У ЄС тривають консультації щодо майбутнього “Східного партнерства”. Зараз воно не передбачає членства в Євросоюзі. DW з’ясовувала, чого очікувати Україні та чи не стане програма глухим кутом на шляху до ЄС.
У Євросоюзі розмірковують над майбутнім “Східного партнерства”, програми, спрямованої на Україну, Грузію, Молдову, Азербайджан, Білорусь та Вірменію. Після святкування десятиріччя програми її учасники працюють над окресленням нових цілей на наступні десять років.
У липні 2019 року ЄС запустив консультації щодо майбутнього “Східного партнерства”. За їхніми підсумками у березні Єврокомісія представить свої пропозиції, на основі яких і формуватиметься подальша політика ЄС. DW поспілкувалася з дипломатами із різних країн, аби розібратися, чого очікувати від оновленого “Східного партнерства” Україні.
Питання членства в ЄС
ЄС не визнає перспективу членства України та інших п’яти країн “Східного партнерства”. Від самого початку програма передбачала лише “політичну асоціацію” та “економічну інтеграцію” в Євросоюз. І для цього Брюссель пропонував такі інструменти, як угода про асоціацію із зоною вільної торгівлі, а також безвізовий режим. Три країни скористалися ними, три – не захотіли.
Тепер дипломати висловлюють побоювання, що за відсутності великих цілей утримати дані країни на шляху зближення з Євросоюзом стане складніше. Тому постає запитання, чи не піде ЄС на те, щоб надати перспективу членства трьом країнам, які вже мають угоди про асоціацію з ЄС? Відповідь однозначна: ні.
Причина в тому, що “Східне партнерство” – це частина політики сусідства ЄС. І в ній членство не передбачене. Для вступу до Євросоюзу існує інший інструмент – політика розширення. Багатьом ця відмінність може видатися бюрократичною формальністю. Утім, для чиновників і дипломатів ЄС різниця між двома політиками є настільки принциповою, що, за інформацією DW, нема жодної держави-члена ЄС, яка би пропонувала додати перспективу членства у “Східне партнерство”. Навіть Литва, яка вважається найактивнішою прихильницею євроінтеграції України, не виступає за це.
Президент Франції Еммануель Макрон
Французький скепсис
До цього додається загальний скепсис, який панує в ЄС стосовно розширення. Ключову роль тут відіграє Франція. Минулого року її керівництво заблокувало початок переговорів про вступ Північної Македонії та Албанії. Країни Західних Балкан, як відомо, підпадають під політику розширення.
Чи просив Київ за цих умов перспективу членства? Представник України при ЄС Микола Точицький відповідає так: “Приєднання до ЄС є цивілізаційним вибором українського народу. (…) У пропозиціях України до нового порядку денного “Східного партнерства” ми, безумовно, закликали ЄС тримати свої двері відкритими для нас і поступово допускати нас до свого внутрішнього ринку”.
Примітним є те, що Париж сам порушив питання членства у контексті програми. “Наш дух відповідальності повинен нас спільно утримувати від підживлення у наших партнерів ілюзій чи двозначності щодо кінцевої цілі (“Східного. – Ред.) партнерства”, яке ґрунтується на економічній і політичній співпраці, але виключає будь-яку перспективу чи механізм вступу або інтеграції в ЄС”, – ідеться у документі, який уряд Франції подав на консультації щодо програми у жовтні 2019 року. Цей документ не є публічним, однак DW змогла з ним ознайомитися.
На позицію Парижа щодо оновлення “Східного партнерства” впливає і новий курс президента Франції Еммануеля Макрона на зближення з Росією. Це добре видно з іншого пункту документа: “Має бути ясно, що питання оборони та безпеки не є складовими партнерства”.
Між “ентузіастами” та “скептиками”
Така жорстка позиція Парижа не знаходить великої підтримки всередині ЄС. У рішенні заблокувати переговори про членство Північної Македонії Франція залишилася самотньою, щодо Албанії її підтримали Нідерланди та Данія. Коли йдеться про “Східне партнерство”, то, за інформацією DW, до табору скептиків також можна зарахувати Італію та Грецію.
З іншого боку, є група ентузіастів. Це країни Балтії, Скандинавії, Вишеградської четвірки, Румунія. Вони відстоюють принцип “більше за більше”, тобто ті країни, які хочуть глибшої євроінтеграції та демонструють більші успіхи в реформах, отримують більше можливостей наблизитися до ЄС. Такими можливостями є, зокрема, глибша секторальна інтеграція. До цього табору належала і Великобританія, яка в кінці січня вийшла з ЄС.
Співрозмовник DW серед дипломатів ЄС додає, що Німеччина, а також Нідерланди та Австрія перебувають посередині. Вони не є ані скептиками, ані ентузіастами, натомість мають інші пріоритети. Ці країни передусім наголошують на очікуванні від країн “Східного партнерства” прогресу в посиленні правової держави та боротьбі з корупцією. Остання група країн – ті, для яких програма не відіграє великої ролі. До них належать, наприклад, Португалія чи Мальта.
Десятиріччя “Східного партнерства” відсвяткували у травні 2019 року
Трамплін до членства
Чи означає така ситуація, що “Східне партнерство” є глухим кутом для України на шляху до членства в ЄС? Відповідь: також “ні”. “Східне партнерство” ніколи не було й не буде шляхом до членства. Але це – інструмент наблизитися до ЄС. І коли Україна стане близькою до ЄС, вона зможе спробувати перестрибнути в іншу категорію – політику розширення”, – говорить дипломат з однієї зі східноєвропейських держав-членів ЄС.
Подати заявку на вступ до Євросоюзу може будь-яка країна Європи, яка поважає цінності ЄС. За оцінками дипломатів, зараз жодна із країн “Східного партнерства” не готова до членства. Для всіх держав ЄС – як для Франції, так і для Литви – реформи перебувають у центрі “Східного партнерства”. Цей фокус збережеться й надалі. Крім реформ, програма покликана допомогти Україні та іншим її учасникам зменшити економічне відставання від ЄС, наприклад, за допомогою інфраструктурних проєктів. Важливим складником “Східного партнерства” стане Європейська зелена угода. Адже нині план переходу Європи до кліматичної нейтральності є пріоритетом ЄС.
Точицький повідомив DW, що саміт “Східного партнерства”, який відбудеться 18 червня, ухвалить лише основні напрямки розвитку програми. “Пакет конкретних досягнень буде затверджений восени. До кінця цього року ми продовжуватимемо виконувати “20 досягнень до 2020 року”, – додав дипломат. За його словами, серед конкретних пропозицій Києва: поступове зниження тарифів на роумінг між ЄС і Україною, приєднання до єдиної зони платежів у євро (SEPA), поширення на країни партнерства різних програм ЄС.
Якщо Україна, Грузія чи Молдова стануть дуже близькими до ЄС, це не буде гарантією переходу до політики розширення. Проте відмовити їм у цьому державам Євросоюзу буде набагато складніше, запевняє один із дипломатів ЄС.
