Керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко оприлюднив розгорнутий аналіз поточного стану української оборонної системи, застерігаючи від хибних висновків та вказуючи на критичні недоліки у стратегічному плануванні.
За оцінкою експерта, фокусування на підрахунках рекордної кількості російських засобів атаки відволікає від головної проблеми. Згідно з розвідувальними даними, які наводить Гончаренко, запаси ракет у противника вже дозволяють проводити масовані обстріли практично щоденно.
Актуальні дані від ГУР підтверджують загрозу
Застереження Гончаренка знаходять підтвердження в останніх даних Головного управління розвідки. Станом на 15 червня 2025 року росія має на озброєнні понад 1950 стратегічних ракет різного типу, серед яких балістичні, крилаті ракети та гіперзвукові “Кинжали”.
Основні запаси ракет РФ включають: до 500 балістичних ракет 9М723 “Іскандер-М”; до 300 крилатих ракет 9М728/9М729 “Іскандер-К”; до 260 крилатих ракет Х-101; до 280 крилатих ракет Х-22/Х-32; понад 400 крилатих ракет 3М-14 “Калібр”; до 150 гіперзвукових аеробалістичних ракет Х-47М2 “Кинжал”; до 60 балістичних ракет KN-23 північнокорейського виробництва.
Ще більш загрозливою є ситуація з дронами. За даними ГУР, на середину червня в росії було понад 6 тисяч ударних дронів типу Shahed-136 та “Гарпія-А1”, а також понад 6 тисяч імітаторів дронів. Виробництво цих безпілотників продовжується на високому рівні — приблизно 170 одиниць на добу, і до кінця 2025 року росія планує збільшити цей показник до 190 дронів щодня
“Кількість дронів буде постійно збільшуватися, і тисяча шахедів за ніч вже у вересні може бути реальністю”, – зазначає аналітик.
Системні прорахунки проти ефективного ворога
Ключовою тезою Гончаренка є те, що за два роки війни росія створила ефективну систему військового виробництва та повний цикл від розробки до планування цілей. Поки українська сторона покладалася на технологічну перевагу, противник займався масштабуванням та модернізацією, створивши дієву вертикаль управління.
Десять критичних проблем української оборони
Експерт систематизував основні недоліки української оборонної системи, серед яких:
- Планування виключно на короткострокову перспективу замість довгострокової стратегії. Гончаренко критикує “небажання планувати довше ніж на пару місяців”.
- Підміну реальної роботи піар-активністю. За словами аналітика, замість конкретних справ проводяться “красиві презентації та піар”.
- Деструктивну кадрову політику, яка “знищує мотивацію для того щоб йти на держслужбу”.
Гончаренко окремо наголошує на проблемі збереження кваліфікованих кадрів: “нерозуміння ролі мізків у цій війні та небажання їх зберігати”, уточнюючи, що йдеться не про філософів, а про інженерів.
Серед інших критичних моментів експерт виділяє неготовність міст до постійних атак, відсутність можливості масштабувати успішні підрозділи через бюрократичні перешкоди та неефективність системи “Армія+”.
Управлінська вертикаль та дипломатичні прорахунки
Особливу увагу Гончаренко приділяє критиці управлінської системи, вказуючи на “вертикаль Єрмака в усіх сферах замість ефективного управління”.
Експерт також критикує дипломатичну роботу України, відзначаючи “відсутність ефективної дипломатії і розуміння що саме і кому треба говорити за кордоном” та надмірне “сподівання на союзників в тому що маємо робити самі”.
Висновки та прогнози
“росія не перемагає нас на фронті, але може перемогти в тилу. Якщо не зробити висновки з помилок”, – резюмує Гончаренко.
Аналіз експерта InfoLight.UA вказує на необхідність кардинальних змін у підходах до оборонного планування та управління, підкреслюючи, що технологічна перевага сама по собі не гарантує успіху без ефективної системи управління та стратегічного планування. Актуальні дані розвідки лише підтверджують серйозність викликів, на які вказує Гончаренко.
