Калькування совкового формату Дня Перемоги, яке в останні роки набуло нових форм і змісту, продовжує розганяти хвилі дискусій в українському суспільстві, що симптоматично загострюються напередодні 9 травня кожного року, зменшуючись у хронічний стан до наступного разу. Не менш суперечливою залишається і дата відзначення колись грандіозного радянського свята.
Адже саме 8 травня весь світ схиляє голови перед жертвами Другої світової війни.
Нагадаємо, що втрати України у Другій світовій війні є одними з найбільших серед країн, що постраждали від нацизму. Історики й досі не дійшли до спільно думки щодо цього, однак мова йде щонайменше про 5 млн безпосередньо убитих українців та ще більше депортованих, репресованих, евакуйованих, загиблих від голоду і холоду наших співвітчизників. У цей період загинув кожен п’ятий українець, а наслідки воєнного лихоліття не оминули практично жодної української родини.
Як відомо, 7 травня 1945 року був підписаний Акт воєнної капітуляції Німеччини, який набув чинності 8 травня о 23:01. І саме цього дня в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування, які до цього часу є загальноприйнятою світовою традицією.
Однак, на вимогу Кремля, 8 травня 1945 року, о 22:43 за середньоєвропейським часом (о 00:43 9 травня за московським), у передмісті німецької столиці Карлсхорсті був підписаний ще один «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини». По своїй суті він підтвердив аналогічний документ, підписаний днем раніше у Реймсі, і підтвердив час припинення вогню – 8 травня в 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським).
Отже Радянський Союз ( читай – Кремль) і тут вирішив відокремитися від світу, претендуючи на безумовно головну роль у перемозі над фашистською Німеччиною. І сьогодні відзначення цього свята 9 травня, на думку незаангажованих і не засліплених пропагандою людей – це намагання Росії протягнути у наші дні свою імперську історію і гонитва за єдиною великою перемогою, яка насправді такою не може бути, зокрема через неймовірно жахливу кількість загиблих серед військовослужбовців та цивільних.
Тому в Україні останніми роками все гучніше лунають заклики про перенесення вихідного дня на День пам’яті і примирення, який у нас з 2015 року вшановується 8 травня.
Про це зокрема неодноразово повторював і голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, який вважає доцільним перенесення вихідного дня із 9 травня на 8 травня – День пам’яті та примирення.
На його думку, може залишатися два свята: 8 Травня як День пам’яті та примирення, коли ми разом з усією Європою у європейських традиціях вшановуємо всіх учасників цієї війни, а 9 травня має залишатися Днем перемоги над нацизмом.
Але я вважаю вкрай важливим, щоб статус вихідного дня був перенесений саме на 8 травня, для того щоб ми поступово відмовилися від радянських традицій відзначення завершення Другої світової війни, тому що ми прекрасно розуміємо, що ці радянські традиції сьогодні використовує Росія для дестабілізації ситуації в країні”, – пояснив історик.
За його словами, вихідний день 9 травня став підставою для проведення різного роду політичних провокацій і маніпуляцій, які “не мають нічого спільного з вшануванням загиблих учасників цієї війни, з пошаною до живих учасників цієї війни”.
Ще радикальніше висловлюються з цього приводу представники деяких політичних сил. Зокрема, начальник штабу «Терену Схід» Національного Корпусу Владислав Соболевський нещодавно заявив, що акція Безсмертний полк, яку так активно нав’язує всьому світу, а особливо Україні, Москва – це танці на кістках полеглих солдат.
«Сьогодні 9 травня в Росії – це пляшка горілки з георгіївською стрічкою, ветерани, одурілі від тимчасової уваги, і парад, як демонстрація сили недоімперії», – таким асоціаціями поділився він в ефірі одного з телеканалів.
За словами Соболевського, якби загиблі у Другій світовій війні солдати дізналися, що їхні фотографії та життєві історії використають для розколу країни, вони б застрелили сучасних учасників акції «Безсмертний полк».
Натомість він запропонував створити єдиний день вшанування пам’яті солдат, полеглих за суверенітет нашої держави. Ще у 1941 році ОУН постановила щороку 23 травня святкувати День Героїв – борців за волю України. Це день загибелі видатного борця за українську незалежність, Євгена Коновальця. Тому на його думку, саме ця дата змогла би консолідувати українців, яким є про кого згадати в контексті визвольних змагань.
