Очільниця МОЗ Зоряна Скалецька перебуває на 14-денній обсервації у Нових Санжарах разом з евакуйованими з Китаю. В інтерв’ю DW вона розповіла, в яких умовах живе і як працює у звичайній кімнаті санаторію.
Deutsche Welle: Пані Скалецька, Ви зараз перебуваєте у Нових Санжарах. Розкажіть, будь ласка, яка зараз ситуація в санаторії і як проходить Ваш день?
Зоряна Скалецька: День почався вже о сьомій годині з СМС-повідомлень, які стосуються ухвалення певних рішень як локальних тут, так і з Києва. Хоча я розраховувала, що субота – неробочий день, що матиму час подивитися папери, які з собою взяла, чи книжку. (…) Я знаю і бачу з балкона, хто куди пересувається, що там відбувається, як здійснюється огородження території. Як нацгвардійці здійснюють свою роботу. Тобто день інтенсивний.
Ви зараз перебуваєте у кімнаті, палаті чи робочому кабінеті? Що це?
Це одночасно все. Тут і комп’ютер, і документи, які я взяла для роботи. Це – кімната, звичайна кімната в санаторії. В мене в гуртожитку приблизно така ж була. Головне, щоб все працювало, а питання краси – другорядне. Тут у мене книжки, три ліжка на випадок розміщення трьох осіб. У ванній теж звичайні прості умови. Холодильник я не включала в розетку, не знаю, чи буде потреба взагалі. І телевізор теж не вмикала.
Давайте поговоримо про Ваше рішення провести 14 днів на карантині разом з евакуйованими. Ви, напевно, знаєте, що громадськість поділилася на два табори: одні підтримують, інші – категорично проти. Як Ви прокоментуєте настрої людей?
Рішення було непростим, але всі наші епідеміологи, котрі мають багаторічний досвід контролю за епідемічною ситуацією в Україні, знають, що треба робити і як все організувати. Я переконана, що за стрічкою, котра огорожує територію навколо будинку, – безпечно. В приміщенні теж загрози значної, серйозної для здоров’я немає. У публічному просторі постійно підривається довіра до державних діячів, до держави, до рішень, які приймаються. Постійно ставиться під сумнів робота. Наприклад, ми інформуємо, що у нас є тест-системи і в разі необхідності ми їх використовуємо, а в медіа зустрічаємо потім: що міністр сказав, що є тест-системи, але ми сумніваємося…
Як ми ще можемо показувати інакше, якщо не будемо показувати своїми діями? Щоб не було маніпуляцій, перекручувань, кращий спосіб – показувати з середини, як ми дотримуємося епідемічних заходів, що все може бути безпечно тут, і не кажучи вже про те, що за стрічкою і за територією теж безпечно. Я сподіваюся, що це спрацює на заспокоєння настроїв.
Це рішення Ви обговорювали з президентом чи з прем’єр-міністром?
Так, і з прем’єр-міністром, і президентом.
Це вони Вам порадили чи це була Ваша ідея? Як все відбувалося?
Скажімо так, це була ідея швидше не робоча, а творча. Але після певного періоду вона вже перейшла в не просто ідею, а рішення.
Тобто Володимир Зеленський вплинув?
Ні, насправді, ні. Я думаю, що ідея йшла від нас. А всі питання, пов’язані далі з втіленням цієї ідеї, звичайно, ми узгоджували спочатку з прем’єром, а потім з президентом.
Україна останнім часом постійно потрапляє в іноземні ЗМІ з такими не типовими проблемами і новинами. І зараз всі обговорюють це рішення: як так міністерка охорони здоров’я проводить 14 днів разом з евакуйованими з Китаю українцями. Хтось каже, що це – шоу, хтось, що це – правильне рішення. Для Вас чого в цьому рішенні більше?
Я до шоу ставлюся взагалі дуже критично і навіть зайве включення в ефір, зайве підтвердження, де я і як живу, для мене це вже відволікання від реального процесу. Для мене реальний процес – це сьогодні із заступниками включення скайпом і телефонні розмови, які теж були. Звичайно, комфортніше було б у Києві в плані зустрічей, нарад і спілкування, але ми можемо це зробити і скайпом, і телефоном. Насправді, по-перше, ідея була показати людям впевненість у наших діях і, по-друге, я думаю, що це приклад для тих, хто тут перебуває. Це буде певною впевненістю, що про них думають, дбають і роблять все, що потрібно, якщо навіть я довіряю цим заходам і засобам. Виникають труднощі зараз організаційного порядку з моїми візитами до інших громадян, евакуйованих.
Тобто, щоб ми розуміли, вони перебувають в окремому приміщенні від Вас?
Вони перебувають на інших поверхах тієї ж будівлі. Я – на четвертому поверсі, вони – на другому і третьому. І епідеміологи суворо ставляться до питання контактів і кожного разу це має бути згідно з усіма правилами та процедурами.
Була інформація, що Ви залишили санаторій. Це був фейк?
Насправді, ми коли приїхали в четвер, то до третьої ночі вирішували всі організаційні питання. І в контакт з особами чи екіпажем ми не входили. Ми були на території, яка не є обмежена до входу. І, враховуючи побажання місцевих, вирішили ще з’ясувати певні питання. Зокрема, щодо невдоволеності в медичній допомозі і щодо наявності масок… О третій ночі вже було пізно і ми зібралися зранку з управлінням департаменту здоров’я і провели кілька розмов стосовно готовності закладів. Тобто ми провели кілька речей, запитань, доручень щодо роботи комунальних аптек, щоб були маски. І після цього я зрозуміла, що вже готова заходити в заклад, щоб увійти в контакт з екіпажем. Бо, увійшовши в контакт з екіпажем, я вже б не могла такі наради проводити.
