У фракції “Слуга народу” все більше і більше внутрішніх проблем. Регулярно не вистачає голосів навіть за рішення, важливі особисто для Володимира Зеленського. Окремі депутати та цілі внутрішньофракційні угруповання відкрито ворогують одне з одним.
Тим не менш, як запевняють співрозмовники видання, про розкол і розпад монобільшості говорити не доводиться. Які групи впливу зараз домінують в СН і що загалом відбувається в лавах провладної фракції – в матеріалі РБК-Україна.
Фракція “Слуга народу” з часом все менше підходить під вже усталене визначення “монобільшості”. В ході позачергових засідань Верховної ради 30 березня це було особливо помітно.
Політсила президента не змогла самостійно забезпечити жодного принципового голосування. Навіть незважаючи на те, що особисто Володимир Зеленський закликав депутатів до максимальної мобілізації.
Призначити нових міністрів фінансів і охорони здоров’я вдалося лише з другої спроби, а внесені Кабміном зміни до держбюджету парламент і зовсім провалив.
Без ситуативної допомоги з боку “Опозиційної платформи “За життя”, “Голосу”, “Європейської солідарності” і групи “Довіра” провалилися б і всі інші важливі голосування. “Слуга народу” давала за них 195-212 голосів, при номінальній чисельності фракції 248 осіб.
Видова боротьба
Останнім часом загострилася і атмосфера всередині фракції СН. Депутати постійно з’ясовують між собою стосунки у внутрішньопартійних чатах, а також за допомогою ЗМІ і телеграм-каналів.
Іноді доходить і до відкритих сутичок, як між нардепами Миколою Тищенком та Олександром Куницьким прямо на представленні кандидатів на посади в Кабмін 29 березня. Тищенко звинуватив Куницького у зливі інформації через телеграм-канал “Темний лицар”, але наразився на різку відповідь.
Епідемія коронавірусу, яка зачепила і депутатів від монобільшості, карантинні обмеження та економічна криза, що вже фактично почалася, теж додають нервозності. В останні дні з’явився ще один фактор – необхідний для співпраці з МВФ “закон про Приватбанк”, проти якого запекло бореться олігарх Ігор Коломойський всіма доступними йому публічними і непублічними засобами.
“Дисципліна на тлі нинішніх криз, звичайно, падає. Хтось дійсно захворів, а хтось прикидається, щоб не приходити і не голосувати. По суті, ми зараз можемо впевнено своїми силами і з запасом голосувати тільки консолідуючі і зрозумілі речі: або якісь другорядні закони, або, як про харчування для армії, це підтримують всі”, – сказав РБК-Україна один з депутатів монобільшості.
Зараз у фракції СН особливо виділяються своєю активністю дві внутрішні групи, що знаходяться між собою в перманентному конфлікті: умовна “демократична платформа” і “група Коломойського”.
“Платформісти” поки публічно проявили себе через три відкритих звернення. Вони виступили проти створення Консультативної ради при ТКГ в Мінську, за звільнення Сергія Сивохо з посади радника секретаря РНБО і проти оголошення Україною дефолту, тобто на підтримку “закону про Приватбанк” та ринку землі.
Під зверненнями в результаті підписалося різне число депутатів, від 17 до 60 людей, хтось потім відкликав свій підпис. Тому в цілому “Демплатформа” поки виглядає умовним об’єднанням, ядро якого оцінюється приблизно в 20 депутатів.
“Ми ситуативно об’єдналися навколо певних червоних ліній і пріоритетів розвитку держави. Це жорстка позиція по відношенню до агресора, проєвропейський вектор руху і виконання передвиборних обіцянок президента і нашої політичної сили. Тому і кількість людей, які підтримали різні заяви, відрізняється. Але ми є членами команди президента, тому ні про яке відокремлення мова не йде”, – сказав РБК-Україна один з представників “Демплатформи” Віталій Безгін.
Фактор Єрмака
Кілька співрозмовників видання у фракції припустили, що на настрої в монобільшості і, зокрема, в “Демплатформі”, вплине історія за участі депутата Гео Лероса і глави Офісу президента Андрія Єрмака.
Лерос, що також належить до “платформістів”, раніше дуже різко виступив проти ідеї з Консультативною радою. Днями депутат звинуватив Єрмака в торгівлі посадами у владі і оприлюднив серію відео за участі людини, схожої на брата голови ОП, Дениса Єрмака, який нібито про все і домовлявся.
За зверненням Лероса цією справою зайнялася Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Єрмак в свою чергу звернувся до СБУ і Держбюро розслідувань, там відносно Лероса порушили кримінальні провадження відразу за чотирма статтями Кримінального кодексу.
На брифінгу 31 березня Єрмак заявив, що публікація записів є помстою з боку Лероса, “справжнє ім’я якого – Курехян Георг Багратович”, нібито за те, що голова ОП завадив депутату призначити свою людину заступником голови одного з міністерств. Всю цю історію Єрмак назвав “боротьбою з українською владою, з командою президента”.