Сама ж акція “Безсмертний полк” була проведена вперше в Томську в 2012 році за ініціативи трьох російських журналістів, які хотіли вшанувати пам’ять загиблих у Другій світовій війні.
У 2015 році марш провели на Красній площі в Москві, її очолив сам президент РФ Володимир Путін. З тих пір російський президент неодноразово позитивно відгукувався про ідею самої акції та щороку приєднувався до її проведення.
Проте із започаткованої як громадська некомерційна ініціатива, акція перетворилася в інструмент проросійської пропаганди Кремля по всьому світі. Здебільшого на марші “Безсмертного полку” збираються не стільки згадати про загиблих у найстрашнішій з воєн в історії людства, а швидше пропагувати переможні регалії “русского міра”. І не дарма ж на маршах часто можна побачити плакати з гаслом: “1941-1945 рр. Можемо повторити”, або з іншими , не менш провокаційними лозунгами.
Таким чином приваблива ідея пам’ятного маршу перетворилася в просування проросійської ідеології, що стало особливо помітно на тлі подій українсько-російської війни на Донбасі. І невипадково у 2017 році разом з фотографіями загиблих ветеранів Другої світової на марші в Москві пропутінські активісти вийшли з фотографіями вбитих проросійських бойовиків і одних з ватажків невизнаних “Л / ДНР” “Гіві” і “Мотороли”. Та ця огидна демонстрація викликала шквал негативної критики не тільки в Україні, але і в самій Росії.
Отже, фінансуючи проведення “Безсмертного полку” в Росії і далеко за її межами, Путін всіма силами намагається показати велич своєї країни, за фактом присвоївши РФ перемогу у Другій світовій війні.
В Україні ідея «Безсмертного полку» загалом наштовхнулась на відчутний супротив: як через ворожу ідеологію і використання під час таких акцій забороненої комуністичної символіки, так і через постаті самих організаторів (у їхніх лавах зазвичай політики з опозиційних лівих сил, активісти проросійських організацій, екс-комуністи та екс-регіонали).
Відтак останні кілька років заходи на кшталт «Безсмертного полку» в різних українських містах супроводжувались словесними та фізичними сутичками.
Так, наприклад, було у травні 2016-го в Одесі та Києві. У 2017-му це повторилось, зокрема, у Запоріжжі, Харкові і знову в Києві.
Водночас з’явились і більш креативні методи боротьби. Наприклад, тролінг, коли частина активістів приходила на ідеологічно проросійську акцію з портретами українських повстанців, героїв комп’ютерних ігор та кіно.
Та попри цей бруднуватий бекграунд та численні конфліктні випадки подібну ходу провели і цього року. Анонс київської акції із назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» (цілком у дусі ідеології та формату «Безсмертного полку») напередодні 9 травня розпочав транслювати телеканал «Інтер».
У відповідь на це письменник Андрій Курков виступив зі своєю альтернативною громадською ініціативою.
«Можливо варто пройтись по містах України не з портретами загиблих за країну, якої більше немає, а з портретами загиблих за Україну на Донбасі, з портретами зниклих без вісти там же та в Криму, з портретами викрадених і захованих в тюрмах Росії українських громадян», – написав він на своїй сторінці у Фейсбук.
Пропозицію Куркова підтримав, зокрема і міністр закордонних справ України Павло Клімкін, визнавши її«слушною».
«Пропоную тоді вийти на вулиці також з портретами українців, замордованих у часи сталінських репресій. Це буде адекватна відповідь, для повноти картини у людському та історичному вимірі», – пояснив міністр.
І доки ця ідея почала набирати симпатій у багатьох українців, в Росії встигли оперативно її розкритикувати і звинуватилии Клімкіна у перекручуванні історії.
Клімкіну варто або мовчати у цей день, або ж говорити речі, які відповідають реальним історичним подіям, – беззапеляційно і неаргументовано відгукнулися у Раді Федерацій Росії.
На думку публіциста Петра Кралюка, реакція Москви цілком зрозуміла, бо такі українські заяви розвінчують проросійські ідеологеми «Великої вітчизняної», які відіграли і продовжують відігравати не останню роль у війні на Донбасі.
