Історичні суперечки між Україною та Польщею можуть перетворитися на інструмент зовнішнього впливу й послабити партнерство двох держав. росія зацікавлена в тому, щоб Київ і Варшава зосереджувалися на взаємних претензіях замість спільних безпекових викликів. Про це заявив політолог Валерій Майданюк під час експертної дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник».
Дискусію організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії». Її учасники розглянули право України самостійно визначати власну історичну пам’ять, ризики політичних маніпуляцій минулим і наслідки українсько-польських суперечок для європейської безпеки.
Історичні конфлікти виходять за межі минулого
Валерій Майданюк звернув увагу, що нинішні суперечки між Києвом і Варшавою стосуються не лише оцінок окремих історичних постатей або рішень органів місцевого самоврядування. Вони також порушують питання про право українців самостійно визначати, як пам’ятати власну історію.
«Нинішня криза в україно-польських стосунках виходить далеко за межі суперечки про окремих історичних діячів або конкретні рішення органів місцевого самоврядування. Від правильної відповіді на запитання: хто винен у цьому скандалі: рішення Львівської обласної ради щодо вшанування Романа Шухевича та Української повстанської армії чи не справедлива реакція польських політиків? – залежить і результат вирішення цієї суперечки. Позитивний чи негативний для України результат. І відповідь на принципове питання: хто має право визначати, як українці повинні пам’ятати власну історію?», – наголосив політолог.
За його словами, історична тематика може використовуватися у внутрішній політичній боротьбі, для мобілізації виборців і тиску на Україну в інших сферах, зокрема в контексті європейської інтеграції та економічної конкуренції.
Чому розбрат між Україною та Польщею небезпечний
На тлі російської агресії та зростання безпекових загроз для Європи напруження між Україною та Польщею може мати особливо негативні наслідки. Польща є одним із ключових партнерів України, а обидві держави зацікавлені в протидії російській експансіоністській політиці.
«росія зацікавлена в тому, щоб українці та поляки сприймали одне одного передусім як історичних противників, а не як сусідів, які мають спільні безпекові інтереси та потребу захищати європейське майбутнє від російської агресії», – зазначив Валерій Майданюк.
Політолог застеріг, що використання історичних суперечок для постійного політичного протистояння може відвернути увагу від питань, які безпосередньо впливають на безпеку обох країн.
Право на власну пам’ять — частина суверенітету
На думку експерта, прагнення до примирення з Польщею не означає, що Україна повинна відмовлятися від власного бачення історії. Повага до польського народу та його пам’яті має поєднуватися з визнанням права українців самостійно оцінювати минуле, вшановувати національні символи, героїв і жертв.
Водночас складні історичні питання потребують відкритого діалогу. Спроби замовчувати суперечності або використовувати їх для політичного шантажу не сприятимуть справжньому порозумінню.
Валерій Майданюк наголосив, що історична пам’ять є не лише культурною спадщиною, а й елементом національного суверенітету. Якщо країна не може самостійно осмислювати своє минуле, історичні оцінки та символи можуть стати засобом зовнішнього тиску.
На чому має ґрунтуватися партнерство
Політолог вважає, що українсько-польські відносини мають ґрунтуватися на рівності, взаємній повазі та усвідомленні спільних інтересів. На його думку, історичні суперечки не повинні відсувати на другий план питання безпеки й оборони, економічну співпрацю, протидію російській агресії та захист європейського майбутнього. Водночас важливо зберігати конструктивний діалог щодо складних сторінок спільної історії.
«Якщо Київ і Варшава дозволять історичним конфліктам визначати сучасні відносини, це стане стратегічною помилкою, наслідками якої зможе скористатися кремль», – підкреслив Майданюк.
Україні та Польщі важливо не дозволити історичним суперечкам перерости в стратегічне протистояння. Відкрите обговорення минулого, повага до права кожного народу на власну пам’ять і збереження співпраці у сфері безпеки допоможуть протидіяти спробам росії використати історію для розколу партнерів.
