Цьогорічні президентські вибори стануть найдорожчими за всю історію України. У скільки вони обійдуться виборцям та кандидатам на пост глави держави?
На фінансування виборів президента України-2019 із державного бюджету виділили рекордну суму – понад 2,3 мільярда гривень. Це на 20 відсотків більше, ніж було витрачено у 2014 році на минулі вибори глави держави, та майже у 2,5 рази більше кошторису парламентських виборів того ж року.
Утім, рекордними будуть не тільки бюджетні витрати. Претендентам на пост президента теж доведеться інвестувати чималі кошти в передвиборчі перегони.
Застава без права повернення
У громадській організації Комітет виборців України (КВУ) прогнозують, що на цьогорічні президентські вибори висуватиметься найбільша кількість кандидатів. Ще до офіційного початку висування про свої президентські амбіції заявили понад 30 політиків. Центральна виборча комісія (ЦВК) продовжує реєструвати кандидатів до 8 лютого. Станом на 24 січня в офіційному списку – 13 осіб.
Кожен із них має внести на спеціальний рахунок ЦВК заставу в 2,5 мільйона гривень, яку повернуть лише тим кандидатам, хто вийде у другий тур. Цей майновий ценз є формальним бар’єром, який мав би відсіяти від участі у виборах технічних кандидатів, які потім знімають свої кандидатури на користь інших, нерідко заробляючи на цьому гроші або політичні дивіденди, пояснює глава КВУ Олексій Кошель.
Востаннє Верховна Рада піднімала розмір застави у 2010 році. На думку Кошеля, зараз вона недостатня для виконання необхідних обмежувальних функцій. “Ми рекомендували підняти розмір застави до 10 мільйонів гривень, але повертати її всім кандидатам, які набрали б умовно три чи п’ять відсотків голосів, щоб не обмежувати участь молодих політиків у виборах”, – розповідає він.
Дорогий телевізор…
Претенденти на пост глави держави мають фінансувати свою передвиборчу кампанію зі спеціальних фондів, за прозорістю яких цьогоріч уперше стежитимуть ЦВК і Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК). Однак, за даними міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, станом на 22 січня лише троє із зареєстрованих кандидатів відкрили рахунки для таких фондів.
Розмір передвиборчих фондів на президентських виборах, на відміну від парламентських, не обмежений законодавством, так само як і розмір внеску до них самого кандидата, нагадує Ольга Айвазовська, голова “Громадянської мережі “Опора”. За її словами, більшу частину цих фондів кандидати витрачають на політичну рекламу – у першу чергу, на телевізійну.
Розцінки на політичну рекламу українські телеканали публікують офіційно. Нині вони також б’ють рекорди. Так, секунда у прайм-тайм (з 18:00 до 19:00) на найрейтинговішому телеканалі “Україна”, який входить до холдингу СКМ олігарха Ріната Ахметова, обійдеться кандидату в 5658 гривень. Це у понад три рази більше, ніж на парламентських виборах 2014 року. Другий у рейтингах телеканал “1+1” олігарха Ігоря Коломойського цьогоріч бере за політичну рекламу від 320 до 1060 гривень за секунду, що в середньому на 60 відсотків перевищує розцінки останніх виборів.Д
Утім, як відзначає Олексій Кошель, в українських ЗМІ під час виборів також разюче зростає частка прихованої реклами або передвиборчої “джинси”. “Деякі медіа, наприклад, радіостанції, випускають навіть спеціальні новинні випуски, цілком присвячені одному чи кільком кандидатам”, – пояснює він.
Окрім суто комерційної “джинси” Кошель нагадує про симпатії власників медіа до тих чи іншим кандидатів, які дозволяють їм частіше з’являтися на екранах поза регульованою політичною рекламою. Так, на “1+1” продовжують виходити гумористичні шоу “Студії Квартал 95”, чий засновник Володимир Зеленський заявив про плани йти у президенти. За розцінками на передвиборчу агітацію, його 15-хвилинна програма “Зе президент”, яка виходить щовечора із п’ятниці по неділю, коштувала би понад 1,5 мільйона гривень.
