, тут потрібно набратися терпіння, бо іноді доводиться чекати два-три дні, залежно від ситуації. Чимало людей ідуть пішки до пунктів перетину кордону (це після евакуації залізничним шляхом).
Окрім українців, серед біженців багато азіатів, африканців, північноафриканців, європейців, а також студенти з Сирії, Лівану, Іраку, Йорданії, Єгипту та ін. Всім цим людям ми змогли допомогти. І в цьому велика заслуга всієї нашої команди.
Зараз ми чекаємо на студентів, які застрягли в Маріуполі та в Херсоні, але, на жаль, поки що без особливої надії, тому що гуманітарних коридорів фактично немає, це справжня катастрофа», – говорить Науфаль Хамдані. – Але ми сподіваємося на краще, працюємо, щоб убезпечити людей, щоб наблизити нашу перемогу.
