Капіталізм, яким ми його знаємо, віджив свій час. Настав час багатим поділитися, платити більше податків, а бізнесу – поставити на чільне місце суспільне благо, а не максимізацію прибутку. Інакше відбудеться революція.
Це не гасла з листівки войовничих марксистів. Це – цитати з недавніх виступів мільярдерів, банкірів та економістів. Фараони капіталізму раптом одноголосно заговорили про необхідність його реформи. І вони не соромляться у висловах.
“Коли маси вважають, що елітам дістається занадто багато, відбувається одне з двох: законодавчий перерозподіл багатства або революційний розподіл бідності”, – сказав ветеран Волл-стріт Алан Шварц, голова інвестбанку Guggenheim Partners.
“Я впевнений, що капіталізм – фундаментально міцна система, просто зараз вона не приносить користі більшості людей і тому має бути реформована”, – написав Рей Даліо, американський інвестор-мільярдер зі статком у 17 млрд доларів.
А майже два десятки американських мільярдерів попросили брати з них більше податків. Їх теж турбує загроза зламу звичного суспільного устрою.
“Нерівність підживлює невдоволення і розлад в суспільстві. Результат – зростання недовіри до демократичних інститутів, а то й гірше”, – написали вони в червневому колективному зверненні до кандидатів в президенти США.
Хто володіє світом?
Ще півстоліття тому незначна верхівка заможних американців (0,1% населення) контролювала 7% багатства в найбільшій економіці планети. А зараз – вже 20%.
Загалом у США, Європі і Китаї, на які припадає дві третини світової економіки, 10% населення володіють 70% всіх активів. Майже вся решта статків осіла в кишенях середнього класу, що становить 40% мешканців цих країн.
Решта – тобто майже кожна друга людина – задовольняються крихтами з їхнього столу: в їхньому розпорядженні лише 2% загального багатства.
І чим далі, тим більше прискорюється ця концентрація грошей, земель і власності в руках купки заможних громадян. А доходи переважної більшості, навпаки, фактично заморожені з часів фінансової кризи десятирічної давності.
Вони в основному проїдають зароблене, а не накопичують статки. Ті ж, у кого вже є активи, лише примножують їх. В результаті зростає нерівність, а разом з ним – невдоволення владою і бізнесом.
“Як тільки розрив між багатими і бідними стає занадто великим, з’являється загроза. Ми пам’ятаємо Французьку революцію, Жовтневу революцію. Починаються народні протести, і ми вже спостерігаємо їх”, – лякає капіталістів “жовтими жилетами” Пенні Голдберг, головний економіст Світового банку – організації, покликаної викорінювати нерівність у світі через розвиток інститутів за зразками західних.
Однак зразки самі розсипаються на очах, і причина якраз у нерівності, пояснює вона.
“Маємо кризу інститутів, люди все менше вірять в демократію і виступають вже не тільки проти глобалізації, але й проти еліт, експертів і так далі. Тому що вони вважають, що еліта отримала всі переваги економічного зростання останніх років, а простій людині не дісталося нічого”, – сказала Голдберг, обговорюючи майбутнє капіталізму з колегами з двох інших міжнародних організацій – МВФ та ОЕСР.
Від економічної кризи до політичної
Одна з них, головний економіст клубу багатих країн ОЕСР Лоранс Бун пояснила проблему радикалізацією зубожілого середнього класу. Він десятиліттями був для капіталізму подушкою безпеки, гарантуючи політичну стабільність. Це стає історією.
Ті, хто раніше були задоволені життям і голосували за статус-кво, за поміркованих центристів, поступово втрачають впевненість у майбутньому, бідніють і дрейфують від центру до одного з полюсів публічної політики: лівих соціалістів або правих націоналістів.
Це небезпечно, каже Бун, оскільки в економічно розвинених демократіях основна маса виборців належить якраз до прошарку між багатими та бідними.
“Середній клас скорочується, і суспільство поляризується. Було набагато легше, коли середній клас збільшувався і голосував за реформи, які відкривали економіку і дозволяли більш рівномірно розподіляти плоди економічного зростання”, – сказала Бун.
“Але доходи середнього класу давно не зростають, а житло і життя в цілому дорожчають. Люди відчувають себе покинутими. Але саме від настроїв середнього класу залежить, хто опиниться у владі”.
Хто винуватий
Десятиліттями армія західних обивателів впевнено збирала жирок, плавно ковзаючи по кар’єрних щаблях до щедрої пенсії під захистом профспілок і трудового законодавства. Лише одна фінансова криза не могла пустити цей безтурботний стиль життя під укіс, впевнена пані Голдберг зі Світового банку.
“Я думаю, були й інші визначальні фактори, на зразок технологій і глобалізації – будь-які зміни, які порушують звичний плин життя”, – каже вона.
Автоматизація та інтернет-економіка – два головних потрясіння, що змінили ринок праці в XXI столітті. Гарантії працевлаштування та гідної оплати праці відходять у минуле разом з великими роботодавцями. І нехай робочих місць в центрах цієї революції стає більше, однак вони дістаються тим, хто готовий мінятися і пристосовуватися.
