У четвер оголосили лауреатів щорічної Національної премії імені Тараса Шевченка.
Її грошова частина – 200 тисяч гривень, які вручають у шести номінаціях.
Однак цього року Шевченківську премію вручили не всім.
Література: Маріанна Кіяновська “Бабин Яр. Голосами” і Тарас Прохасько “Так, але…”
“Бабин Яр. Голосами” – вірші Маріанни Кіяновської, присвячені трагедії, що сталася у Бабиному Яру під час Другої світової війни.
За словами Тамари Гундорової, яка представляла переможців номінації, “Бабин Яр. Голосами” – це “спроба роботи з травмою і відповіді на травму”.
“Так, але…” – збірка есеїв Тараса Прохаська на різні теми.
Він – переможець Книги року ВВС-2019 у номінації “Есеїстика”.
“Це зразок індивідуального, стильного письма, яке розповідає про материк української традиційної культури”, – відзначила Тамара Гундорова.
Музика: “ДахаБраха”
Цей музичний етногурт створив у 2004 році театральний режисер Влад Троїцький.
Свій стиль музиканти описують як “етно-хаос, що розхитує усталене, зміщує звичні акценти, експериментує з формою заради точнішої, сугестійної трансляції глибинного смислу”.
За словами члена комітету Шевченківської премії Любові Морозової, цю винагороду гурту “ДахаБраха” “можна було вручити ще років десять тому”.
“Але не було розуміння: а як судити таке мистецтво, неакадемічне”, – пояснила вона.
“Це той проєкт, який говорить про Україну в усьому світі – дуже широко. До недавнього часу був, напевно, навіть більш відомим за кордоном, ніж у нас”, – додала Любов Морозова.
Візуальні мистецтва: Олександр Глядєлов з фотопроєктом “Карусель”
Збірка фотографій різних періодів новітньої історії України.
“У “Каруселі” Глядєлов поєднує світлини, зроблені в різний час і за різних обставин (в дитячих інтернатах, місцях позбавлення волі, в’язничних лікарнях), включно з найновішими кадрами з воєнної української реальності, в єдине полотно, або, радше, у коло”, – йдеться в описі проєкту.
“Це світлини, які Олександр Глядєлов зробив у різних ситуаціях в різні періоди, включно з найновітнішою історією – у воєнній зоні, зоні окупованих територій та лінії фронту”, – розповіла член комітету Влада Ралко.
“Глядєлов робить світлини у зонах, які перебувають на маргінесі соціуму і відкинуті системою не просто як незручні, бо вони не вкладаються у звичну картину, а й відкидаються соціумом просто за якоюсь суспільною згодою”, – додала вона.
Журналістика-публіцистика: Євгенія Подобна “Дівчата зрізають коси”
Збірка розповідей українських жінок, які воювали чи ще воюють на Донбасі.
Наприклад, про Валерію Бурлакову, яка втратила на війні коханого, чи Олену Білозерську, яка з журналістки стала снайперкою та артилеристкою у морській піхоті.
“Ця книга робить видимим невидиме – тривалий час життя і робота жінок у зоні бойових дій залишалася невидимою, вони були змушені працювати на посадах кухарок, секретарок штабу, працівниць лазні”, – пояснює Ірина Славінська, яка представляла переможницю.
Театральна премія: опера-реквієм “Йов” (Iyov)
Сучасна українська опера “Йов” музично-театральної формації “Нова опера” та вже згаданого режисера Влада Троїцького.
“Наратив біблійного тексту вдало поєднався із сакральними латинськими текстами католицького реквієму, поєднавши в рамках одного твору етичні та змістовні світи Старого і Нового Заповіту”, – йдеться в описі твору.
За словами голови комітету Шевченківської премії Юрія Макарова, цей твір і його автори “прокладають шлях для української культури дня прийдешнього”.
Опера “Йов” увійшла до десятки найкращих за версією конкурсу Music Theatre NOW – 2018.
Кіномистецтво: без переможця
У комітеті Шевченківської премії пояснили, що цього року надійшло надто мало творів кіножанру, серед яких так і не вдалося обрати переможця.
У фінал вийшли два документальних фільми: “Будинок “Слово” Тараса Томенка і “Какофонія Донбасу” Ігоря Мінаєва.
“Ці дві робити – дуже важливі… Але, на наш погляд, те, що ми собі уявляємо під лауреатами саме Шевченківської премії, – ці фільми не могли б ними називатися”, – пояснила Римма Зюбіна, яка представляла номінацію.
Нове обличчя Шевченківської премії
Юрій Макаров під час оголошення лауреатів також відзначив, що новий склад комітету Шевченківської премії цього року намагався “змінити її обличчя” і відійти від старого образу.
“Так історично склалося, що премія – це ще одна медалька, яка важлива передусім для того, хто її отримує. Майже неможливо уникнути тієї ситуації, коли премія дається за сукупність заслуг, “лайф-тайм ачівмент”, досягнення всього життя”, – пояснив він.
Тож, за словами Юрія Макарова, у комітеті вирішили трохи змінити підхід як до самої премії імені Шевченка, так і до самої культури.
“Якщо ми трактуємо Шевченка як дідугана з вусами і бандурою на березі Дніпра – то це одна українська культура. Якщо – як новатора, авангардиста, культурного героя, то це зовсім інша енергетика. І українська культура розвивається у трохи іншому напрямку”, – наголосив Макаров.
У соцмережах вже оцінили такий підхід.
“Шевченківська премія здорової людини: Мар’яна Кіяновська, Тарас Прохасько, ДахаБраха. Юрій Макаров, дякую, що ви витримали. Змогли”, – написала Олександра Бакланова.
“Цього року Шевченківська премія – мій особистий топ на 100%”, – вважає тревел-журналіст Богдан Логвиненко.
