Закінчення. Початок тут.
Що про це все говорить МОЗ
Серед батьків знайшлися ті, хто підтримав цю ініціативу – мовляв, усім усе одно, хто там щеплений чи ні, але коли під час епідемії держава вашу нещеплену дитину не пускає в дитячі установи, то піклується саме про вашу дитину – адже саме нещеплена дитина потрапляє в групу ризику, а не щеплена. Щоправда, на це є простий контраргумент: держава не несе відповідальності за здоров’я дітей – це роблять батьки, тому раз вони не просили державу дбати про дітей, то навіщо ця ініціатива?
Нам вдалося поговорити з самим МОЗ в особі його речника Олександра Ябчанки, отримавши відповіді на всі дражливі запитання. Отже, логіка в діях МОЗ є, хоча не всі відразу її розуміють.
Перше. Юристи звернули увагу на те, що поняття «дитячий заклад» є виключно у законі «Про захист населення від інфекційних хвороб», а в усіх інших законах – «заклад освіти», через що виникають колізії, які ставлять під сумнів процедури відсторонення. Однак МОЗ вважає, що формулювання тут не принципове. «Принципове значення мають дитячі цільові групи, які відвідують ці дитячі колективи, – сказав Олександр Ябчанка. – За віком вони мають отримати згідно календаря щеплень обов’язкові щеплення, щоб мати дозвіл відвідувати ці самі дитячі колективи».
Друге. Як ми вже говорили в першій частині, ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» суперечить цілій низці важливих документів, зокрема міжнародних, і порушує багато прав людини. «Право кожного – справа свята, але ми живемо в цивілізованому суспільстві, близько контактуємо одне з одним, і права однієї особи закінчуються тоді, коли порушуються права інших, – відповів Олександр Ябчанка. – У ст. 49 Конституції написано, що кожен має право на охорону здоров’я, і держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. А санітарно-епідемічне благополуччя – це зниження рівня захворюваності до спорадичних чи поодиноких випадків, відсутність спалахів, летальних випадків та випадків інвалідизації щодо інфекційних хвороб, керованих засобами специфічної профілактики. І воно забезпечується на державному рівні шляхом проведення обов’язкових профілактичних щеплень згідно з національним календарем профілактичних щеплень, що затверджується МОЗ України та зареєстрований у Міністерстві юстиції України». Отже, у наших нормативно-правових актах – у Конституції – написано, що ми зобов’язані робити те, що ми робимо».
(Ремарка: ось скрін самої ст. 49 Конституції України, про яку говорить Олександр Ябчанка.
А ось визначення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Тут чомусь спостерігаються певні різночитання.)
Олександр Ябчанка наголосив, що йдеться про висококонтегіозні інфекції: «Тобто якщо був контакт носія з нещепленою особою, то при кору ймовірність захворіти перевищує 95 %. А ці хвороби – кір, дифтерія, правець, кашлюк – можуть закінчитися летально в ранньому віці. Або, як поліомієліт чи той же правець, інвалідизацією. Єдиним захистом доведеним є вакцинація. Специфічного лікування від більшості цих хвороб не існує. Наше завдання – попередити їх на ранньому етапі».
Третє. Яка має бути процедура повернення нещеплених дітей до садочків – якась відмашка від МОЗ, що епідеміологічна ситуація вже дозволяє? Олександр Ябчанка підкреслив, що в листі МОЗ ідеться не про тимчасовий недопуск нещеплених дітей до навчальних дитячих закладів, а про посилення контролю за щепленнями дітей у зв’язку з тим, що ситуація щодо кору в Україні стала несприятливою. Рішення заборонити нещепленим дітям відвідувати дитячі садочки приймали РДА, і воно базувалося на певних нормативно-правових актах, зокрема чиновники керувалися вищезгаданою ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка забороняє невакцинованим дітям відвідувати навчальні заклади. «Зрозуміло, що це робиться для того, щоб попередити занесення в дитячий колектив інфекцій нещепленою дитиною і попередити загрозу спалаху захворювання у навчально-виховному закладі», – пояснив Олександр Ябчанка. Тому версію про те, що держава хоче таким чином подбати саме про нещеплену дитину, ізолюючи її від дитячого колективу, можна відкинути.
