У київському метро крім звичайних тунелів, якими перевозять пасажирів, існує «таємна» лінія. Насправді нічого таємничого в ній немає. Службова з’єднувальна гілка (СЗГ), якою користуються для перегону поїздів із однієї гілки метро на іншу, об’єднує три станції: «Хрещатик», «Майдан Незалежності» і «Кловська».
Однак із будівництвом Дарницького депо потяги майже перестали їздити через СЗГ. В тунелях одразу підвищилась вологість вище нормованого значення, а в літній сезон їх час від часу затягувало туманом. Дороге обладнання системи електропостачання, встановлене на цій гілці, почало ржавіти, а механічна міцність бетонних оправ стінок тунелів стала нижчою за проектну. На допомогу Київському метрополітену прийшли вчені із Інституту технічної теплофізики НАН України (ІТТФ НАНУ).
–Коли поїзди перестали їздити по СЗГ, вологість в тунелях підвищилась в літній період майже до 100 відсотків, – розповів «Вечірньому Києву» відповідальний виконавець науково-дослідної роботи, старший науковий співробітник ІТТФ НАНУ Андрій Дейнеко. – Така ситуація спостерігалась з 2005-го по 2018 роки. Висока вологість тунельного повітря призвела до зростання витрат з бюджету метрополітену на ремонти та заміну обладнання. Існував ризик виникнення короткого замикання, що могло б призвести до тимчасової зупинки найближчих ділянок метро і нових збитків.
Вчені взялися до роботи, яку виконали в три етапи. Керівником науково-дослідної роботи виступив завідуючий відділом моделювання процесів тепломасообміну ІТТФ НАНУ д.т.н., проф., Круковський Павло Григорович.
–На першому етапі отримали від вимірювальної лабораторії електромеханічної служби метрополітену накопичені експериментальні данні параметрів мікроклімату в тунелях СЗГ за попередні 13 років, – продовжує Андрій Дейнеко. – Та були розроблені комп’ютерні моделі тунелів. На другому етапі виконали моделювання розподілу температур, абсолютної і відносної вологостей, витрат потоків тунельного повітря, змоделювали режими роботи вентиляційних установок. На третьому – розробили рекомендації роботи вентиляційного обладнання з метою забезпечення належного температурно-вологісного режиму впродовж повного календарного року.
Як пояснив вчений, одна із вентиляційних шахт, яку під час будівництва житлового комплексу вивели аж на дах будинку, працювала протягом літнього періоду в режимі видалення повітря з тунелів, а повинна, навпаки, нагнітати тепле повітря в тунель. Коли відповідні вентилятори перевели на інші режими роботи, вологість різко впала і ситуація на СЗГ налагодилася.
Також науковці допомогли метрополітену зменшити енергоспоживання механічної системи вентиляції СЗГ – частково перевели в енергозберігаючий режим.
–Мікроклімат тунелів СЗГ забезпечує шість вентиляторів. Ми рекомендували один в залежності від параметрів навколишнього середовища періодично вимикати, що дасть змогу метрополітену економити близько 600 тисяч гривень на рік, – додав Андрій Дейнеко.
Нагадаємо, що на даний час величина пасажиропотоку столичної підземки становить близько 1,7 млн осіб на день.
