Звільнення секретаря РНБО Олександра Данилюка може стати тривожним сигналом для міжнародних партнерів України, переконані експерти. Серед причин відставки називають посилення однієї з владних груп впливу.
Відставка секретаря Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) Олександра Данилюка кілька днів залишалася без реакції голови цього органу – президента України Володимира Зеленського. Адже, згідно із законом про РНБО, секретар ради призначається та звільняється з посади президентом і безпосередньо йому підпорядковується. Зрештою, у понеділок, 30 вересня, Зеленський прийняв відставку Данилюка, підписавши відповідний указ і звільнивши його. Тим часом в українському політикумі продовжують ширитися спекуляції щодо причин цієї відставки та її впливу на подальше співіснування різних груп впливу в Зе команді.
Чому пішов Данилюк?
Час для своєї відставки Данилюк обрав дуже незручний для президента – згідно з повідомленням Офісу президента (ОП) від 27 вересня, він написав заяву перед початком візиту Зеленського до Нью-Йорка, який відбувався минулого тижня на тлі скандалу довкола його розмови з президентом США Дональдом Трампом.
Олександр Данилюк не пояснив причин своєї відставки. Це лише підживило спекуляції навколо цього питання і змусило оглядачів аналізувати можливі конфліктні лінії у команді президента. На переконання політичного оглядача Віктора Тарана, рішення про відставку для Данилюка спричинене протистоянням різних груп впливу в оточенні президента. “Причиною відставки стало те протистояння, яке відбувається вже не перший день, за лінією “Коломойський та інші”. Це означає, що Зеленський у своїх політичних, кадрових та адміністративних рішеннях опирається на людей, які належать до оточення Коломойського. А “інші” люди, які були ситуативними союзниками під час виборчої кампанії і стали потім основою його команди, бачать цей негативний вплив і намагаються йому протидіяти”, – пояснює DW Таран, називаючи одним з таких людей у новій владі Олександра Данилюка.
Демарш проти зменшення ваги?
На думку політолога Володимира Фесенка, відставка Данилюка стала демаршем та є притаманним йому стилем поведінки. “Це є певним специфічним стилем Данилюка. Це є демаршем – або президент має погодитися на його умови та підтвердити його статус і його самостійність, або він йде з посади. Така ж ситуація була, коли він подав у відставку з посади міністра фінансів у Кабміні Володимира Гройсмана. І тоді це завершилося скандальним і конфліктним звільненням Данилюка”, – нагадує експерт у розмові з DW.
На думку Фесенка, окрім можливого конфлікту з Богданом, до відставки Данилюка могло спонукати й зменшення його “апаратної ваги” у владних структурах. “Його вплив на президента та доступ до нього зменшилися. В економічних питаннях його ще влітку обійшов Олексій Гончарук і зрештою виграв змагання за посаду прем’єра. У міжнародних питаннях він також втратив пальму першості. У безпекових питаннях Данилюк, можливо, також невдоволений рівнем свого впливу і на державну політику, і на президента”, – вважає політолог.
Доля “Приватбанку” у центрі уваги
Одразу після заяви про відставку українські ЗМІ та коментатори в Києві висловлювали думки, що це стало результатом конфлікту з главою ОП Андрієм Богданом, якого часто називають наближеним до олігарха Ігоря Коломойського. Богдан до призначення головою Офісу президента був адвокатом Коломойського. На користь такої версії може свідчити жорстка позиція Данилюка у питанні націоналізації “Приватбанку” – саме за його роботи на посаді міністра фінансів банк було націоналізовано.
Тепер же колишній найбільший акціонер “Приватбанку” Коломойський намагається у суді визнати недійсним договір про купівлю-продаж банку, який був укладений у грудні 2016 року між мінфіном України та акціонерами фінансової установи. Натомість Данилюк наполягає, що рішення щодо націоналізації “Приватбанку” було правильним та слугувало інтересам держави, і очевидним є те, що він, обіймаючи одну з найвпливовіших посад у владній верхівці України, не міг погодитися на повернення банку колишнім власникам.
Питання довіри донорів
Опитані DW експерти єдині у думці, що на популярність Зеленського в очах українського суспільства відставка Данилюка жодним чином не позначиться. А от що стосується іміджу України в очах міжнародних донорів та партнерів, що він може зазнати суттєвих втрат.
“Відставка Данилюка негативно сприймається міжнародними фінансовими інституціями. Його імідж в їхніх очах є дуже позитивним. Для них така відставка є негативним сигналом і викликає занепокоєння. Для них це критичний маркер, це потрібно мати на увазі українській владі”, – переконаний Володимир Фесенко.
З негативними наслідками відставки для іміджу Києва в очах партнерів погоджується і Віктор Таран. Політолог також пов’язує в один контекст звільнення Данилюка і можливе повернення “Приватбанку” під контроль Коломойського. “Якщо буде ухвалено рішення повернути власникам банк, то це стане величезним негативним сигналом для МВФ, для наших донорів і партнерів”, – переконаний Таран.
Про розвал Зе команди поки не йдеться
Водночас експерти вважають, що навряд чи звільнення Данилюка стане “першою ластівкою” процесу розвалу Зе команди. “Про розвал команди Зеленського я б зараз не говорив, поки що про кризу не йдеться. Данилюк не був ключовою фігурою в команді, він приєднався під час кампанії, він не був “своїм”, – вважає Фесенко. За його словами, протистояння та кадрова селекція у команді нового президента є закономірним процесом, який спостерігався і за попередників Зеленського у цьому кріслі у перший рік їхнього президентства.
Таран, утім, все ж бачить тріщину у команді Зеленського. “Зеленський, замість того, щоб балансувати між різними групами впливу, зробив ставку на одну групу – Коломойського”, – підсумовує він.