Використовуючи їх, російська пропаганда зуміла представити жителям Криму, Донбасу, частково Сходу й Півдня України київську постмайданну владу як «фашистську»… Йдеться тут не про вшанування ветеранів війни, яких майже не залишилося, не про пам’ять про воєнні лихоліття, а про політику, яка має відверто антиукраїнський характер, – роз’яснює публіцист.
Свій рецепт протидії російському «побєдобєсію» опублікував у Фейсбук і політолог Олег Саакян, до речі, вимушений переселенець з окупованого Донбасу.
Вдячний Андрію Куркову за актуалізацію потреби проактивної поведінки України, але не погоджуюся із пропозицією копіювання рос. акції, хоча й з фото загиблих від рук РФ українців, – написав він.
По-перше, потрібні дії не на наших теренах, а направлені назовні.По-друге, це лише посилить й надасть легітимності їх наративу. По-третє, це не дасть морального домінування нам, а навпаки у третіх очах поставить нас на один щабель.
По-четверте, це в них всі війни загарбницькі й їм нема ким пишатися серед живих (живі скоріше свідки злочинів режиму), а в нас – незавершена війна, яка має конкретних героїв й потребує образу не тільки героїчно полеглого, а й живого героя…, – констатує політолог.
Нехай вони проводять марші мерців, а нам треба ходу живих: ветеранів, сімей загиблих, й не в роковини Другої Світової, а в іншу символічну дату.
Шанування полеглих має відбуватися скорботно, а не висмоктаним із політичної кон’юнктури пафосом й не стільки з героїзацією смерті, як з потугою жити й захищати життя.
Відносно 8/9 травня, потрібно діяти асиметрично, наприклад, запустити інтернет флешмоб, #Росіявбиває #RussiaKills різними мовами із фактами вбивств РФ-ією у різних країнах, й в середині самої Росії. Починаючи з агресій, завершуючи інфографікою з порівнянням видатків РФ на нову зброю, на медицину та дитячої смертності.
Чіткий наратив – росія вбиває + емоційний, логічний або стереотипний аргумент. Тоді, це наступальна робота й боротьба за живих, – зазначив Саакян.
Ну а сьогодні, 9 травня проросійська акція “Безсмертний полк”, на яку вийшло, за різними оцінками , від 400 до 600 учасників. вже йде до завершення. Наскільки відомо, поки нічого екстраординарного на акції не сталося.
Під час ходи її учасники тримали в руках портрети ветеранів Другої світової війни. Біля Меморіалу Вічної слави мітингарі почали скандувати: “Фашизм не пройде!”, а українські активісти назустріч їм вигукували: “Рашизм не пройде!” та “Серп і молот – смерть і голод!”
Біля станції метро “Арсенальна”, звідки стартувала акція, були розташовані рамки металошукачів, чергувала поліція. Правоохоронці в самому метро працюють у посиленому режимі.
Перед початком акції стався конфлікт: активіст помітив в одного з учасників зображення забороненої в Україні георгіївської стрічки. Сталася невелика сутичка, але конфлікт швидко врегулювали працівники поліції діалогу.
Вже біля самого меморіалу українські активісти спробували зірвати пілотку з червоною зіркою з жінки, оскільки це заборонена символіка. Жінка у відповідь проререагувала гучною лайкою і прокльонами.
Присутні проукраїнські активісти вигукували, що 9 травня – це день пам’яті, а не свято, нагадуючи, що у Другій світовій війні загинули мільйони людей.
Природньо , що серед присутніх на акції були добре відомі своєю проросійською позицією нардепи Нестор Шуфрич, Євген Мураєв, Вадим Новинський, екс-кандидат у президенти Юрій Бойко та лідер забороненої в Україні Комуністичної партії Петро Симоненко.
За інформацією нашого кореспондента, біля металошукачів затримали Олену Бережну – матір загиблої нардепки – регіоналки Ірини Бережної, за зображення на одязі георгіївської стрічки, яку потім відвезли до районного управління поліції для проведення профілактичної бесіди.
До речі, Олена Бережна є головою громадської організації “Інститут правової політики”, яка й організувала цю акцію. Між іншим, торік її затримали за порушення громадського порядку під час проведення аналогічної акції.
