Відповідне рішення підтримали 228 народних депутатів. Зокрема, вносяться зміни до законів “Про державну службу”, “Про Кабінет міністрів України” та “Про центральні органи виконавчої влади”.
Запропоновані зміни стосуються обмеження дії законодавства про працю на державну службу, спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів своєї діяльності, усунення зайвих проміжних органів оскарження при збереженні безумовного права на судове оскарження, запровадження можливості контрактної державної служби та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання зазначених суспільних відносин, а відповідні повноваження делегуються уряду.
Закон визначає, що державні секретарі міністерств і Кабінету міністрів, їх заступники призначаються на посаду урядом на п’ять років із правом повторного призначення. При цьому повторне призначення вже не передбачає обов’язкового подання Комісії з питань вищого корпусу державної служби.
Відповідно до закону керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду урядом на підставі пропозицій Комісії, яка за результатами конкурсу представлятиме від двох до п’яти кандидатур.
Закон також передбачає можливість укладення з держслужбовцями контракту на термін до трьох років. Рішення про віднесення посади держслужби до посад, призначення на які здійснюється з укладенням контракту, приймає суб’єкт призначення або керівник органу до проведення конкурсу.
При цьому із зарплати держслужбовців не виключаються надбавки за ранг, виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього держслужбовця, виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою (така норма передбачалася законопроєктом на момент ухвалення у першому читанні).
Закон також передбачає звільнення посадової особи при виявленні у неї громадянства іноземної держави, а не лише у разі його набуття під час проходження держслужби, як це було раніше.
Встановлюється, що у разі звільнення держслужбовців у період, коли вони перебувають на лікарняному або у відпустці, датою фактичного звільнення є день виходу з відпустки або перший робочий.
Кабінет міністрів і міністерства мають у двомісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із законом. Водночас визначено, що цей закон не поширюється на керівника Офісу Президента і його заступників.
Більшість положень закону набувають чинності на наступний день після його опублікування.