“Підхід до комунікації з боку пана Єрмака мені не дуже зрозумілий, це вже спровокувало конфлікт навколо ТКГ. Зараз про несправжнє прізвище Лероса ми почули, дуже “важлива” інформація, а що буде робити глава ОП, якщо відео з нібито його братом виявляться справжніми, не почули. Так і живемо”, – сказав виданню Віталій Безгін.
Співрозмовник видання в керівництві фракції припустив, що якщо історія з “плівками Лероса” буде набирати хід, то це сприятиме консолідації “платформістів”.
При цьому Єрмак дотримується іншого підходу у відносинах з монобільшістю, ніж його попередник на посаді голови ОП Андрій Богдан. “У Єрмака є Тищенко і люди навколо нього, але в цілому, він не надто втручається в роботу, він не намагається керувати фракцією”, – сказав виданню один з депутатів, яких зараховують до “групи Коломойського”.
Співрозмовник категорично відкидає припущення про те, що між олігархом і президентом зараз почнеться війна через те, що парламент у першому читанні прийняв “закон про Приватбанк”. “Подивіться, до історії з банками Рада фактично нічого не приймала такого, що дуже шкодило би його інтересам. Тому ніякого системного конфлікту між Зеленським і Коломойським немає”, – запевнив він.
До “групи Коломойського” входить приблизно 15-20 нардепів. Але в ході розгляду банківського закону від 29 березня були відсутні або не голосували відразу чотири десятка “слуг народу”, деякі з яких, втім, дійсно хворі.
“Коломойський же працює не так, як його “колеги”-олігархи. Він під якесь конкретне, потрібне йому питання збирає депутатів. Ось буде друге читання по банкам, побачимо, що у нього вийде”, – сказало інформоване джерело.
Криза комунікації
Примітно, що в розмові з РБК-Україна представники і “Демплатформи”, і “групи Коломойського” висували майже однакові звинувачення на адресу керівництва фракції “Слуга народу”. Саме на нього депутати покладають відповідальність за перманентні кризи у парламенті.
“Можна ж організувати нормальну комунікацію, наприклад, пояснити, чому ми звільняємо цього міністра, а замість нього призначаємо іншу людину, дати нормально поспілкуватися, скласти думку. А не в годину ночі у фракційних чатах рахувати, чи вистачить голосів. Все у нас завжди в поспіху, від того і проблеми”, – пояснив один зі співрозмовників.
За інформацією видання, призначення міністрами фінансів і охорони здоров’я Сергія Марченка та Максима Степанова в перший раз провалилося саме з організаційних прорахунків – не вистачило буквально кілька голосів.
Виявилося, що ніхто не впевнився в підтримці призначень внутрішньофракційною “групою Павлюка” – депутатів від СН, що орієнтуються на чернівецького бізнесмена Іллю Павлюка. Колись вона налічувала до 40 осіб, зараз близько 15, але саме ці голоси виявилися вирішальними в ключовий момент.
Перший заступник голови фракції “Слуга народу” Олександр Корнієнко визнає певні труднощі в комунікації.
“Проблеми дійсно можуть виникати, особливо при нинішньому швидкому темпі прийняття рішень в умовах викликаної епідемією кризи. У той же час зараз ми активно налагоджуємо комунікацію і з Кабміном, і з Офісом президента”, – сказав виданню Корнієнко.
Як приклад він навів історію з призначенням Ольги Буславець міністром енергетики, яке зірвалося. За словами першого заступника голови фракції, на це рішення, напевно, вплинула думка депутатів, які критично відгукнулися про Буславець після представлення цієї кандидатури 29 березня і особистого з нею спілкування.
Корнієнко наполягає, що підстав говорити про розкол монобільшості немає і фракція зовсім “не розвалюється і не втрачає керованість”. Цю позицію поділяють і інші співрозмовники РБК-Україна в “Слузі народу”.
Один із них назвав нинішній стан фракції СН “коаліцією”, куди входять “Демократична платформа”, мажоритарники, групи Коломойського і Павлюка, група “кварталівців” з головами комітетів та заступниками голови фракції, що до них приєдналися. Причому один депутат може входити відразу в декілька таких умовних формувань, в залежності від ситуації.
“Фракція схожа на союз піратських республік, або на якесь козацтво, якщо ближче до наших реалій. Купа отаманів і отаманчиків, всі постійно кричать і кудись біжать. Але в кінцевому рахунку це працює, ви бачите, в результаті всі потрібні рішення були прийняті”, – резюмувало джерело.
Парламентська практика останніх місяців показує: якщо якась із груп впливу в “Слузі народу” відмовляється підтримувати важливе рішення, її, як правило, з успіхом замінює одна або декілька інших парламентських груп або фракцій. Через це їхня вага в нинішній Раді, напевно, буде збільшуватися. А Зеленському, схоже, настав час остаточно забути про слухняний і старанний парламент зразка осені минулого року.