Четверте. Чи відповідає дійсності твердження, що МОЗ і МОН своїм листом пропонують місцевим адміністраціям піти на порушення закону і прийняти на себе неналежні їм функції? Олександр Ябчанка вважає, що ні: повноваження вживати заходів на місцях має місцева влада, а МОЗ їм просто рекомендує. Тому, маючи з одного боку рекомендації МОЗ, а з іншого – чинне законодавство, вона приймає рішення та несе за них відповідальність. (І щоб двічі не вставати: є також думка, що за підписом Уляни Супрун можуть виходити тільки листи, «оскільки документ, що має юридичну силу, виявиться незаконним через те, що вона незаконно займає посаду в.о.». Питання законності перебування Уляни Супрун на посаді в.о. винесемо за дужки – її призначив уряд. Важливо те, що повноваження в.о. дозволяють виконувати всі функції міністра, тому лист – оптимальний формат для таких випадків: МОЗ задав напрямок, а реалізацією займаються інші установи.)
П’яте. Чому дітям, котрі мають відведення від щеплень, не перешкоджають відвідувати садочки, коли це забороняють тим, чиї батьки самі відмовилися від вакцинації? Теж із соцмереж: «У країні майже епідемія кору. Хворіють і щеплені, і нещеплені. Щеплені хворіють у легкій формі; для нещеплених здорових дітей-відмовників кір не особливо небезпечний, а діти з проблемами зі здоров’ям і медичними відведеннями можуть перенести важко і навіть померти. Тому відмовників ми в школи не пустимо і переведемо на дистанційне навчання, це не ущемляє їхні права. А діти з медвідведенням нехай ідуть до школи». У цьому рішенні логіку знайти особливо важко, але вона є і тут. «Наказ про порядок проведення профілактичних щеплень» дозволяє відвідування дитячих колективів без щеплень дітям, які мають медичні відведення від щеплень. «Дітям із певною патологією профілактичні щеплення протипоказані за висновками лікарів, бо це може призвести до ускладнення захворювання, – пояснив Олександр Ябчанка. – Але таких дітей є не більше 5 %, і цей відсоток не впливає на формування колективного імунітету. Усіх решту 95 % вакцинувати можна і треба. Якщо всі здорові діти провакциновані, то 5 % не роблять погоди, більше того – 95 % дають можливість цим 5 % перебувати у безпеці також. Якщо ти не провакцинуєш решту 95 %, то так званого колективного імунітету не буде. І ці 5 % дітей, які мають медичні протипокази, матимуть ризик захворіти, а якщо 95 % провакциновані, то захищені і вони, і ті, які за медичними показами не провакциновані, бо перебувають у середовищі, де розповсюдження інфекції неможливе».
Олександр Ябчанка рішучо відкинув звинувачення в дискримінації нещеплених дітей, пояснивши, що чиновник, котрий забороняє їм відвідувати садочки, просто керується наявними нормативно-правовими актами. «Тут ідеться про процедуру, – пояснив Олександр Ябчанка. – Аби отримати дозвіл відвідувати дитячий колектив, дитина має отримати всі щеплення згідно календаря, це норма. Якщо дитина не отримала щеплення згідно з календарем через протипокази, то очевидно, що ця норма на неї не поширюється, бо таку дитину просто не можна провакцинувати. Було б неетично просто не дати дитині можливості потрапити в дитячий колектив, якщо не можеш її провакцинувати. Це й буде дискримінація». Слід додати, що і відсутність вакцини може стати (можливо, тепер коректніше писати «могла стати», бо перебоїв із вакцинами в Україні наразі нема) підставою відвідувати дитячі заклади дітям, котрі не отримали щеплень згідно календаря. З погляду пересічної людини нема різниці, через що дитину не було провакциновано – важливо те, що її не було провакциновано, і причини, з яких цього не було зроблено, ніяк не вплинуть на її імунітет, а в разі захворювання – на перебіг хвороби. Але завжди треба робити поправку на логіку чиновників: їхня справа – не здоров’я дитини (це, як уже говорилося, цікавить батьків), а дотримання процедури. Це не добре і не погано, це просто їхня робота, і вона також потрібна.
А тепер повернімося до Держпродспоживслужби, яка перевіряє садочки на наявність нещеплених дітей. Логіка в тому, що це робить саме вона, також є, і також не на поверхні: їй підкоряються районні санітарно-епідеміологічні служби, тому вона їх скеровує, а вони виконують. Утім, тут може виявитися достатньо звичайної відмови від щеплень – чинне законодавство залишає багато лазівок, яких ще ніхто не перекрив. Тому антиваки також мають законні підстави відмовлятися від щеплень просто тому, що вважають за потрібне. Протистояння антиваків та МОЗ триває вже далеко не перший рік, і, судячи з усього, почалося загострення. Як далі розвиватимуться події, передбачити важко…
Але, звичайно, шкода, що заручниками ситуації є діти.
