У вівторок, 18 лютого, виповнюється 90 років з дня відкриття Плутона – далекої і загадкової карликової планети, яка разюче відрізняється від всіх інших планет Сонячної системи.
Він обертається, практично лежачи на боці, сонце там встає на заході і сідає на сході, а орбіта крижаної планети витягнута так сильно, що вона віддаляється в глибини космосу (в 50 раз далі за Землю), а потім притягується до Сонця ближче за Уран.
Відкриття зробив молодий астроном Клайд Томбо, якому на той момент ледь виповнилося 24 роки. Однак існування таємничої Планети Х передбачив ще в 1906 році американський дипломат, сходознавець і математик Персіваль Ловелл.
До самого відкриття Ловелл не дожив, проте назва карликової планети не випадково починається з його ініціалів, хоч і придумала її школярка з Оксфорда.
Російська служба Бі-бі-сі зібрала найцікавіші та маловідомі факти про Плутон – до ювілею відкриття.
Крижане серце
Плутон офіційно позбавили статусу планети у 2006 році, і його не можна назвати великим небесним тілом. Його діаметр у півтора раза менше діаметра Місяця, він легше його в 5,5 раза, а вся поверхня карликової планети трохи більше площі Росії.
Гравітація там настільки слабка, що баскетбольне кільце довелося б вішати на висоті близько 45 метрів – і до нього все одно можна було б дострибнути.
Намагатися побачити його з Землі неозброєним оком – це все одно що намагатися розгледіти волоський горіх з відстані у 50 км.
Водночас води на Плутоні у понад три рази більше, ніж у всіх земних океанах. Величезний льодовик, який вкриває мало не чверть поверхні планети, за формою дуже нагадує серце.
Найкраще його можна помітити на фотографії, зробленій у 2015 році станцією NASA “Нові горизонти”, – єдиним космічним апаратом, який наближався до Плутона.
Цей космічний апарат запустили у 2006 році. Він здолав шлях до крижаної планети протягом дев’яти років, подолавши 3 млрд км. За цей час біля Плутона відкрили ще два супутники (на додаток до трьох уже відомих), що мало не поставило місію під загрозу.
На борту станції перебувала урна з частиною праху Клайда Томбо.
Назву планети вигадала 11-річна Венеція Берні з Оксфорда. Вона запропонувала назвати її на честь давньоримського бога Плутона, владики підземного світу – за віддалене розташування і майже повну темряву.
Дідусь Венеції написав листа до обсерваторії – як і тисячі інших людей з усього світу, які пропонували дати планеті імена Зевса, Атланта, Персефони, Прометея та інші. Астрономам сподобалася не лише аналогія школярки, але й те, що перші літери назви збіглися з ініціалами Персіваля Ловелла.
У нагороду дівчинка отримала 5 фунтів – у наш час це майже 300 доларів.
Космічний аутсайдер
Більшість планет нашої Сонячної системи обертаються за майже ідеальною колоподібною орбітою (хоча зірка і не завжди розташована в центрі цього кола), і в одній й тій самій площині.
Плутона це не стосується. Орбіта крижаного карлика витягнута настільки, що іноді він відлітає від Сонця на 7,3 млрд км, а іноді наближається на 4,4 млрд км – і виявляється ближчим за Нептун. Останній раз таке відбувалося нещодавно: з 1979 по 1999 рік Плутон був восьмою – тоді ще повноцінною – планетою Сонячної системи, а Нептун – дев’ятою.
Потім вони знову помінялися місцями, і наступного разу Плутон опиниться ближче до Сонця лише 5 квітня 2231 року.
Здавалося б, рано чи пізно планети мають зіткнутися одна з одною. Однак, на відміну від більшості інших планет Сонячної системи, Плутон не тільки “лежить на боці” (його вісь обертання нахилена на 120 градусів), але ще й обертається в іншій площині, тож з орбітою Урана його траєкторія взагалі не перетинається.
Завдяки такій незвичній витягнутій орбіті іноді на Плутоні з’являється атмосфера. Коли він наближається до Сонця, там потроху починає танути лід.
На поверхні планети виділяється азот, який поступово витікає у відкритий космос через слабку гравітацію, а в небі формуються метанові хмари, які розпадаються під дією сонячних променів і випадають у вигляді темно-червоного снігу.
На честь планети назвали не тільки хімічний елемент Плутоній, але й знаменитого кіногероя – собаку Плуто. Цього персонажа вигадали в 1930 році, незабаром після астрономічного відкриття, і мультиплікатори вирішили надати йому “модне” ім’я, яке згадували тоді в усіх газетах. Вони вирішили, що це може підвищити касові збори.
