Україна спробує відстояти свої інтереси в газовому питанні
Цього тижня президент України Володимир Зеленський підтвердив, що на саміті “нормандської четвірки” в Парижі за участю російського лідера Володимира Путіна може підняти питання транзиту газу. РБК-Україна розбиралося, з чим сторони підходять до переговорів за три дні до зустрічі.
Україна хоче довгостроковий контракт
Незважаючи на можливе обговорення газової теми в Парижі, сам контракт на транзит по території України до країн ЄС не буде підписано в Єлисейському палаці, оскільки основна робота проходить в рамках тристоронніх переговорів і технічних консультацій.
Важливе уточнення. Україна завершує процес анбандлінга і виходу на ринок незалежного оператора ГТС, що продиктовано Третім енергопакетом ЄС. З цієї причини Київ наполягає на укладенні нового контракту на транзит за європейськими правилами.
Українська сторона зацікавлена в довгостроковому контракті. Зокрема, базовим варіантом є транзит строком на 10 років обсягом в районі 60 млрд кубометрів газу в рік. У той же час не виключено, що кінцеві умови виявляться менш привабливими, оскільки Росія добудовує газопровід “Північний потік-2” з прямими поставками до Німеччини по дну Балтійського моря.
Одним зі спірних питань залишається тариф на транзит газу з 2020 року, який буде вищим, ніж чинний. “Нафтогаз” підкреслює, що буде впроваджуватися європейський метод розрахунку, який “дозволить отримати вигоду Україні, Європі та РФ”.
Крім того, в компанії не виключають, що деякі країни ЄС будуть тиснути на Україну в інтересах російської сторони. У разі ж якщо Москва і Київ не домовляться про новий контракт, припинення транзиту загрожує значним зростанням цін на газ в Європі.
Росія готова до транзиту, але на своїх умовах
В середині тижня президент Росії Володимир Путін назвав неприйнятними умови України щодо нового контракту на транзит з 1 січня 2020 року. Він також заявив про готовність прокачувати газ по території України, але “на своїх умовах”. Хоча й не виключає, що позиції вдасться погодити.
У листопаді російський “Газпром” направив “Нафтогазу” офіційну пропозицію, в якій вказав свої умови. “Газпром” запропонував договір терміном на один рік і вимагав відмовитися від усіх позовних вимог сумарно на 22 млрд доларів.
З них 3 млрд доларів мають виплатити за рішенням Стокгольмського арбітражу (в кінці листопада стало відомо, що розглядається можливість виплати цих грошей прямими поставками газу). Ще на 7 млрд доларів “Газпром” оштрафував Антимонопольний комітет України за зловживання монопольним становищем.
До всього іншого “Газпром” скаржиться, що Україна пропонує “дуже високі” нові тарифи на транзит газу, а розмови навколо нового контракту проходять на тлі постійних обіцянок низьких цін для прямих поставок.
Позиція Євросоюзу
Позиція Європейського союзу, в цілому, зводиться до підтримки України. Зокрема, варіант контракту на 10 років за умови прокачування від 60 до 90 млрд кубометрів газу на рік схвалили в Брюсселі. У той же час заступник голови Єврокомісії по Енергетичного союзу Марош Шефчович розраховує на пряму розмову Зеленського і Путіна.
Також він неодноразово підкреслював, що Євросоюз прагне довгострокового контракту на транзит газу по Україні. Як би там не було, зустріч президентів Росії і України від 9 грудня може багато чого прояснити, так як дедлайн укладення договору закінчується 13 грудня.
На порозі нової газової війни
Газові війни між Україною і Росією періодично спалахують з розпаду СРСР. Пік протистояння припав на початок 2009 року.
Москва і Київ намагалися погодити нові контракти: російська сторона хотіла підвищити ціну до понад 400 доларів за тисячу кубометрів, а Україна не погоджувалася платити більше 210. В результаті “Газпром” припинив поставки, і без газу залишилися країни Східної і Центральної Європи.
18 січня сторони домовилися і з 2009 року діють два контракти – на транзит і поставку, які закінчуються в 2019. При цьому ціна російського газу для України почала визначатися за формулою з прив’язкою до світових цін на нафту, а з газового ринку прибрали посередників. Пізніше в 2010 році Україна отримала знижку на газ в обмін на продовження терміну базування російського Чорноморського флоту в Севастополі до 2042 року.
З 2012 Україна перестала повністю вибирати законтрактований обсяг, а з осені 2015 взагалі відмовилася від прямих поставок, перейшовши на реверсний газ.