Екіпаж – це хто?
Екіпаж – це три команди, які власне були в літаку: капітани, бортпровідники, технік, котрий з ними, і вони дружньо тримаються разом в одному будинку і підтримують одне одного.
Ванна кімната у номері Зоряни Скалецької
Цей випадок показав Вам як міністерці проблему, яка є в українській медицині, а саме відсутність в Україні приміщення, де є вентиляція, каналізація, водопостачання закритого циклу? Ми бачимо, що нелегко було знайти приміщення.
Насправді було нелегко знайти приміщення з кількох інших причин, які не пов’язані з охороною здоров’я. Ми не шукали медичні заклади, де надається медична допомога, бо немає доцільності в цьому, оскільки у нас усі здорові люди. І практика багатьох країн, яка говорить про використання військових баз чи лікарень, у нас не спрацювала. Ми вели розмови з міноборони, але на сьогодні у нас стан війни, і всі такі заклади зайняті пораненими, або використовуються для реабілітації. Ми шукали місця для проживання. Дійсно, були вимоги знайти місця для проживання, які мають відокремлені стічні води, для того, щоб можна було їх знезаражувати. І у нас є такі заклади. Це був один з критеріїв відбору. А другий: щоб вони (евакуйовані. – Ред.) жили в окремому приміщенні і не мали контакту з іншими відвідувачами. І є такі заклади, але зараз вони законсервовані на зиму, бо працюють тільки влітку як санаторії, які приймають відпочиваючих. Отож взимку не готові були нас прийняти. І були другі санаторії, які приймають зараз відвідувачів і відокремлених будинків вони не мають. Тому складно було знайти окрему будівлю, яка є порожньою, але готова: з опаленням, з працівниками і так далі. І це – більша проблема. В Сінгапурі це був готель. І там власник звільнив всі поверхи і більше нікого туди не пускав. Тобто це насправді іде умова про проживання здорових людей певну кількість днів.
В мережі було відео, яке поширювала інша евакуйована, про те, що її в душі струмом вдарило. І умови не дуже хороші…
Це тільки в одному номері. Це не є масова історія. Сьогодні ми вирішуємо це питання: чи перевести в інші кімнати, чи замінити бойлер. А на рахунок самих умов, то вони звичайні для більшості українців. Якщо брати до порівняння готелі чи Європу, то вони відрізняються, якщо до порівняння, як живе більшість українців у своїх квартирах, то це – чисті стіни, чиста підлога, немає дірок в стіні. Якщо говорити про умови ще, то у мене в номері не відрегульовані двері на балкон, з них продуває. Але це історія, яка швидко вирішується: або підкласти ковдрочку, щоб не дуло, або підкрутити.
До спартанських умов проживання додається спартанське харчування?
Так, картопелька, котлетка, яєчко, два кільця огірочка. Всі це бачили в санаторіях. Єдине, що не подають на тарілці, а подають в коробочці, щоб було упаковано.
Та подія, яка відбулася у Нових Санжарах з мешканцями, які були проти приїзду українців з Китаю. Чи є це недопрацювання міністерства охорони здоров’я в плані інформування людей?
Перше, що скажу: інформування і про коронавірус, і про його особливості, і стан захворюваності в Україні, і про те, як будемо здійснювати евакуацію, ми робили досить багато брифінгів. Хоча завжди можна сказати, що їх було замало. Але мене завжди дивувало, чому в медіа вони розходились так погано. Тобто нікому не було цікаво превентивно інформувати населення, а канали інформування, такі як пресконференції, пресбрифінги чи сайт, то не всі заходять і читають. Друга історія: ми говорили, що це є безпечно, ми зробили всі необхідні заходи, але те, що люди говорили на вулиці, що треба спалити, що всі вимруть… Це не те, що ми говорили. Це явно було затягування людей в дивні повідомлення, які невідомо ким передавалися.
А ще я чула від правоохоронців, що багато мешканців казали, що вони не знають багатьох в цьому натовпі. Але це ж маленьке містечко і всі одне одного знають в обличчя. І коли в натовпі половина агресивно налаштованих для них була невідома і вони не знали, хто ці люди… Я думаю, що це ще один знак запитання, хто насправді кидався, хто нападав, і хто насправді це все підбурював. На сьогодні ми маємо підтримку Червоного Хреста в комунікаціях, їхні волонтери комунікують і в тому числі тут. Вони приїхали, щоб ще раз і ще раз розповідати людям особисто, бо так сталося, що, можливо, і не тільки державній владі, але і медіа не вірять. І один на один, якщо волонтер особисто буде розповідати вони краще сприйматимуть.
Протягом цих двох тижнів Ви будете контактувати з евакуйованими?
Так я планую, але тільки тоді, коли епідеміологи скажуть, що все добре.
На даний момент як всі себе почувають?
Те, про що мене інформували медичні працівники, у всіх температура в межах норми і в мене в тому числі, і скарг якихось, пов’язаних з симптоматикою немає. Тому ми сподіваємося, що такий стан буде і надалі.