Взяв участь сьогодні у церемонії покладання квітів до могили Невідомого солдата в парку Вічної Слави в Києві і діючий президент Петро Порошенко. В своєму виступі він нагадав присутнім, що з моменту останнього вистрілу у цій страшній, найкривавішої в історії людства війні пройшло вже 74 роки.
65 мільйонів убитих, із них українців – від восьми до десяти мільйонів. Перемогу над нацизмом у Другій світовій війні здобуто мільйонами життів наших громадян, – наголосив Порошенко.
Кілька поколінь виросли на ретельно відретушованій версії “Великої Вітчизняної війни. Але за час незалежності ми нічого не забули і нічого не зреклися з того, що було правдою, – підкреслив Президент.
Напередодні, 8 травня, увечері в Києві пройшла акція “Перша хвилина світу”, під час якої глава держави заявив, що ніхто не має права монополізувати перемогу над нацизмом у Другій світовій війні.
“23:01 8 травня 1945 – момент, коли був припинений вогонь, і в Європі настала перша хвилина вистражданого світу. Цей день важливий не тільки тому, що дає людству можливість озирнутися і пригадати про колосальні жертви і втрати. Спогади спонукають нас ще і ще раз задуматися над причинами воєн і зробити належні висновки “, – зазначив Петро Порошенко.
Він також наголосив, що на відміну від Росії, українці не збираються приватизувати загальну перемогу народів усіх країн антигітлерівської коаліції.
“Ніхто не має права монополізувати перемогу над нацизмом, а тим більше використовувати її для нав’язуваня своєї імперської політики. Подолання нацизму сімдесят чотири роки тому – це не привід водити ряджені” полки безсмертних “по всьому світу”, – підкреслив гарант.
Глава держави додав, що за останні п’ять років в Україні був сформатований власний сценарій святкування Дня перемоги у Другій світовій війні, наближений до загальноєвропейської традиції.
“Ми дистанціювалися від кремлівського “победобесія”, – відзначив Петро Порошенко.
Та мусимо визнати, що, на жаль, далеко не всі…
Зате у деяких містах пострадянських республік в 2019 році відмовилися від проведення маршу “Безсмертний полк”. Зокрема влада білоруського Вітебська не дозволила проводити в місті ходу “Безсмертного полку”, а в Мінську акція відбудеться в скороченому форматі. Ще на початку березня президент Білорусії Олександр Лукашенко заявив, що він “категорично проти” проведення в країні маршу “Безсмертного полку”. Глава Республіки аргументував це тим, що у білорусів вже давно є свій хід під назвою “Білорусь пам’ятає”.
По іншому відмовилися від «побєдобєсного» маршу в казахському місті Актобе: начебто через скарги місцевих жителів. Родичі багатьох ветеранів Другої світової, яких вже немає в живих, негативно відгукувалися про те, що після проведення ходи фотографії їхніх рідних були розкидані в різних місцях і виявлялися в міських урнах. До того ж, проведення ходи заважає роботі громадського транспорту.
Замість проросійського маршу в Актобе запропонували бажаючим вшанувати пам’ять рідних і близьких під час святкового заходу в Парку першого президента.
До речі висловив свою позицію щодо Дня Перемоги і новообраний президент Володимир Зеленський, який на своїй сторінці в Фейсбук у четвер підкреслив, що ніхто не має права приватизувати перемогу у Другій світовій війні.
“Війна торкнулася кожної української сім’ї. Внесок українців у перемогу – величезний. Ніхто не має права приватизувати цю перемогу, казати, що вона могла відбутися й без українців”, – зауважив Зеленський.
Він повідомив, що в цей день перебуває в Кривому Розі на могилі свого дідуся Семена Зеленського, який пройшов усю війну.
“Сьогодні – 9 травня. Це наш День Подяки. Подяки за те, що нелюдська ідеологія нацизму назавжди пішла у минуле. Подяки тим, хто боровся з нацизмом – і переміг. Просто вдячні усім – за можливість народитися й жити”, – підсумував майбутній президент.
Зазначимо, що прості людські мотиви вшанування пам’яті дорогого родича переможця виборів у сімейному колі цілком зрозумілі. Проте, можливо Володимиру Зеленському, як без п’яти хвилин гаранту всієї країни, варто було би вшанувати пам’ять полеглих у війні на значно вищому, державному рівні.
