Світові ЗМІ вже думають про наслідки зустрічі Володимира Зеленського і Володимира Путіна у Парижі і те, який вплив на ці переговори матимуть лідери Франції та Німеччини.
Екзамен для Зеленського
“Надважливим екзаменом” для Володимира Зеленського називає паризький саміт британська Guardian.
На думку газети, український лідер буде домовлятися про мир на Донбасі попри “гучну опозицію вдома”. У неділю декілька тисяч людей зібрались у Києві з вимогою до президента захищати інтереси країни, пише видання.
“Аналітики й політики не схильні очікувати від переговорів прориву щодо конфлікту. За їхніми словами, найбільше, на що можна сподіватись, це деескалація напруженості”, – зазначає Guardian.
Росія впевнена у тому, що час грає на її боці і тиск міжнародної спільноти на Путіна з метою домогтися поступок не спрацює, додає газета.
“Схоже, що Путіну зустріч може принести висновок європейців про те, що він має бажання домовитись із Зеленським щодо практичних питань”, – цитує видання Дмитра Треніна, голову Московського центру Карнегі. На його думку, одним із таких практичних питань може стати транзит газу територією України.
Очікування Франції
Французька Le Monde зазначає, що “важкий діалог про війну в Україні проходить через Париж”.
“Вийти з глухого кута не обов’язково означає знайти вихід. Так можна описати парадоксальну атмосферу, що передує саміту у так званому нормандському форматі”, – пише видання.
За груповим фото, яке очікується після саміту, проглядається сумнів щодо того, наскільки значним є простір для маневру, необхідного для вирішення конфлікту на сході України, відзначає Le Monde. Газета також підкреслює “подвійну роль” Росії, яку вона називає “ініціатором війни і посередником з-за лаштунків у переговорах із сепаратистами”.
Автор статті вважає, що “прагматичний” підхід Зеленського, який включає розведення військ на певних ділянках фронту і обмін полоненими, “не має альтернатив”. “Але нормалізація ситуації на сході і його повернення під контроль Києва залишається поза зоною досяжності”, – відзначає видання.
Le Monde також пише, що французькі дипломати сподіваються, що сторони обговорять “календар” з планами про вибори на Донбасі.
Але будучи “реалістами”, вони більше зосереджуються на питаннях нових потенційних ділянок для розведення військ, ще одного обміну полоненими і розмінуванням місцевості. “Ці кроки дозволили б перетворити низькоінтенсивну війну на заморожений конфлікт”, – пише газета.
“Але 40 тисяч озброєних сепаратистів і їхній російський покровитель не хочуть нічого чути доти, доки Донбас не отримає гарантію особливого статусу, тобто широкої автономії. Вони також хочуть амністію, яка є неприйнятною для української громадської думки в разі, якщо під її дію підпадатимуть військові злочини”, – зауважує видання.
Попри впевнену перемогу на виборах, Зеленський опинився у непростій ситуації, коли частина суспільства відкидає можливість компромісів щодо Донбасу. Молодий український президент потребує принаймні “символічних перемог”, але союзників у нього не надто багато, зважаючи на історію з можливим імпічментом Трампа, брекзитом у Британії і геополітичними пріоритетами президента Франції Макрона, вважає газета.
Що означає “успішний саміт” для Франції і Німеччини?
У колонці для Financial Times аналітик Віллем Альдерсхофф пише, що Макрон і Меркель, імовірно, схилятимуть Зеленського до рішення погодитись із вимогами Москви.
“Зважаючи на настрої у Парижі і Берліні щодо Росії і незмінної політики Володимира Путіна, саміт несе значні ризики як для України, так і для Західної Європи”, – вважає він.
Альдерсхофф пише, що бажання Макрона провести зустріч лідерів чотирьох країн базується на впевненості у тому, що необхідне зближення з Росією. “Але його нещодавні ініціативи свідчать про тривожне нехтування очевидними загрозами, які несе Росія Західній Європі “, – відзначає автор.
Він згадує про російські війська у Придністров’ї, захоплення частини території Грузії, збиття малазійського літака над Донбасом, невдалий заколот у Чорногорії та інше, наголошуючи, що усе це є загрозами для демокртичних суспільств.
На думку колумніста, позитивне сприйняття Макроном нещодавнього обміну бранцями між Україною і Росією свідчить про його “наївність”. Французький лідер не сказав жодного слова про те, що українські “в’язні” по суті були заручниками, пише Альдерсхофф.
Що ж до Німеччини, “справи не набагато кращі”, вважає він. Ангела Меркель працює свій останній термін на посту канцлера і не має сильних позицій у власній партії, а її коаліційні партнери виступають за покращення відносин із Росією.
“Таким чином є реальний ризик того, що аби саміт став успішним із франко-німецької точки зору, Зеленський опиниться під сильним тиском і чутиме заклики бути “розсудливим” і погоджуватись на компроміси, що призведуть до сталого миру”, – пише Альдерсхофф. На практиці це означає вибори на Донбасі й автономію регіону без відновлення контролю над кордоном і без гарантій виходу російських військ і роззброєння бойовиків, вважає автор.
