Сьогодні директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник звітуватиме за перше півріччя 2018 року перед профільним комітетом Верховної Ради. Кожен, хто має доступ до мережі інтернет, може на сайті цієї установи побачити дуже красиво оформлені звіти за попередні періоди і переконатися, що фахівці з інфографіки в установі працюють професійні. Гірше з детективами та слідчими, але про все по черзі.
- 2 жовтня суд останньої інстанції розгляне скаргу НАБУ на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів висловити догану керівникові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому, замість звільнити його з посади. Ухвала про призначення засідання оприлюднена 14 вересня.
- Суд зобов’язав детектива НАБУ і прокурора САП повернути чоловікові підозрюваної в одержанні неправомірної вигоди судді Подільського районного суду міста Києва Тетяни Войтенко Юрію 7150 доларів, вилучених під час обшуку за місцем їх проживання. Таке рішення ухвалила слідчий суддя Солом’янського райсуду Києва Ада Педенко за результатами розгляду скарги чоловіка підозрюваної, повідомляє «Слово і Діло».
- Звинуваченнями НАБУ довело, що силовики не мають претензій до Володимира Омеляна як до міністра інфраструктури України, повідомляють “Українські новини”.
Ці, а також багато інших новин видає пошуковик, якщо спробувати зробити пошуковий запит за останню добу зі словом «НАБУ». Все це свідчить про те, що гучні за іменами справи, про відкриття яких звітує прес-служба антикорупційної установи, а частіше – особисто її директор на прес-конференціях чи в інтерв’ю, виявляються «мильною бульбашкою», які в кращому випадку розвалюються в судах або взагалі туди не доходять.
Гучні справи – гучні провали?
Одна з перших гучних справ, Романа Насірова, на сьогодні дійшла до тієї стадії, що прес-служба колишнього Голови ДФС оприлюднює заяву, в якій вимагає:
«Зараз в суді уже майже рік Спеціалізована антикорупційна прокуратура (надалі – САП) разом з НАБУ фактично блокують розгляд справи, по якій Романа Насірова обвинувачують у «кримінальному злочині», який взагалі не передбачений кримінальним законом. Тобто, в діях Романа Насірова немає ані складу, ані події злочину. Службова діяльність Голови ДФС України, яка передбачена чинним законодавством України, була припіднесена НАБУ і САП, як кримінальний злочин.
…
А скільки було галасу і пустопорожніх слів керівників НАБУ і САП?!
У зв’язку з цим, вважаємо, що профільний Комітет Верховної Ради України повинен об’єктивно проаналізувати незадовільний стан роботи НАБУ і боротьби з корупцією в Україні, і персональну відповідальність керівника НАБУ, який не здатний забезпечити ефективну діяльність НАБУ»
На сьогодні Роман Насіров заявив про своє бажання балотуватися на посаду Президента України, і постає питання, на яке громадяни мають знати відповідь і варіантів тут небагато: він дійсно злочинець і проблема в тому, що в нас корумпована судова система; він злочинець, але НАБУ неякісно підготувало справу і тому справа об’єктивно розвалюється; він чесна людина і його оббрехали?
Не всі справи однаково цікаві
Популярний блоггер Антон Швець звинувачує НАБУ в тому, що вони захищають схеми Дмитра Фірташа, зокрема – наводить приклад однієї оборудки на 5,5 млрд. гривень, яку у відомстві не бажають розслідувати.
Одна з останніх гучних справ НАБУ – підозра першому заступнику Голови СБУ Павлу Демчині (про яку ми писали тут, тут і тут) була підписана, як виявилося, слідчим, що має проблеми з алкоголем і який пройшов атестацію виключно завдяки старанням директора Артема Ситника.
НАБУ як професійні імітатори діяльності?
Народний депутат Сергій Рибалка так коментує діяльність НАБУ:
«На сьогоднішній день антикорупційні органи здійснюють тільки імітацію бурхливої діяльності. І справа відносно міністра інфраструктури є тому підтвердженням. Адже ми всі прекрасно бачимо, що реальні гучні корупційні справи не розслідуються і доводяться до суду. Зате постійно відбуваються якісь розборки між НАБУ та САП…
Все це досить сильно дискредитує антикорупційні органи та підриває довіру народу до їх діяльності. У той же час, працівники цих органів отримують захмарні зарплати за рахунок податків, які платять зі своїх кишень кожен українець».
Провокування злочину як антикорупційний метод?
Як відомо, жодна людина не може бути названа злочинцем, якщо це не підтверджено судовим вироком, принаймні, на офіційному рівні. З іншої сторони, ми всі пам’ятаємо, що неможливість добитися справедливості в часи, коли Віктор Янукович був Президентом, мало наслідком революційні події зими 2013-2014 років. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) як інституція є прямим наслідком тих подій і покликане бути незалежним органом, який провадить розслідування щодо зловживання службовим становищем, корупції та інших злочинів, які вчиняються державними службовцями, в тому числі – правоохоронцями. Але чи можуть такі дії робитися з порушенням закону?
Поганому НАБУ всі заважають?
Принаймні на сьогодні НАБУ є юридично і фактично незалежним органом, який проводить розслідування щодо різних посадових осіб. Жодна гілка влади не має на нього критичного впливу і, відповідно, не може впливати на слідчі дії. Чи бракує НАБУ якогось інструментарію, який не дозволяє робити їх роботу ефективно? Невідомо, проте не було жодної публічної заяви ані пана Ситника, ані когось іншого про це, з чого робимо висновок, що тут їх все влащтовує. Чи бракує фінансування? Також, здається, ні.
То чому ж їх діяльність не призвела до жодного позитивного судового вироку по тим справам, які з такою помпою рекламувалися у ЗМІ? Візьмемо офіційний звіт НАБУ за перше півріччя 2018 року і серед 130 сторінок знайдемо кілька, де йдеться саме про результати їх розслідувань. Першу, про яку вони звітують і яка дійсно є найгучнішою – справа т.зв. “рюкзаків Авакова”, за якою вони навіть затримували сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова.
Звіт красиво виглядає, якби не маленька приміточка внизу – справу проти сина міністра МВС закрито. Не вдаючись до подробиць чому саме так сталося, просто констатуємо факт – справу провалено. Той, кого так помпезно затримували, на волі. І, при бажанні, може подати на НАБУ до суду, за шкоду репутації.
Росія – зацікавлена сторона?
За інформацією сайту Інформатор, батьки дружини Директора НАБУ Артема Ситника – громадяни Російської Федерації. Наразі вони проживають на території Росії. Жіноче прізвище дружини Ситника – Зюбіна. Звати її Ганна Миколаївна. Народилася Ситник (Зюбіна) Ганна Миколаївна 13 травня 1978 року. Батьки Ганни Миколаївни проживають на території Росії і є громадянами РФ. Батько – Микола Зюбін народився 13 грудня 1952 року. Маму дружини Ситника звати Алла, 23.01.1956 року народження.
Враховуючи те, яку посаду займає пан Ситник, його можливий зв’язок з державою-агресором (як мінімум, там можуть здійснювати тиск на батьків дружини) заслуговує на перевірку відповідними органами.
Про це сьогодні мовчатимуть
Більшість політиків, які коментували сьогоднішній звіт, не готові ставити директору НАБУ гострі питання, оскільки передвиборча ситуація в державі диктує зовсім іншу модель поведінки. Проте справа журналістів – не уникати гострих кутів і задавати питання, на які, з часом, все одно доведеться відповідати.
