Формальне навчання українською не гарантує, що діти використовуватимуть її у повсякденному житті. В окремих вимірах у Києві частка учнів, які на перервах говорять не українською, сягала 82%. Про проблему мовного середовища розповіла керівниця проєкту «Назустріч», засновниця «Є-мова» та волонтерської ініціативи «Безкоштовні курси української мови» Анастасія Розлуцька.
Мовний бар’єр може створювати саме середовище
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності».
Організаторами заходу стали ГО «Український безпековий клуб» та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя.
Під час дискусії учасники говорили про мовну політику як складову не лише культури та освіти, а й національної безпеки, суспільної єдності та протидії інформаційним впливам.
Анастасія Розлуцька у доповіді «Загрози розвитку української мови. Регіони, суб’єкти, тенденції» зосередилася на практичних механізмах мовного переходу.
Вона звернула увагу на проблему мовного пуризму. За її словами, від людини, яка лише починає говорити українською, часто очікують одразу правильної та академічної мови. Через це постійні виправлення, насмішки над суржиком чи мовна зверхність можуть відбити бажання продовжувати перехід.
«Чому приходили на безкоштовні курси? Бо там було середовище, яке не критикувало, яке приймало твою мову такою, як вона є, з помилками і з огріхами», – пояснила Анастасія Розлуцька.
Саме тому, на її думку, важливими є розмовні клуби та інші безпечні формати мовної практики. Особливо це стосується дорослих, військовослужбовців та інших людей, які переходять на українську вже після тривалого використання іншої мови.
Що відбувається на шкільних перервах
За словами Анастасії Розлуцької, одна з найбільших проблем полягає у розриві між мовою навчання та реальним спілкуванням дітей.
Вона послалася на дані моніторингу Державної служби якості освіти. За цими даними, на уроках українська використовується майже повсюдно, однак під час перерв мовна поведінка учнів змінюється.
У загальноукраїнському вимірі понад половина дітей під час перерв переходить на російську, а в окремих вимірах у Києві показник сягав 82%.
На думку експертки, ці цифри доводять, що шкільне мовне середовище формується не лише під час уроків. На нього впливають:
- спілкування дітей на перервах;
- шкільні коридори;
- позакласні заходи;
- неформальне спілкування;
- загальна атмосфера в навчальному закладі.
Мовний менеджмент як новий підхід
Анастасія Розлуцька вважає, що за формування мовного середовища в школі має відповідати не окремий учитель, а вся інституція.
«У нас уроки українською, а процес навчальний, який відпочинковий, перерва, у нас ось відбувається ось так… У школі відповідальний за мовне середовище, так само як за безпеку чи за електроенергію, має бути головна людина, тобто це директор школи», – наголосила вона.
У запропонованій моделі суб’єктами мовного управління мають бути:
- директор школи;
- адміністрація;
- педагогічний колектив;
- учнівське середовище.
За словами Анастасії Розлуцької, спільно з Міністерством освіти і науки вже розроблено концепцію впровадження інституційного мовного менеджменту. Її планують пілотувати у 30 школах України.
«Тому, як на мене, щоб перейти від оборони до наступу, нам потрібно звести всі мовні дані в один відкритий управлінський масив, за яким буде відповідати розпорядникам якого буде Міністерство культури… Запровадити мовний менеджмент в інституціях… де суб’єктами мовного управління є і директор школи, і всі вчителі… Інвестувати в доступність українського продукту», – заявила Анастасія Розлуцька.
Від мовного контролю — до створення середовища
Окремо експертка наголосила на необхідності інвестувати в доступність українського продукту. На її думку, мовна політика має передбачати не тільки контроль за дотриманням законодавчих норм, а й роботу з повсякденними звичками та середовищем.
Мовний перехід починається не лише з уроку української мови. Він формується у коридорах школи, під час перерв, у розмовних клубах, у культурі та медіа. Якщо людина має можливість регулярно використовувати українську без страху помилитися, а інституції створюють для цього належні умови, українська поступово може стати природною мовою щоденного життя.
