З 1 квітня в Україні набрає чинності нова будівельна норма, за якою при будівництві підприємств і установ обов’язково проектуватимуть універсальні робочі місця для працездатних людей з інвалідністю. Про це повідомив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе на своїй сторінці у Facebook, передає УНН.
“У новому ДБН “Інклюзивність будівель і споруд” прописано обов’язкове влаштування універсальних робочих місць для людей з інвалідністю на підприємствах, в установах і організаціях. Це якісна зміна №510, яка вступає в дію з 1 квітня“, – написав Парцхаладзе.
За його словами, всього у новому ДБН щодо інклюзивності міститься близько 100 якісних змін для обов’язкового створення доступного простору для всіх маломобільних груп. Зокрема в нормах прописано обов’язкове влаштування частини робочих місць при проектуванні підприємств, установ і організацій доступними для людей з інвалідністю. Звичайно, що і будівлі цих закладів повинні також мати реальний безбар’єрний простір ззовні та всередині. Це обов’язково.
Робочі місця мають бути безпечні для здоров’я, раціонально організовані, розташовані не далі 50 м від туалетів, пристроїв питної води, розігріву та споживання їжі.
Якщо проектується спеціалізоване робоче місце для конкретної людини з інвалідністю, то воно повинно включати комплект меблів, обладнання та допоміжні пристрої, пристосовані для конкретного виду інвалідності. Площа 1 робочого місця в офісних та адміністративних приміщеннях для особи з інвалідністю, яка пересувається на візку – не менше 5,65 кв. м.
Інформування і сигналізація про небезпеку, повинні мати візуальну, звукову і тактильну інформацію, позначення приміщень всередині будівель – дублюватися тактильними знаками та розміщуватися поряд з дверима з боку дверних ручок.
При цьому він додав, що наразі, за даними Держстату в Україні – близько 3 млн людей з інвалідністю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я – це 10% від всього населення.
Причому, як наголосив чиновник, 80% з них – активні й працездатні, але через недоступність громадського простору вони не можуть у повній мірі реалізовувати своє право на працю.