А решта ностальгує за минулою стабільністю і шукає винних, відводячи цю роль іммігрантам, лібералам, політичній еліті, ЗМІ, багатіям, фінансистам і міжнародним організаціям.
Ті, хто сидять нагорі, теж сперечаються між собою.
“Ми весь час згадуємо уряд, – нарікає побратимам-бізнесменам інвестор Шварц. – Але більшу роль тут відіграють корпорації. Політикам і бізнес-лідерам треба припиняти сперечатися до хрипу про те, хто дурніший. Нам потрібно знайти спільну мову і виправити ситуацію”.
Про це ж написав акціонерам керівник американського банку JP Morgan Джеймі Даймон, який частіше за інших великих західних банкірів виступає для широкої публіки. У проблемах винні і влада, і великий бізнес, пише він. Вони довго ігнорували перекоси в суспільстві, але настав час повернутися обличчям до людини.
“Уряд США поступово йде з реальності, в якій живе проста людина. Люди загалом втратили віру в здатність інститутів виконувати покладену на них місію і забезпечувати соціальну підтримку і захист. Вони вимагають змін, і нам доведеться визнати, що зміни назріли”.
Їхнім двигуном мають стати великі компанії, впевнений він.
“Звичайно, вони не є причиною всіх лих у суспільстві. Однак тепер від них вимагають більшого – і вони зобов’язані відгукнутися”, – говорить Даймон, вказуючи, що зі 150 мільйонів працюючих американців 130 мільйонів зайняті в приватних компаніях і лише 20 мільйонів – в державному секторі.
Великий бізнес вже в курсі, заспокоює Шварц.
“Я вірю, що корпоративний світ серйозно задумався. І не про те, що капіталізм – погано, а про те, як зробити так, щоб він всіх влаштовував”, – сказав він.
“Ось ми говоримо про людей, які відчувають себе за бортом свята життя. Кому вони найменше довіряють? Владі і бізнесу. Фактично нам кажуть: все дістається вам, і це нечесно. Уряд наодинці з цим не впорається. І ми бачимо, що бізнес потроху починає виправлятися”, – вважає Шварц.
Що робити
“Перша мета для атаки – рентна економіка”, – говорить Бун, і вона має на увазі не автократів, які монопольно видобувають нафту і газ, а нове покоління рантьє, які отримують надприбуток не з корисних копалин, а з особистих даних користувачів, з їхніх інтернет-платформ.
Друга – оподаткування цих технологічних гігантів. Значна частина економічної активності та зайнятості перемістилася в інтернет, а з ними пішли й податки, що підриває можливості влади фінансувати соціальну сферу і виправляти перекоси в економіці пільгами і субсидіями.
“Потрібно зробити так, щоб міжнародні компанії платили податки там, де вони заробляють, наймають і виробляють”, – говорить пані Бун.
Крім регулювання бізнесу у влади є і інші можливості вплинути на ситуацію. Якщо інтернет і високі технології – основа нової економіки, значить, пріоритетом для держави має бути доступ людей до освіти та зв’язку. Є до чого прагнути: зараз менше половини жителів сільської місцевості мають доступ до швидкого інтернету.
Бізнес, зі свого боку, має долучитися до рішення проблем, які змушують людей голосувати за супротивників капіталізму.
Ряди правих націоналістів поповнюють ті, хто стурбований переведенням робочих місць і прибутку компаній за кордон, наймом дешевої робочої сили з іммігрантів і лібералізацією світової торгівлі.
До лівих соціалістів йдуть ті, кому не подобається фактична перемога корпорацій над профспілками, захмарні зарплати топ-менеджерів, скорочення впливу держави на економіку та пом’якшення захисту праці під натиском лобістів від бізнесу. А зелені зміцнюють позиції, залучаючи тих, хто вважає, що для капіталістів прибуток важливіше змін клімату.
Якщо владі та бізнесу вдасться зупинити цю поляризацію суспільства, у Заходу залишиться шанс вирішити проблеми через діалог і вберегти нинішню модель суспільного устрою від руйнівного конфлікту, говорить мільярдер Даліо.
“Ми підійшли до критичної межі, за якою все залежатиме від нашої здатності домовитися. Ресурсів у нас досить, щоб і з проблемами розібратися, і нерівність виправити, і продуктивність підвищити так, щоб загальне багатство зростало і було що ділити”, – написав він .
“Однак я дуже боюся, що сторони займуть непримиренні позиції і в результаті або від капіталізму зовсім відмовляться, або він так і не буде реформований, оскільки ультраправі боротимуться за його збереження в незмінному вигляді, а ультраліві – за його повний злам”.
Тому найголовніше питання сучасності, на думку мільярдера: чи зможуть популісти правого або лівого спрямування прийти до влади і зламати нинішню модель державного управління, економіки і міжнародних відносин.
“Або розумні люди зуміють змінити систему так, щоб вона запрацювала на благо більшості”, – написав Даліо, і додав, що відповідь ми дізнаємося в найближчі два роки після виборів в найбільших капіталістичних країнах Заходу: США, Німеччині, Великій Британії, Франції, Італії та Іспанії.