На політичну агітацію схожий і трисерійний цикл “Різдвяні зустрічі з президентом”, який із 22 по 24 січня виходить на “Україні”. Документальний фільм, у якому Петро Порошенко, який іще офіційно не оголосив про участь у виборах, розповідає про свої досягнення на посаді глави держави, за найнижчими розцінками телеканалу коштував би 3,6 мільйона гривень.Д
…і дефіцитні білборди
Та чи не найбільше пересічному українцеві впадає в око зовнішня реклама, яка у передвиборчі місяці заповнює вулиці міст. У КВУ та “Опорі” зазначають, що агітація на білбордах розпочалася задовго до старту президентської кампанії. До неї можна віднести й численні агітаційні плакати президента із гаслом “Армія, мова, віра”, і його ж привітання зі здобуттям томоса, і рекламу телешоу Зеленського “Слуга народу”, і оголошення колишнього міністра екології Ігоря Шевченка про пошук дружини. Рекламну кампанію останнього ЦВК вже просила перевірити поліцію та НАЗК.
“Розміщення білбордів до офіційної реєстрації дозволяє кандидатам у президенти не вказувати на ній замовників та фінансувати її з-поза меж передвиборчого фонду. Це досить поширене порушення агітації”, – зазначає Олексій Кошель.
Зовнішня реклама дає велике охоплення, проте значно дешевша за телевізійну. Опитавши кілька рекламних агентств, DW з’ясувала, що ціна одного білборда в Києві та великих містах коливається від шести тисяч до 12 тисяч гривень на місяць. Для політиків рекламні агентства зазвичай додають до тарифу ще 20-30 відсотків – “за потенційні ризики”. Утім, співрозмовники DW зазначають, що вже зараз білборди у столиці викуплені щонайменше до завершення парламентських виборів восени.
“Людський ресурс” – найдорожчий
Однак головна стаття передвиборчих витрат кандидатів, на думку Ольги Айвазовської з “Опори”, – це люди. “Надзвичайно великі суми йдуть на оплату праці агітаторів, працівників штабів, членів виборчих комісій, спостерігачів. При чому все це фінансується не з виборчих фондів, а “чорною готівкою”, адже укласти відповідний договір найму з фізичною особою юридично досить складно”, – пояснює вона. За оцінкою експертки, витрати кандидатів на “людський ресурс” перевищують офіційний розмір виборчих фондів як мінімум на 80 відсотків.Д
На сайтах із пошуку роботи вже зараз можна відшукати оголошення, де вуличним агітаторам пропонують від 300 гривень за три-чотири години роботи на день. Для членів виборчих комісій та спостерігачів розцінки вищі – від 1000 гривень до 100 доларів за день роботи. Голови комісій чи працівники штабів зазвичай отримують місячну зарплатню та часто – премію “за результат”, додає Айвазовська. “Для штабів кандидатів, які ведуть активну передвиборчу кампанію, лише в день безпосереднього голосування витрати на персонал можуть сягнути 10 мільйонів доларів”, – говорить Олексій Кошель.
Та окрім офіційних і напівофіційних статей витрат на агітацію й організацію підрахунку голосів кандидати на пост глави держави не гребують витрачатися й на банальний підкуп виборців, зазначають спостерігачі.
“Так звані “сітки” – організовані мережі виборців, готових продати свій голос, на жаль, нікуди не поділися. Їх майже не використовували у 2014 році через нестабільну ситуацію. Та вони відіграють чималу роль на місцевих виборах і цього року знову запрацюють на національних”, – прогнозує Айвазовська. На її думку, під час голосування в першому та другому турах різні кандидати можуть “придбати” від п’яти до семи відсотків голосів по 700-1000 гривень за голос.
