Як дітям найкраще добиратися до школи, особливо якщо вона близько від дому? Пішки? На велосипеді? Чому ж дуже багато батьків у Німеччині везуть їх до школи машиною?
Коли ведеш дитину вранці до школи, часто чуєш суперечки дітей із батьками. Першокласники переконують тата чи маму, що вони вже самі в змозі дійти до школи. І багато хто справді може робити це сам, особливо якщо школа неподалік від дому: пішки, на велосипеді або самокаті. Головне: без допомоги батьків!
Чого бояться німецькі батьки
А що німецькі батьки? Як показують опитування німецького автомобільного клубу ADAC, 80 відсотків батьків у Німеччині відчувають страх, якщо їхня дитина перших чотири роки йде в школу без супроводу дорослих. Підтвердження цієї статистики легко можна знайти, поспілкувавшись з батьками школярів. “Ми живемо в двохстах метрах від школи, але мені все ж таки страшно відпускати доньку одну до школи. Машин вранці дуже багато. І я категорично не згодна з тим, що першокласники повинні привчатися до такої самостійності вже з перших місяців, хоча донька просить відпускати її одну. У нас щоранку йдуть дискусії з цього приводу”, – розповідає Христина.
Вона живе у порівняно тихому районі приватних особняків на півдні Бонна. А кожен третій школяр у Німеччині щодня долає мінімум два кілометри дорогою до школи. Але незалежно від відстані, батьків хвилює звичайно безпека дітей: інтенсивний дорожній рух, недостатнє освітлення в зимовий час вранці, велика кількість перехресть… Небезпечні ситуації на дорозі, ДТП, – це не єдині загрози, які не дають спокійно спати німецьким батькам. Бувають й інші побоювання: що на дитину скоять напад, що її викрадуть.
Німецькі батьки не дуже поспішають відпускати дітей до школи самих
А що каже офіційна статистика? За даними Федерального статистичного відомства, у 2018 році в Німеччині було зареєстровано понад 109 тисяч нещасних випадків різного ступеня тяжкості, що сталися дорогою до шкіл, з них 25 – зі смертельними наслідками. І хоча кількість нещасних випадків (які враховують, наприклад, і вивихи, якщо дитина посковзнулася та впала) з кожним роком стає дедалі менше, все одно це викликає тривогу.
“Разом з тим, найбільшій небезпеці діти наражаються в містах дорогою до школи не тоді, коли вони йдуть пішки, а коли їдуть із батьками на машині”, – підкреслює Клаудія Нойман (Claudia Neumann) з німецької гуманітарної організації Deutsches Kinderhilfswerk.
Усі питання, пов’язані з освітою, в Німеччині вирішуються на земельному рівні. Тому правила, рекомендації, офіційні документи можуть відрізнятися в різних федеральних землях. Що стосується питання щодо того, як краще добиратися до школи, то тут у всіх земель є одна загальна рекомендація: краще добиратися пішки. Діти дорогою до школи встигають остаточно прокинутися, це підвищує їхню концентрацію на уроці, аргументують експерти. Є навіть спеціальний день – 22 вересня – “Пішки до школи”, який відзначається не тільки в Німеччині, але й по всьому світу. Deutsches Kinderhilfswerk цей день відзначає особливо широко. “Ми, звичайно, не пропонуємо всім одне рішення, – каже Клаудія Нойман. – Батькам необхідно самостійно визначити, чи готова їхня дитина до того, аби самостійно ходити до школи. Ми просимо відмовитися від автомобіля, якщо це можливо. Прогуляйтеся з дитиною вранці перед школою, якщо відстань дозволяє. Крок за кроком привчайте дитину до самостійності”.
Ще одна обставина, яка об’єднує багато шкіл у Німеччині – проблема так званих “батьківських таксі”, тобто приватних машин, на яких батьки привозять дітей до школи. Вранці шляхи біля шкіл забиті, не кажучи вже про стоянки. Тому в Німеччині дедалі частіше обладнують спеціальні місця, де можна зупинитися і висадити дитину – неподалік від шкіл, але не зовсім поруч. Від цієї стоянки діти вже спокійно йдуть пішки.
“За останні десятиліття ситуація з “батьківськими таксі” змінилася на гірше, – констатує Клаудія Нойман. – Раніше бачити дитину, яка йшла до школи пішки, було звичним явищем. Сьогодні дедалі частіше дітей до школи привозять батьки. Це ускладнює рух перед школою. Машини створюють небезпечні ситуації”.
Обговорюйте з дитиною конкретні небезпечні ситуації
Загальна рекомендація, яку можна знайти в численних брошурах навчальних закладів, – за можливістю відмовитися від ідеї привозити дитину до школи автомобілем. Краще ходити пішки, а якщо це складно через велику відстань – пересісти на велосипед. Експерти ADAC дають практичні й прості поради батькам. До дороги в школу дитину треба готувати, і робити це краще на канікулах. Необхідно навести та обговорити конкретні приклади небезпечних ситуацій – наприклад, на перехрестях.
Спочатку дорогою до школи дитину необхідно обов’язково супроводжувати комусь із батьків, а потім поступово послаблювати контроль, але водночас продовжувати стежити (можна здалеку), як дитина може впоратися з поставленим перед нею завданням. І ще дві не менш цінних поради. Поміняйтеся ролями, тобто попросіть дитину довести вас до школи. І друга: не сваріть її, постійно застерігаючи про небезпеку, краще більше хваліть, якщо ви бачите, що дитина намагається зробити все правильно.
Бетті, мама другокласниці, щоранку супроводжує доньку на велосипеді. Хоча робить вона це непомітно, адже Каті категорично проти того, щоби її супроводжували дорослі. Тепер щоранку вона зустрічається зі своїми однокласниками біля будинку. Діти одягнені в спеціальні “світлові” жилетки, на голові – обов’язковий шолом. Дотримуючись порад експертів, батьки намагаються давати дітям світлі куртки: так їх легше помітити на дорозі. І навіть, при дотриманні всіх запобіжних заходів Бетті хвилюється: “Вони ще такі маленькі. Їх майже не видно, коли сидиш за кермом великого автомобіля. Мені страшно відпускати доньку одну, тому я їду на велосипеді паралельними вулицями, щоби переконатися в тому, що дитина доїхала до школи”.
“Якщо порівняти малюнки дітей на тему “Моя дорога до школи”, то відразу можна побачити різницю. Діти, яких привозять на машині, малюють лінії від “А” до “Б”. Будинок, школа, – усе, як правило, чорно-біле. Праворуч і ліворуч нічого не відбувається. Тоді як у дітей, які йдуть до школи пішки, – малюнки кольорові та докладні. Кіоск, де продаються солодощі, бібліотека, дитячий майданчик, бабуся-сусідка у вікні… Зовсім інше сприйняття. Ці малюнки показують наочно, чого ми позбавляємо наших дітей”, – підкреслює експертка.
